Як пілот лайнера опинився за бортом під час польоту й вижив (7 фото)

Як ви гадаєте, чи може вижити людина, опинившись на великій висоті поза кабіною або салоном авіалайнера? У реальному житті шансів уціліти обмаль, проте це не означає, що їх немає зовсім. Історія командира повітряного судна BAC 1-11 Тімоті Ланкастера, якого буквально висмоктало з кабіни в небі над Британією, — саме такий унікальний випадок.





Інцидент із повітряним судном BAC 1-11 авіакомпанії British Airways стався в небі над містом Дідкот недільного дня 10 червня 1990 року. Того дня стояла чудова погода: видимість сягала 10 км, температура повітря становила +15 градусів, а з півночі віяв легкий вітер.



Рейс BA5390, що прямував із Бірмінгема до Малаги, вилетів чітко за розкладом — о 8:20 ранку із 6 членами екіпажу та 81 пасажиром на борту. За таких погодних умов політ обіцяв бути спокійним, тож пілоти на чолі з командиром екіпажу Тімоті Ланкастером просто налаштувалися на звичну рутинну роботу.

О 8:33 лайнер зайняв ешелон 5273 метри й пролітав над Оксфордширом. Усе йшло за планом, і пілоти розстебнули плечові ремені безпеки, щоб трохи розслабитися. Капітан повітряного судна Ланкастер послабив і поясний ремінь, чого йому, як з'ясувалося згодом, робити не слід було. Раптом у кабіні пролунав гучний хлопок: ліве вітрове скло, розташоване просто навпроти крісла командира, вирвало назовні, а самого пілота миттєво висмоктало з його місця, наче пилососом, і викинуло в отвір.





Реконструкція події

Ланкастера притисло спиною до фюзеляжу зовні літака, а його ноги дивом застрягли між штурвалом і панеллю приладів. Тієї ж миті пролунав другий хлопок — через перепад тиску вирвало двері кабіни пілотів, які з розмаху вдарили по панелі рації, позбавивши екіпаж зв'язку із землею. Та всім було не до цього: Тімоті Ланкастер на дві третини перебував поза межами кабіни на висоті понад п'ять кілометрів, і ніхто не знав, чи живий він.

Найближче до командира опинився бортпровідник Найджел Оґден, який під час розгерметизації саме заходив до кабіни. Він блискавично кинувся до Тімоті й міцно вхопив його за ремінь штанів. Згодом чоловік розповів журналістам, що дуже перелякався, але часу на роздуми не мав, тому діяв майже інстинктивно.

«Я почув шум і, озирнувшись, побачив, що лобове скло зникло, а Тім вислизає крізь отвір. Його витягнуло так, що я бачив лише його ноги».



Фахівець прокуратури вивчає кріплення скла лайнера

Коли небезпека минула й слідчі взялися за з'ясування обставин аварії, виявилося, що злощасне скло встановили в кабіні лише за 27 годин до інциденту. Скло трималося на 90 болтах, 84 з яких мали менший за потрібний діаметр. Проте навіть шість болтів могли б утримати ілюмінатор, якби вони підходили... за довжиною. Річ у тім, що єдині вироби відповідного діаметра виявилися закороткими й трималися заледве на двох-трьох витках різьби.

Чому так сталося? Усе банально: через брак фахівців у нічну зміну керівник техслужби вирішив замінити скло власноруч. На складі він узяв не ті болти, а спеціальний електроінструмент полінувався нести до лайнера. Усі кріплення він закрутив вручну, навіть не перевіривши якість монтажу під тиском. Можна стверджувати, що причиною надзвичайної ситуації став суто людський фактор.

Розгерметизований літак із командиром, який висів за вікном, почав стрімко втрачати висоту, і серед пасажирів спалахнула паніка. З'ясувалося, що Ланкастер, зачепившись ногою за штурвал, випадково вимкнув автопілот. Бортпровідниця Сьюзан Гіббінс як могла заспокоювала людей у салоні, а пілоти тим часом опанували себе, вирівняли лайнер і відновили радіозв'язок. Другий пілот Атчінсон перебрав керування на себе й розпочав зниження, готуючись приземлитися на одному із запропонованих диспетчерами летовищ — у Лондоні або Саутгемптоні.



Тімоті Ланкастер

Атчінсон запросив посадку в лондонському аеропорту «Ґатвік», однак його скерували до Саутгемптона, зі злітно-посадковими смугами якого пілот не був знайомий. Доки літак розвертався та йшов на посадку, бортпровідник Оґден відчайдушно боровся за життя Ланкастера, який сантиметр за сантиметром вислизав назовні. Найджел Оґден згадував:

«Я тримав Тіма за ноги, але мене й самого ледь не витягло з кабіни — за ремінь мене затягнув назад бортпровідник Джон. Потоком повітря все трощило й виривало геть. Кисневий балон, хоч і був надійно закріплений, мало не зніс мені голову. Сили тримати Тіма вже вичерпувалися, і колега обв'язав його щиколотку та зафіксував її за кріслом. Хтось сказав: "Доведеться його відпустити", але я відповів, що нізащо цього не зроблю — я просто не уявляв, як дивитимуся в очі його родині».

На щастя, відважному бортпровідникові вдалося втримати пілота. Посадка минула, якщо можна так висловитися, без ускладнень. Навіть висадку пасажирів провели у звичайному режимі, стандартним трапом. Усіх, хто виходив із салону, одразу супроводжували до будівлі аеропорту для надання психологічної допомоги.

Від моменту аварії до приземлення минуло 22 хвилини, і надії знайти командира живим майже не лишалося. Ланкастера затягли до кабіни й негайно розпочали реанімаційні заходи. На подив колег і рятувальників, капітан дихав, хоч і був непритомний. Це скидалося на справжнє диво, адже всі 22 хвилини він перебував за бортом лайнера, що летів зі швидкістю 600 км/год за температури -17 °C.



Експерт оглядає вікно, крізь яке викинуло Ланкастера. Зверху видно сліди крові пілота

Ланкастера винесли трапом на ношах і доправили до лікарні, де медики оцінили його стан. Як з'ясувалося, капітан відбувся напрочуд легко: у нього діагностували переломи правої руки, лівого зап'ястка й пальця на лівій руці. Крім того, він сильно розбив ніс та дістав серйозні обмороження.

Рятівник капітана бортпровідник Оґден обморозив обличчя та вивихнув плече, а в пілотів Г'юарда й Роджерса лікарі зафіксували синці та садна від ударів предметами, які літали кабіною. Попри щасливий фінал, ця подія залишила глибокий слід у житті кожного з учасників.

Тімоті Ланкастер після піврічного курсу реабілітації повернувся до польотів, але вже не в пасажирській авіації. Бортпровідник Оґден пережив настільки важку психологічну травму, що звільнився й обрав роботу на землі. Пілот Атчінсон ще довгі роки здіймав у небо лайнери й вийшов на заслужений відпочинок у 2015 році. Його та бортпровідницю Гіббінс відзначили державною нагородою «Queen’s Commendation for Valuable Service in the Air».



Тімоті Ланкастер та бортпровідники Саймон Роджерс і Найджел Оґден (праворуч) у лікарні

Щодо техніка, з вини якого ледь не загинули люди, його подальша доля невідома. Начальник служби технічного обслуговування бірмінгемського аеропорту навіть намагався виправдати дії підлеглого, заявивши пресі, що іншого способу не зірвати рейс фахівець тоді просто не бачив. Після цього інциденту у британських аеропортах суттєво посилили стандарти технічного контролю під час обслуговування літаків, аби подібне не повторилося ніколи.