Історія Джинни Гіс, якій вдалося вижити після зараження сказом (14 фото)

Коли 15-річна Джинна Гіс (Jeanna Giese) підняла з підлоги в церкві вмираючого кажана, вона й гадки не мала, що за кілька тижнів лікарі винесуть їй смертельний вирок. Сказ — хвороба зі 100% летальністю після появления симптомів. Проте ця американська школярка стала першою людиною у світі, якій вдалося вижити без попередньої вакцинації. Її історія докорінно змінила уявлення медицины про найнебезпечнішу інфекцію на планеті.





Дрібниця, що змінила все життя

12 вересня 2004 року звичайне недільне богослужіння у церкві Святого Патрика в місті Фон-дю-Лак (штат Вісконсин) стало відправною точкою подій, які згодом сколихнули весь світ. Того ранку 15-річна школярка Джинна Гіс, як і зазвичай щонеділі, прийшла з мамою до храму на службу.



Джинна Гіс

Під час проповіді під склепінням з'явився маленький кажан. Він кидався з боку в бік, аж поки один із служителів храму влучним ударом не збив його на підлогу. Тварина впала просто до ніг Джинни. Дівчинка завжди любила тварин. Побачивши безпорадне створіння, вона попросила у мами дозволу винести його на вулицю. Коли дівчина вже збиралася пересадити звірятко на дерево, кажан укусив її за вказівний палец лівої руки.





Укус був зовсім незначним, тож батьки просто промили рану перекисом водню й не стали звертатися до лікаря. Ніхто й уявити не міг, що ця маленька подряпина спровокує ланцюг подій, які змінять уявлення медиків про найсмертоноснішу хворобу на планеті.

Страшний діагноз

Через 37 днів після укусу в Джинни з'явилися перші тривожні ознаки. Спочатку дівчина відчула незвичну втому та покалювання в укушеній руці. Згодом стан стрімко погіршився — виникли проблеми із зором, порушилася координація рухів, з'явилися нудота й блювання. Одного ранку Джинна просто не змогла піднятися з ліжка.



Дитяча лікарня Вісконсину

Її доставили до лікарні Святої Агнеси у Фон-дю-Лаку. Лікарі провели численні аналізи, перевіряючи дівчину на менінгіт, хворобу Лайма та інші захворювання. Усі результати виявилися негативними. Коли в Джинни почався сильний тремор і вона ледь могла ходити, медики вирішили перевести її до Дитячої лікарні Вісконсину в Мілуокі. Там Гіс здала комплекс аналізів, які відправили до Центрів із контролю та профілактики захворювань (CDC) в Атланту.

Відповідь шокувала всіх — аналізи, підтверджені 19 жовтня 2004 року, виявили сказ. Це означало неминучу смерть, і медикам залишалося лише спостерігати за згасанням пацієнтки, полегшуючи її страждання ліками. Джинну помістили в окремий бокс для інфекційних хворих чекати кінця. Принаймні, так вважали всі.

Хвороба зі 100% смертністю

Сказ заслужено вважають однією з найстрашніших хвороб в історії людства. Після появления клінічних симптомів рівень виживання становить практично 0 %. Вірус діє з диявольською підступністю — він поширюється нервовою системою, залишаючись непоміченим від кількох днів до цілого року.



Вірус сказу

Коли збудник досягає мозку, починається справжній жах. Вірус не руйнує мозок напряму, але порушує його здатність регулювати життєво важливі функції — дихання та серцебиття. Один із найвідоміших симптомів — водобоязнь. Вірус викликає болісні спазми під час спроби ковтнути або навіть від самого вигляду води, адже рідина знижує концентрацію збудника у слині й заважає інфікувати інших.



Пацієнт, який помирає від сказу, прив'язаний до ліжка

Вакцина проти сказу існує й чудово працює, але лише до появления симптомів. У 2004 році вакцинація вже не могла допомогти Джинні — було занадто пізно. Лікарі опинилися перед вибором: або просто полегшувати страждання дівчини до неминучого кінця, або спробувати щось радикально нове.

Мізерний шанс на порятунок

Лікуючий лікар Джинни, Родні Віллоубі, вирішив спробувати врятувати дівчинку. Цей педіатр-інфекціоніст тільки-но почав працювати в клініці — Джинна стала його другим пацієнтом на новому місці. Доктор Віллоубі запропонував батькам дівчини випробувати метод, який ніколи раніше не застосовували при сказі. Його ідея була простою й водночас сміливою: якщо вірус вбиває, змушуючи мозок перевантажувати серце й легені, то потрібно тимчасово «вимкнути» мозок, давши імунній системі час виробити антитіла.



Доктор Родні Віллоубі

Батьки дівчинки погодилися. Вони розуміли, що гірше вже не буде, і хапалися за найменшу надію. До того ж, занурена в кому Джинна принаймні не страждала. 18 жовтня 2004 року лікарі ввели дівчину в медикаментозний сон за допомогою мідазоламу та кетаміну. Одночасно Джинна отримувала противірусні препарати — рибавірин та амантадин. Наступні дні стали найважчими в житті родини. Ніхто не знав, чи прокинеться дівчина, і якщо прокинеться — чи залишиться вона собою.

Через сім днів аналізи показали, що в крові з'явилися антитіла до вірусу сказу. Це означало, що імунна система почала боротьбу. Через 12 днів коми лікарі почали поступово виводити Джинну з цього стану. Коли доктор Віллоубі попросив її подивитися на маму, дівчина перевела погляд. «Вона там, усередині», — з полегшенням мовили медики.



Джинна Гіс у комі

Через 31 день перебування в лікарні аналізи показали відсутність вірусу в организмі. Джинна Гіс стала першою людиною в історії, яка вижила після появи симптомів сказу без попередньої вакцинації.

Довгий шлях до одужання

Перемога над вірусом була лише початком. Джинні належало заново вчитися жити. Інфекції в організмі вже не було, але хвороба серйозно вразила нервову систему. У свої 15 років вона опинилася в стані немовляти — не могла ходити, говорити, координувати рухи. Знадобилися місяці інтенсивної фізичної, моторної та мовленнєвої терапії.



Джинні Гіс довелося провести в лікарні кілька місяців

1 січня 2005 року Джинна вирушила додому, тримаючи в руках м'яку іграшку, подаровану доктором Віллоубі. Але до повного одужання було ще дуже далеко. Ніхто не гарантував, що вона відновиться й повернеться до нормального життя. Через пів року після виписки Джинна приймала тетрагідробіоптерин — препарат, що допомагає відновити функції організму.

Джинна заново вчилася ходити, говорити, володіти руками. На це пішло майже два роки, але дівчинка та її близькі впоралися.



«Шлях до одужання був дуже довгим і болісним. Я не здаюся — мабуть, це моя вроджена упертість», — розповідала пізніше Джинна.

Поступово, крок за кроком, вона відновлювала втрачені навички. У дівчини залишилися деякі неврологічні порушення, особливо помітні в мовленні, але когнітивні здібності практично не постраждали.

Життя після дива

Джинна повернулася до школи, хоча й потребувала додаткової допомоги вчителів. Попри всі труднощі, дівчина закінчила школу разом зі своїм класом у 2007 році. На випускному балу вона нічим не відрізнялася від однолітків.



Історія Джинни Гіс здобула всесвітню славу, а розроблений доктором Віллоубі метод назвали Мілуокським протоколом. Тисячі років сказ залишався невиліковною недугою зі 100% смертністю, і нарешті в хворих з'явився шанс на порятунок.

Джинна не лише вижила, а й змогла побудувати повноцінне життя. Вона закінчила коледж за спеціальністю «біологія», вийшла заміж і народила трьох дітей. Зараз вона працює в Дитячому музеї Фон-дю-Лака, виховує дітей і часто виступає на міжнародних конференціях з профілактики сказу, співпрацюючи з Глобальним альянсом із боротьби зі сказом та ВООЗ.



Весілля Джинни Гіс

У 2024 році Джинна відзначила 20 років від дня свого одужання. Вона веде активне й насичене життя та, як і раніше, любить тварин — навіть кажанів, хоча більшість людей на її місці не змогли б пробачити цим створінням те, через що довелося пройти.

«Це майже нереально усвідомлювати — минуло вже 20 років. Моє життя повністю змінилося, коли я захворіла», — каже жінка.

Спірна спадщина та надія на майбутнє

Мілуокський протокол залишається вкрай суперечливим методом лікування. Після успіху з Джинною лікарі багаторазово намагалися повторити результат на інших пацієнтах. За різними даними, рівень виживання при застосуванні протоколу становить від 14 до 25 %. Багато спроб закінчувалися трагічно — у 2006 році не вдалося врятувати 16-річного Захарі Джонса та 10-річну Шеннон Керрол із Техасу.



Джинна Гіс сьогодні

Деякі експерти вважають, що Джинна вижила не лише завдяки лікуванню, а й через особливості ситуації. Можливо, вірус був ослабленим, а імунна система дівчини виявилася надзвичайно сильною. Перевірити цю гіпотезу не вдалося — кажана, який укусив Джинну, так і не знайшли.

Вартість лікування за Мілуокським протоколом становить близько 1 000 000 доларів, що робить його недоступним для більшості країн світу. Крім того, навіть пацієнти, які вижили, часто залишаються із серйозними неврологічними порушеннями. Протокол вважають радше останньою надією, ніж ефективним методом лікування.



Джинна на роботі в Дитячому музеї Фон-дю-Лака

Менше з тим, історія Джинни Гіс показала: навіть найнебезпечнішу хворобу на планеті можна подолати. Вона натхненна дослідників продовжувати пошуки методів лікування сказу та дала надію тисячам людей по всьому світу. Медики працюють над створенням тестів, які допоможуть визначити, у яких пацієнтів імунна система здатна швидко виробити антитіла проти вірусу.

Головний урок цієї історії залишається незмінним: найкращий захист від сказу — це профілактика. У разі укусу будь-якої дикої чи незнайомої тварини необхідно негайно звернутися до лікаря. Вакцинація, проведена до появления симптомів, дає практично 100% гарантію виживання.

Історія Джинни Гіс — це не лише рідкісне медичне диво, а й нагадування про те, наскільки крихкою буває межа між життям і смертью. Як ви вважаєте, чи можна розглядати такі випадки як виняткову удачу, чи вони доводять, що навіть «невиліковні» хвороби з часом може подолати наука? Поділіться своєю думкою в коментарях.