Як виготовляють саке в Японії (16 фото)

1 жовтня в Японії святкують День японського вина (Nihon-shu-no Hi), або, як можна перекласти для нас, іноземців, День саке. Щоправда, у Країні вранішнього сонця це свято не є офіційним чи національним. Проте на честь цього дня ми вирішили показати вам, як виготовляють знаменитий японський алкогольний напій.





Сьогодні ми вирушаємо на невеличкий сімейний завод із виготовлення саке. Подивимося, у яких умовах його виробляють.

Мені чомусь здавалося, що ми маємо приїхати на околицю міста, у промзону, перевдягнутися в спецодяг і потрапити до величезних білосніжних цехів, де конвеєрною стрічкою завдовжки в кілометр їдуть пляшки із саке, а робітники у білих комбінезонах стежать за роботою автоматичних ліній…

«Мабуть, наснилося», — подумал я, переступаючи поріг «підприємства».







Завод зустрів нас кількома мішками рису, обладнанням для очищення сировини, її замочування, бродіння, фільтрації, пастеризації та витримки.



Ознайомимося трохи з процесом виробництва та заодно переглянемо фотографії. Для приготування саке використовують рис особливих сортів із великими та важкими зернами з підвищеним вмістом крохмалю. Особливі вимоги висувають і до води — вона має містити калій, магній, фосфор і кальцій, але бути без заліза та марганцю.



На першому етапі виробництва рис шліфують, обточуючи від 10% до 50% зерна.



Відшліфований рис промивають водою і замочують на час від кількох годин до доби.



Потім рис обробляють парою. Частину пропареного рису використовують для виготовлення закваски: до нього додають культуру цвілевих грибків і витримують у теплому й вологому приміщенні близько 35 годин.



Далі отримане сусло змішують із пропареним рисом та водою, після чого протягом 15–35 днів триває основне бродіння.



Отриманий напій відстоюють і фільтрують. Щоб саке мало м’якший смак, застосовують пастеризацію та витримують його у спеціальних герметичних резервуарах протягом 6–12 місяців.



Ну а далі залишається розлити саке в тару та наклеїти етикетки.



Складують продукцію просто тут, під навісом… Територією заводика ми пересувалися в капцях.



Ось таке воно, виробництво саке. Звісно, є й вельми сучасні підприємства з виготовлення цього напою. При заводі, звісно ж, є магазин і невеличка дегустаційна зала, куди ми й вирушили далі. Процес дегустації був простим: нам підносили маленькі чарочки з напоєм, а ми їх выпивали ???? Загалом десь по 5–6 чарочок різної міцності. На загальну думку, найприємнішим на смак виявився напій міцністю близько 17% об.

Саке настільки не схоже на традиційні європейські види алкоголю, що зарахувати його до будь-якої категорії алкогольних напоїв досить проблематично. Саке найчастіше називають рисовою горілкою, що докорінно неправильно й походить від твердження, ніби під час виробництва цього напою застосовують перегонку (дистиляцію). Насправді за дистиляцію помилково вважають звичайну для традиційної технології саке пастеризацію.



Саке називають також рисовим вином, що знову ж таки некоректно, оскільки технологія його виготовлення передбачає цвілеву ферментацію (не плутати з бродінням) та формування затору з рисового солоду, пропареного рису й води. Насправді саке є нічим іншим, як рисовим пивом. І хоча його міцність варіюється в межах 14,5–20% об., саке зазвичай зараховують до легких напоїв з огляду на технологічні особливості виробництва.



«Надегустувавшись», ми вирушили до крамнички й купили собі по пару пляшок.







А ось і моя покупка.