10 найнезвичніших океанських риб (11 фото)

Схоже, це найкумедніші, найхимерніші або наймоторошніші створіння природи. Шанси дайверів зустріти більшість із них прямують до нуля: майже всі вони мешкають на величезній глибині.







Як не дивно, це акула. Цей вид, названий акулою-плащоносцем, описав у 1884 році американський зоолог Семюель Гарман. Вважається, що плащоносна акула практично не змінилася від часу своєї появи в крейдовому періоді. Зазвичай вона водиться у теплих водах Атлантичного океану та зрідка трапляється у Баренцевому морі.





Рибу-жабу відкрили у 2009 році. На відміну від більшості риб, вона плаває, відштовхуючись від дна грудними плавцями, або ж повзає по дну, перебираючи ними, наче ногами.



Цю рибу-ганчірника важко помітити серед водоростей — настільки майстерно вона маскується. Ганчірника відкрили в 1865 році в Індійському океані.



Рибу-місяця описали у 1758 році. Вона може сягати кількох метрів у довжину та важити до 2 тонн. Риба-місяць — поганенький плавець: її часто можна побачити на поверхні води, де вона лежить на боці.



Скорпену Амброна відкрили в 1856 році. Вона може змінювати колір і линяти. На відміну від більшості представників цієї екзотичної десятки, риба досить добре вивчена й трапляється на невеликій глибині — не глибше за 35 метрів у водах Індійського та Тихого океанів біля Індонезії та Філіппін.



Напрочуд огидна на вигляд риба-химера живиться молюсками й живе на дні Атлантичного океану. Відкрита у 1909 році.



Рибу-краплю відкрили у 1926 році. Вона мешкає лише поблизу Австралії та Тасманії на глибині до 1200 метрів.



Відомо два види латимерій — Latimeria chalumnae, що мешкає біля східного та південного узбережжя Африки, та Latimeria menadoensis, яку відкрили й описали у 1997–1999 роках біля острова Сулавесі в Індонезії. Це, можливо, найдавніша з нині живих риб: латимерії з'явилися 400 мільйонів років тому. До середини минулого століття їх виловлювали у чималій кількості, оскільки помилково вважали, що їхнє м'ясо (геть неїстівне на смак) має протималярійні властивості.



Волохатого морського чорта відкрили в 1930 році. Він мешкає виключно на глибині від 1 км.



Малороту макропінну з прозорою головою та великими, спрямованими вгору очима відкрили в 1939 році. Вона живе у субарктичних та помірних водах північної частини Тихого океану: біля берегів північної Японії, Курильських островів, у Беринговому морі та біля західного узбережжя Канади й США.