Топ-10 гарних радянських транзисторних приймачів з 1960-х років (30 фото)

Найчастіше аудіоапаратура, випущена в Радянському Союзі, не вирізнялася оригінальним дизайном. Однак такий стан справ виник не відразу, наприклад, у 1960-х роках творці портативних радіоприймачів наділяли їх дуже цікавим зовнішнім виглядом, який, разом із чудовою надійністю та якістю роботи, дозволяв їм успішно продаватися не лише у СРСР, але за кордоном.

«Спідола»





Один із найпопулярніших і знакових транзисторних приймачів Радянського Союзу випускав із 1960 року Ризький державний електротехнічний завод ВЕФ. Це був супергетеродин 3-го класу, зібраний на 10 транзисторах і працював у діапазонах СВ та ДВ, а також у двох піддіапазонах коротких хвиль. Була можливість підключення зовнішньої антени.



Номінальна вихідна потужність на гучномовці 1ГД-1 ВЕФ становила 150 мВт, максимальна – 300 мВт. Крім того, для приймача була розроблена зовнішня АС, у якій використовувався гучномовець 3ГД-9 ВЕФ, плюс в апараті були роз'єми для підключення п'єзоелектричного звукознімача. Харчування здійснюється від шести елементів типу А-373 або двох батарей КБС-Л-0,5. Габарити радіоприймача були 275х197х90 мм, важила «Спідола» без батарей 2,2 кілограми.





"Атмосфера-2"



Цей приймач з 1960 року серійно випускали Воронезький і Грозненський радіозаводи, він був модернізованим варіантом моделі "Атмосфера" 1959 року, розробленої Ленінградським НДІРПА Попова. У ньому було змінено зовнішнє оформлення та конструкція корпусу, який був виконаний з чорного прес-порошку з передніми гратами зі світлої пластмаси.



Технічно модель була супергетеродин 4 класу, зібраний на 7 транзисторах та працював у діапазонах ДВ та СВ. Важив апарат 1,5 кілограма, мав габарити 217 х 163 х 73 мм та харчувався від двох великих батарей КБС-Л-0,5.



«Ленінград»



Серійно, що вироблявся з 1961 року, портативний. радіоприймач хоч і був розроблений на основі моделі американської компанії Zenith, зовні не мав із нею нічого спільного. Апарат було зібрано на 10 транзисторах та мав сім діапазонів. Номінальна вихідна потужність становила 0,5 Ватт.



У конструкції була застосована ефективна система АРУ, що забезпечує прийом радіостанцій різної потужності та віддаленості з однаковою гучністю, у звуковому тракті також було передбачено регулювання гучності та тембру. Харчування здійснювалося від восьми елементів типу «Сатурн» загальною напругою 12 В, причому одного комплекту харчування вистачало на два місяці, при експлуатації не більше 3-4 годин добу.



"Альпініст"



Воронезьким і Грозненським, що випускався з 1964 року. радіозаводами радіоприймач став першим у лінійці наступних за ним моделей з індексами 2 і 3, які виготовлялися протягом багатьох років. За основу при розробці взято приймач «Атмосфера-2М», в якому були покращено електроакустичні параметри та змінено зовнішнє оформлення.



Модель була розрахована на прийом у діапазонах ДВ та СВ, номінальна вихідна потужність складала 150 мВт, максимальна – 270 мВт. Діапазон відтворюваних частот – від 300 до 3500 Гц. Харчування було передбачено від двох батарей КБС-Л-0,5, габарити приймача складали 215 х 145 х 60 мм. Разом із батареями він важив 1,5 кілограма.



«Сокіл»



Перша серед популярних моделей з різними цифрами в індекс випускалася з 1963 року Московським радіозаводом. Це був портативнийтранзисторний радіоприймач 4-го класу, який представляв собою супергетеродин на семи транзисторах і вироблявся в кількох варіантах колірного та зовнішнього оформлення. Різними були і запропоновані шкіряні футляри. Живлення здійснювалося від батареї типу «Крона» або акумулятора типу 7Д-01. Розміри радіоприймача – 152 х 90 х 35 мм, маса – 420 грамів.



Цей приймач став наймасовішою моделлю заводу, першою версію випускали до 1971 року, зокрема й у поставки експорту. Приймач пропонувався навіть у вигляді радіоконструктора для самостійної складання, який відрізнявся від серійного зразка корпусом.



«Сюрприз»



Дуже цікавий сувенірний радіоприймач з 1967 року випускав Грозненський радіотехнічний завод, модель була розроблена до 50-річному ювілею жовтневої революції 1917 року. Вона була виконана у вигляді витонченої записника, такого форм-фактора вдалося домогтися завдяки застосуванню спеціально створеного мініатюрного гучномовця з діаметром дифузора 40 мм та висотою 4 мм.



Апарат був зібраний за супергетеродинною схемою на 6 транзисторах та 1 діоді та призначений для прийому на вбудовану магнітну антену програм у діапазоні СВ. Максимальна вихідна потужність на гучномовці 0,05 ГД-1 - 100 мВт. Харчування здійснювалося від трьох акумуляторів Д-0,1. Габарити апарату із записником становили 135 х 88 х 17 мм, маса – 200 г. Приймач успішно експортувався до низку зарубіжних країн.



«Спорт-2»



Цей портативний радіоприймач із 1966 року випускав Дніпропетровський радіозавод, він працював у діапазонах ДВ та СВ, а також у двох піддіапазонах КВ-1 та КВ-2. Система АРУ забезпечувала зміну напруги на детекторі на 3,5 дБ при зміні вхідної напруги на 26 дБ.



Смуга відтворюваних гучномовцем звукових частот становила від 250 до 4000 Гц, номінальна вихідна потужність - 100 мВт. Харчувався приймач від чотирьох елементів типу 316, габарити приймача були 195 х 110 х 47 мм, важив він 0,91 кг. На експорт модель постачалася під назвами «Sport» та «Astrad-Nova».



«Космонавт»



Транзисторний радіоприймач із 1964 року випускався білоруським радіозаводом «Супутник», розташованим у місті Молодечне Мінської області. Особливість моделі – низьковольтне живлення від трьох батарейок типу 373. Радіоприймач був зібраний на 8 транзисторах і працював у діапазонах ДВ та СВ. Він був створений на основі схеми приймача "Альпініст" з перерахуванням номіналів деталей харчування 4,5 У.



В результаті вийшов апарат, який можна було використовувати як у портативному, так і стаціонарному варіанті – для установки у горизонтальному положенні були передбачені металеві ніжки. Номінальна вихідна потужність АС на гучномовці 0,5 ГД-12 становила 150 мВт, максимальна – 250 мВт. Габарити моделі були 224 х 168 х 68 мм, вага – 1,7 кілограма.



«Космос»



Мініатюрний приймач виробництва Сарапульського радіозаводу ім. Орджонікідзе, що випускався з 1963 року. Апарат містився в долоні та був забезпечений ланцюжком для перенесення на зап'ястя або кільцем для кріплення на великому пальці. Модель вироблялася у двох варіантах, розрахованих приймання радіостанцій лише у діапазоні ДВ чи лише у СВ.



Харчувався приймач від двох дискових акумуляторів «Д-0,1», ньому також було передбачено підключення навушника ТМ-4. Корпус виконувався з кольорової пластмаси, яка для захисту від пошкоджень поміщався у шкіряний футляр. Важив приймач лише 150 грамів. Модель здобула величезну популярність нелише у СРСР, а й у багатьох зарубіжних країнах, куди вона постачалася під назвами «Cosmos», "Yura" та "Clobus".



«Селга»



Портативний транзисторний радіоприймач, з 1963 року що випускався Ризьким радіозаводом ім. А.С.Попова. Оскільки приймач успішно експортувався до низки зарубіжних країн, написи на шкалі та на задній стінці були російською або англійською мовами, відомий також Випадок з найменуванням «Convair». Модель була призначена для прийому радіопрограм у діапазонах ДВ та СВ на внутрішню магнітну антену. Номінальна вихідна потужність підсилювача становила 100 мВт.



Працював радіоприймач від батареї «Крона» або акумулятора 7Д-0,1, час роботи від батареї досягав 25 годин, від акумулятора – 12 годин. На бічній стінці корпусу є роз'єм для навушників і для зовнішньої антени. Розміри приймача були 170 х 99 х 40 мм, важив він 480 грамів. У комплекті входив також футляр із ручкою з натуральної або штучної шкіри.