Брат Крістофера Нолана працював кілером під псевдонімом Оппенгеймер — і це не сценарій (10 фото)

Крістофер Нолан має старшого брата, про якого Голлівуд воліє мовчати. Меттью Нолан — не режисер і не сценарист. Він забудовник із Чикаго. На початку 2000-х він опинився у центрі однієї з найдивніших кримінальних справ Центральної Америки. За версією коста-риканських прокурорів, Меттью найнявся убивцею до флоридського мільйонера. Він відрекомендувався багатим спадкоємцем діамантової династії під псевдонімом Оппенгеймер. Потім кілька років переховувався від ФБР. Намагався втекти з в'язниці мотузкою з простирадл. І в підсумку так і не був засуджений за вбивство. Розповідаємо все — від першої зустрічі з жертвою до тихого зникнення з публічного простору.





Три брати: Лондон, Еванстон і різні долі

Брати Нолани виросли між двома світами. Їхній батько, Брендан Джеймс Нолан, працював рекламним директором у Лондоні. Мати, Крістіна Єнсен, була американкою — стюардесою, а пізніше вчителькою. Родина жила в Лондоні, але подовгу гостювала у родичів матері в Еванстоні, штат Іллінойс — тихому университетському передмісті Чикаго.



Еванстон, штат Іллінойс: тут брати Нолани проводили дитинство, приїжджаючи до американських родичів матері

Меттью народився 1968 року — він найстарший. Крістофер з'явився на світ у 1970-му, Джонатан — у 1976-му. Крістофер і Джонатан навчалися у престижній школі Гейлібері в Гартфордширі. Обоє обрали кіно. Джонатан став сценаристом і шоуранером — творцем «Світу Дикого Заходу». Крістофер виріс в одного з найвпливовіших режисерів Голлівуду. Меттью обрав інший шлях. Він осів у Чикаго, зайнявся нерухомістю й у 1999 році одружився з американкою на ім'я Еріка.

На перший погляд Меттью вів звичайне життя успішної людини. Але на початку 2000-х його шлях круто змінився — після знайомства з одним флоридським бізнесменом.

Флоридський торговець камінням і вкрадені мільйони

Роберт Бреска — мільйонер, торговець дорогоцінним камінням із Південної Флориди. У 1980-х його засудили до 4 років ув'язнення. Бреска брав участь у кокаїновому картелі в Мілвокі й відмивав наркогроші, завищуючи вартість каміння. Після виходу на свободу Бреска повернувся в ювелірний бізнес і знайшов кількох довірених партнерів.





Південна Флорида: саме тут працював Роберт Бреска — торговець діамантами з кримінальним минулим, який, за версією слідства, найняв Меттью Нолана

Одним із них був бухгалтер Роберт Кертіс Коен, 63-річний американець, який керував частиною активів Брески. Близько 2004 року Бреска виявив, що з його рахунків зникло від 7 до 12 мільйонів доларів. Він звинуватив у зникненні Коена. Коен, своєю чергою, вказав на коста-риканського партнера Маріо Кінтану. Той вклав гроші в офшорні схеми — і вони випарувалися. У 2004 році Кінтану знайшли застреленим — слідство кваліфікувало це як самогубство. Коен зрозумів, що опинився у пастці. Він написав своєму адвокату листа: якщо з ним щось станеться, винним слід вважати Бреску.

Гроші з Кінтани вже було не забрати. Бреска переключився на Коена. Саме в цей момент у справі з'явився Меттью Нолан.

Псевдонім Оппенгеймер: як заманювали жертву

За версією коста-риканських прокурорів, план був простий: заманити Коена зі США до Коста-Рики, а там вибити з нього інформацію про зниклі гроші. Для цього Бреска познайомив його з Меттью Ноланом — під вигаданим ім'ям. Меттью відрекомендувався як Меттью Макколл Оппенгеймер, нібито спадкоємець знаменитої південноафриканської діамантової династії Оппенгеймерів, яка десятиліттями контролювала De Beers.



Меттью Нолан обрав псевдонім Оппенгеймер, натякаючи на зв'язок із південноафриканською діамантовою династією, яка довгі роки контролювала De Beers

Ім'я обрали не випадково. Прізвище Оппенгеймер мало вселити довіру: багата людина з ювелірного світу, якій не потрібні чужі гроші. У лютому 2005 року Коен познайомився з «Оппенгеймером» на зустрічі у США. Бреска вмовив його летіти до Коста-Рики — нібито для спільних переговорів і пошуку грошей Кінтани.

Коен погодився. Він прилетів до Сан-Хосе й оселився в готелі InterContinental — у сусідньому номері з «Оппенгеймером». Уранці 6 березня 2005 року вони разом поснідали. Це був останній раз, коли Коена бачили живим.

6 березня 2005 року: що сталося в Сан-Хосе

За матеріалами слідства, того ж дня камера зовнішнього спостереження зафіксувала Меттью Нолана та працівника готелю Луїса Алонсо Дугласа Мехію на парковці торгового центру в Сан-Хосе. Поруч із ними був Коен. Свідки розповіли, що бачили, як Нолан і Мехія силоміць усадили Коена в машину.



Провінція Лимон на карибському узбережжі Коста-Рики: саме тут, за версією слідства, Коена утримували й допитували перед загибеллю

После цього Меттью вилетів із Коста-Рики. За наступні дев'ять днів він устиг побувати в Техасі, Парижі, Нью-Йорку та Маямі. Потім повернувся. За версією прокурорів, увесь цей час Коена утримували в будинку у провінції Лимон на карибському узбережжі країни. Мехія та спільники допитували його, намагаючись вибити інформацію про гроші. Коен помер від масивного крововиливу.



Міст через річку Чірріпо в Матіні: тут 10 березня 2005 року було виявлено тіло Роберта Коена зі слідами катувань

10 березня 2005 року тіло Роберта Коена виявили на банановій плантації в Матіні — під мостом через річку Чірріпо. На тілі були сліди катувань. За кілька днів коста-риканська поліція знайшла Мехію. Він їздив на орендованому Ноланом авто Toyota і за цей час устиг отримати два штрафи за порушення ПДР. У машині знайшли мобільні акумулятори та моток сірого скотчу. Мехію засудили до 27 років ув'язнення. Меттью Нолан на той час уже повернувся додому — до Чикаго.

Чотири роки в переховуванні: як ФБР полювало на Нолана

Меттью повернувся до Чикаго й жив, здавалося, звичайним життям. У 2006 році Інтерпол видав ордер на його арешт. ФБР долучилося до пошуків, і за справу взявся спеціальний агент Пабло Арая. Він місяцями спостерігав за будинком Нолана в Чикаго.

«Я бачив його дружину, дітей, няню й тещу, — пригадував Арая. — Але його самого — ніколи».



Фотографія Меттью Нолана з бази Інтерполу — один із рідкісних публічних знімків старшого брата Крістофера Нолана

Нолан переховувався у Флориді. Агент зазначав, що підозрюваний «добре розумів принципи стеження» і вправно замітав сліди, використовуючи кілька псевдонімів. Так минуло близько двох років.

На початку 2009 року в Меттью та його дружини Еріки закінчилися гроші. Вони подали на банкрутство. Це й стало помилкою: для участі в слуханні потрібно було особисто прийти до суду. Арая та його група чекали біля входу. Нолана заарештували просто там. Уже після затримання Меттью сказав агенту: «Ви б ніколи мене не впіймали, якби не банкрутство». За словами Араї, це прозвучало без жодних емоцій — просто як констатація факту.

Втеча з хмарочоса й суд, який не відбувся

Меттью етапували до Metropolitan Correctional Center — федерального слідчого ізолятора в Чикаго. Там він очікував на рішення про екстрадицію до Коста-Рики. Але й тут сидіти спокійно не став. Під час обшуку в його камері охорона знайшла цілий набір: лезо для гоління, саморобну страховочну обв'язку, металеву скобу для відкривання кайданків і мотузку з простирадл довжиною близько 9,5 метра. Камера розташовувалася на 11-му поверсі. Втеча не відбулася — спорядження виявили до того, як він устиг ним скористатися.



Metropolitan Correctional Center у Чикаго: саме тут Меттью Нолан очікував на рішення про екстрадицію — і саме звідси намагався втекти на мотузці з простирадл

У квітні 2010 року Нолан визнав провину за двома статтями: зберігання заборонених предметів у місцях позбавлення волі та перешкоджання правосуддю. Суд засудив його до 14 місяців ув'язнення.

Що ж до головних звинувачень — убивства та викрадення, — американський суддя Майкл Мейсон відмовив в екстрадиції. Він постановил, що Коста-Рика не надала достатньо доказів того, що Нолан «є людиною, яка вбиває». Суд схвалив екстрадицію лише за статтею про підробку документів. Однак коста-риканська влада відмовилася й від цього, визнавши звинувачення другорядним. У 2010 році Меттью Нолан вийшов на свободу.

Після в'язниці: позов до уряду й тиша

У 2012 році Меттью Нолан подав до суду на уряд США. У позовній заяві він стверджував, що під час ув'язнення зазнав фізичної, психологічної та психіатричної шкоди. Чим завершився цей позов — публічно не повідомлялося.

Дочка загиблого Роберта Коена, Аліша, не вважає справу закритою. «Розслідування рухається у правильному напрямку», — казала вона у 2024 році. За даними Mirror, коста-риканська влада й досі вважає справу про вбивство Коена відкритою. Луїс Мехія відбуває 27-річний термін. Роберт Бреска, який, імовірно, організував усе це, так і залишився на волі.



Крістофер Нолан на прем'єрі «Оппенгеймера» у 2023 році: його брат використовував цей псевдонім ще за 8 років до виходу фільму

Крістофер Нолан і Джонатан Нолан ніколи публічно не коментували історію старшого брата. Жодного слова — ні в інтерв'ю, ні в соціальних мережах. Сам Меттью після звільнення повністю зник із публічного простору. За даними на 2024 рік, він живе в Чикаго з дружиною та дітьми.

Подвійні особистості: життя та кіно

Є в цій історії одна деталь, яку складно оминути увагою. Крістофер Нолан усю кар'єру знімає фільми про подвійні особистості та чужі імена. «Пам'ятай» — чоловік, який не має достовірних спогадів про себе. «Престиж» — ілюзіоністи, які змінюють особистості. «Темний лицар» — маски й таємні особистості. «Початок» — люди, які живуть у чужих снах. Нарешті «Оппенгеймер» — фільм, у назві якого стоїть те саме прізвище. Саме його старший брат режисера використовував як псевдонім за вісім років до прем'єри.



Фільми Крістофера Нолана знову й знову повертаються до теми подвійних особистостей та таємних імен — збіг це чи ні, режисер не коментує

Ніхто не стверджує, що Нолан-режисер черпав натхнення з біографії брата. Це було б надто простым поясненням. Але збіг залишається. Чоловік, який зняв фільм «Оппенгеймер», — брат чоловіка, який роками жив під ім'ям Оппенгеймер. Один вигадував історії. Інший у них жив — або намагався.

«Ви б ніколи мене не впіймали, якби не банкрутство», — Меттью Нолан агенту ФБР Пабло Араї після арешту в лютому 2009 року

Історія Меттью Нолана не завершена ні юридично, ні людськи. Одна людина мертва. Інша сидить у в'язниці на іншому континенті. Третя живе в Чикаго й мовчить. А четверта продовжує знімати фільми про людей, яким є що приховувати.