Каракатиця: геніальне створіння з найнесправедливішою долею (9 фото)

Інтелект каракатиці просто вражає. У цьому молюску прихована складна й розвинена нервова система, завдяки якій каракатиця може посперечатися з найрозумнішими птахами та ссавцями. А в одній конкретній сфері вона перевершує навіть людину. Утім, природа відвела каракатиці лише рік, аби цим скористатися.





Зустрілися два розуми.

З перших місяців життя молоді каракатиці демонструють епізодичну пам'ять. Як люди, шимпанзе чи круки, вони запам'ятовують найяскравіші моменти свого життя. І ці спогади не лежать мертвим вантажем. Каракатиці використовують набутий досвід, щоб уникати ворогів, знаходити укриття та пам'ятати, де ховається потенційна здобич. Вони вчаться впродовж усього життя, поступово стаючи дедалі вправнішими мисливцями на дрібну здобич, як-от креветок чи невеликих рибок.



Здається, ніби каракатиця робить селфі. Насправді ж вона сприйняла камеру за здобич і атакувала її парою хапальних щупалець.

Однак їхні інтелектуальні здібності не обмежуються самим запам'ятовуванням. Каракатиці успішно проходять «зефірний тест»: вони здатні відмовитися від шматочка непривабливого м'яса, якщо знають, що за це отримають смачну живу креветку. До того ж сили волі каракатиці вистачає приблизно на 130 секунд — це кращий результат, ніж у папуг та щурів. Для людини це завдання теж не з простих: дворічні малюки в аналогічних умовах майже завжди здаються раніше за морських молюсків.





Ми молодші за тебе, а із завданням упоралися!

Крім того, ці безхребетні активно спілкуються між собою за допомогою надскладної системи сигналів. Вона охоплює щонайменше чотири типи помахів щупальцями, позу тіла та, що найцікавіше, динамічну зміну кольору шкіри. Завдяки цьому каракатиці демонструють власні наміри: пропонують спарювання, захищають свої території або об'єднуються у тимчасові групи.



А цій каракатиці, схоже, дуже до вподоби важкий метал.



А це сепіон — єдина кістка каракатиці. Та звідки взагалі в безхребетних узялася кістка? Це залишок черепашки, спадок від далеких предків, схожих на равликів.

Та найцікавіше — це їхня система зміни кольору шкіри. На відміну від хамелеонів, яким для зміни відтінку потрібно кілька хвилин, каракатиці здатні повністю змінити забарвлення всього за 0,2 секунди. Їхні хроматофори — клітини, що відповідають за колір шкіри, — керуються нервовою системою напряму й з неймовірною точністю, аж до окремих клітин.



Каракатиця може маскуватися так.

Каракатиця здатна філігранно підлаштовувати свій колір під текстуру піску, каміння чи коралів, стаючи майже непомітною. Такий спосіб маскування вимагає філігранної та синхронной роботи нервової системи, про яку люди можуть тільки мріяти. Для нас одночасно задіяти пів сотні м'язів — це вже маленька перемога, а каракатиця керує мільйонами клітин «у ручному режимі» від самого народження.



Або ось так...

До того ж здібність змінювати колір вони використовують не лише для маскування. Шкіра — це дзеркало душі каракатиці. За її кольором та насиченістю можна визначити емоційний стан тварини, а за візерунком, що постійно змінюється, — дізнатися про її наміри. Навіть уві сні, коли молюск відпочиває, його шкіра продовжує повільно змінювати барви. Це опосередковано підтверджує гіпотезу про те, що каракатиці також бачать сни.



Твоя шкіра, коли наснилося щось дуже солодке!

І вся ця інтелектуальна потужність, ця неймовірна здатність спілкуватися за допомогою зміни кольору викликають не лише захоплення, а й щемливий смуток. Адже попри колосальний інтелектуальний потенціал, тривалість життя каракатиць не перевищує 1–2 років. Замість того щоб жити довго, накопичувати знання та передавати їх нащадкам, каракатиця швидко дорослішає, набирає масу й розмножується лише один раз у житті, після чого помирає через стрімку руйнацію організму.



Готові до розмноження. За кілька місяців вони обоє загинуть.

І що найприкріше — мозок каракатиці залишається молодим до самого кінця. Він не згасає разом із тілом і зберігає дивовижну здатність до навчання на одному рівні практично впродовж усього життя. Лише за 4–5 днів до смерті тварини він починає здавати позиції та швидко руйнуватися. Смутний фінал для настільки розумного створіння.