Вся правда про життя в Китаї з перших вуст (17 фото)

Юлія Черво живе й працює в Китаї, тож не з чуток знає про будні жителів найбільш населеної країни світу. Читайте її розповідь про життя в Піднебесній. Деякі факти справді вражають.





Я намагаюся зрозуміти Китай на прикладі невеликого (за китайськими мірками) повітового чотиримільйонного містечка на південному заході Китаю. Місто називається Ґуйян, розташоване воно в провінції Ґуйчжоу — віднедавна я працюю там викладачкою мови. Це мої особисті спостереження, тож прошу не кидати в мене гнилими помідорами, якщо щось не так.



Їжа

Отже, я пізнаю Китай, живучи, працюючи та за можливості спілкуючись із місцевими мешканцями (якщо можна назвати спілкуванням тикання пальцем у картинки зі стравами й невиразні звуки, схожі на мукання, які я видаю, намагаючись повторити електронний словник у надії на те, що хтось розпізнає в них бодай якесь знайоме для китайського вуха слово).

До речі, звуки я наважилася видавати лише після того, як уже не могла дивитися на локшину швидкого приготування з магазину. Голод — не тітка, а звідусіль ваблять запахи їжі (смердючий тофу не беремо до уваги — цей продукт пахне настільки дивно, що я взагалі затримую подих, коли проходжу повз). Перший досвід самостійної купівлі їжі виявився вдалим — я витратила лише 10 хвилин на пояснення, задіяли чотири електронні перекладачі: мій, людини, яка приймала замовлення, відвідувача та кухаря, проте результат був того вартий — я отримала свіжоприготовану домашню страву й навіть уникла опіку стравоходу, оскільки звичайна їжа в Ґуйчжоу не просто гостра, а мегасупергостра. Вони тут вирощують перець чилі, тому й їдять його кілограмами.

Китай — це їжа. Населення можна поділити так: 50% готують їжу, а решта 50% її їдять. Їдять усі, завжди й скрізь. Китайці ходять із термосами, пакетиками, тарілочками, мисочками, паличками. І їдять, їдять і знову їдять. А коли не їдять, то говорять про їжу. Друга Франція.





Піжамна вечірка

Піжама — дуже поширений одяг у Китаї. Тут можна зустріти цілі родини, які прогулюються в піжамах і капцях. Дехто змінює капці на інше взуття, але піжама залишається незмінною. Складається враження, що народ щойно повернувся з масштабної піжамної вечірки.

Піжами всіляких кольорів і фасонів: пухнасті та стьобані, з мишками, ведмедиками й котиками. І це в дорослих людей — круто!



Підбори

Туфлі на підборах — невіддільна частина жіночого гардероба. З бантами, мереживом, стразами, намистинами, підвісками й не питайте, з чим іще.



Нарукавники

Це справжній ріал-фешн. Неможливо бути в тренді, якщо ви не носите нарукавники. Нарукавники — це не просто корисна річ, яка захищає рукави від зношування та бруду, а й аксесуар, покликаний підкреслити вашу індивідуальність: бісер, мереживо, стрази, люрекс, хутро…



Жіночі колготки

Таке буйство фантазії годі й уявити. Хто сказав, що колготки мають бути нудними? Останній писк — це утеплений варіант на ватині, обтягнутий чорною сіткою.



Мода

Стрази, гіпюр і люрекс — без цього одяг не одяг. Писк сезону — шкіряні шорти на жінках за 50, безглузді написи на одязі, колір волосся «екстремальний баклажан» і «хімічна завивка на пів року». Звісно, є люди, які одягаються нормально, тобто нормально в нашому розумінні, але більшість рішуче експериментує.



Масаж

Усі жителі Китаю повсякчас себе поплескують, погладжують, постукують і пощипують. Для цього в них продаються всілякі пристосування. Але зазвичай китайці ними не користуються, а плескають і щипають себе руками — роблять самомасаж. Майже в кожному будинку є масажний кабінет, переважно для масажу ніг і педикюру.



Ригаки й плюваки

Вони відригують і плюються. Смачно й з настроєм, від душі, бо «не можна тримати в собі всяку гидоту!». Намагаються сплюнути вбік (і на тому спасибі!). У громадському транспорті стоять відра для сміття — плюють туди. Яке щастя, що не під ноги.



Сміття

Смітять багато, але й прибирають. Чимало двірників, які постійно метуть і миють асфальт із милом (уряд дбає про працевлаштування малоосвічених верств населення). Дітей привчають викидати непотріб у смітники, і вони роблять це із задоволенням. Зазвичай найбільше смітять і не дотримуються правил «соціалістичного співжиття» жителі сіл, провінціали — зрештою, таке й у нас трапляється.



Мої китайці

Галасливі, доброзичливі, дуже турботливі — хороші люди! Завжди намагаються тебе зрозуміти й допомогти чим можуть, не залишать у біді. На вигляд спокійні, але насправді вельми темпераментні, коли доходить до діла. Просто в них не дуже заведено демонструвати свої емоції.

Від малого до великого ходять із величезними телефонами, постійно в них уткнувшись. Розмовляють телефоном дуже голосно (особливості тональної системи мови). Якщо забрати в них телефони, навіть не знаю, що станеться з Китаєм.



Чай

Це правда! Чай п'ють скрізь і завжди. Холодний і гарячий. Кожен має власний мінітермос із чаєм. Протягом дня туди доливають окріп. Гарячу воду в Китаї можна знайти всюди безкоштовно.



Окріп

Найнадійніший засіб від усіх хвороб. І це не жарт. Якщо ви звернетеся до лікаря, найімовірніше, вам пропишуть спокій і пити теплу воду. Це знають усі іноземці, які живуть у Китаї. Теплу переварену воду подають завжди й усюди. Фірмовий китайський напій.



Діти

Дітей дуже багато. У Китаї дозволили другу дитину. Малюків постійно носять на руках і в рюкзаках-переносках. Візочками користуються рідко. Бавляться з дітьми здебільшого бабусі й дідусі, і це виглядає дуже зворушливо. А батьки заробляють гроші. Декретна відпустка в китайців коротка — 8 місяців, адже вважається несправедливим, щоб увесь фінансовий тягар лягав лише на одного члена родини.



Штанці з розрізом

Тепер дуже часто з розрізу в дитячих штанцях визирає не гола сідничка, а підгузок, хоча й голопопих вистачає. Європейському оку незвично бачити малюків, які розгулюють у такому сміливому вигляді в холодну погоду, зате до горщика привчати не треба.

До речі, шапки — це теж рідкісне явище. Надворі +4, а немовля з непокритою головою й голими сідничками. І я не чула, щоб тутешніх дітей дошкуляли застуди чи проблеми з лор-органами.

Малечу, до речі, беруть із собою всюди, навіть у нічний клуб, де всі нещадно курять, музика репетує, а немовлята собі спокійнісінько сплять. Завдяки такому гартуванню середньостатистичний китаєць здатен спати будь-де, у будь-якій позі та в будь-який час доби.



Громадський транспорт

Система громадського транспорту розвинена чудово, принаймні там, де я зараз мешкаю. Маршрути та час у дорозі можна відстежувати у спеціальному мобільному додатку. До речі, там само дуже просто дізнатися вартість поїздки на таксі.

Працює й система приватного вивозу — таксі, звісно, багато, проте на всіх не вистачає. Цікаво, що зазвичай на таксі дешевше, ніж із приватником, але це якщо ти перший пасажир, а якщо тебе підсадили (що є нормою), то їдеш за ціною, яку назвав таксист, а не за лічильником.

Проїзд в автобусі коштує 2 юані. Користуючись громадським транспортом, варто пам'ятати, що решти вам не дадуть, адже гроші передають не водієві, а кидають у спеціальний бокс, тож подбати про дрібні купюри слід заздалегідь або самостійно забирати решту в пасажирів, які щойно зайшли.

Майте на увазі, що китайці починають активно пробиратися до виходу на зупинці лише тоді, коли автобус уже зупинився й відчинив двері. А на виході стоїть натовп, який виходити не збирається, але й посунутися не вважає за потрібне, тож місцеві жителі досконало володіють технікою роботи ліктями й колінами.



І ще дещо

Якщо китаєць, ідучи проспектом, вирішив почухати в носі й поміркувати про вічне, то ніщо не змусить його відійти вбік — він завмре в блаженстві просто посеред пішохідного потоку, утворить затор, але всі його оминуть, і ніякої лайки не буде.

У чомусь вони дуже схожі на нас, проте водночас абсолютно інші. Та й хіба ми всі маємо бути однаковими?