Чому так багато домашніх котів мають білі лапки (4 фото)

Коти з білими лапками трапляються нам на кожному кроці. Ці милі білі «шкарпетки» викликають у нас незмінне зворушення. А от науковців вони змусили замислитися: чому в дикій природі хижаків із такою особливістю немає, а серед домашніх улюбленців — хоч греблю гати? Відповідь на це запитання виявилася непростою, але вельми цікавою.





Білі лапки — це особливість сучасних котів, яка вкрай рідко трапляється в дикій природі. Хоча підґрунтя для цієї симпатичної мутації заклали ще 10 тисяч років тому, коли люди почали одомашнювати диких котів. Фелінологи — науковці, які вивчають котів, — змогли розгадати таємницю «білих шкарпеток» наших домашніх улюбленців.



Небезпечна особливість

Леслі Лайонс, професорка Лабораторії генетики котів при Коледжі ветеринарної медицини Університету Міссурі, вважає, що саме приручення котів стало причиною появления такої великої кількості тварин із білими лапками. Люди близько познайомилися з котами в епоху, коли почали активно обробляти землю. Перші фермери облаштовували склади сільгосппродукції, які дуже потерпали від гризунів.

Так розпочалася взаємовигідна співпраця. У ній люди отримували захист своїх запасів, а коти — сите й розмірене життя. Предки сучасних домашніх котів і досі трапляються в дикій природі. Ці тварини населяють ліси й гори Європи, Африки та Азії. Зоологи виявили одну з популяцій навіть у такому незвичному місці, як схили діючого вулкана Етна на острові Сицилія.





Шотландський лісовий кіт

Усі дикі коти мають захисне забарвлення, яке допомагає їм ховатися від сильніших хижаків. Особливо це актуально для кошенят, які тривалий час після народження залишаються абсолютно беззахисними. Проте кілька тисяч років тому сталася мутація, і серед котів подекуди почали з'являтися особини з білими лапками. Це демаскувальне забарвлення істотно знижувало шанси тварин на виживання. Але водночас воно привернуло увагу людини.

Робота давніх селекціонерів

Фелінологи переконані, що перші одомашнені коти мали саме білі «шкарпетки» на лапках. Важко сказати, чому давня людина брала до оселі саме таких тварин. Можливо, вже тоді ця особливість здавалася суворим мисливцям і хліборобам вельми милою. Таким чином людина сама створила своєрідний еволюційний фільтр. До речі, він спрацював не лише з котами. Особливості забарвлення, які рідко трапляються в дикій природі, притаманні також собакам, коровам, свиням, свійській птиці й навіть щурам.



Дослідження показали, що плями різних кольорів з'являються у тварин ще на стадії ембріона. Клітини, відповідальні за колір шерсті, виникають як клітини нервового гребеня, розташовані вздовж спини. Сформувавшись, вони мігрують донизу й поступово поширюються по всьому тілу. Там, де клітини групуються, утворюються окремі острівці кольору: «білі шкарпетки», маски на мордочці або просто плями іншого кольору на боках, спині та голові. Якщо ж клітини поширюються так, що їм вдається охопити тіло ембріона й злитися, то народжується однотонне кошеня.

Тож якщо ваш кіт має білі лапки, ця особливість з'явилася завдяки неусвідомленій селекції, яку проводили наші далекі предки. Але не варто плутати природне забарвлення з вітиліго. Це рідкісне захворювання, що трапляється в людей і котів, може змінити колір шерсті навіть у дорослої тварини.