Тріумф поразки: як американці виграли бій, програвши його (4 фото)

Одна з найвизначніших битв під час бойових дій Другої світової війни на Тихому океані відбулася біля Командорських островів. Це не лише най«північніший» із боїв, що сталися, а й один із небагатьох суто артилерійських: у ньому не брали участі ні підводні човни, ні авіація.





Важкий крейсер Nachi, флагман з'єднання віцеадмірала Босіро Хосогаї в бою біля Командорських островів. Фото 1930-х років

У червні 1942 року в межах підготовки широкомасштабного наступу в центральній частині Тихого океану японці висадилися на західних Алеутських островах — Кисці та Атту. Після нищівної поразки біля Мідвею вони утримували ці території як оборонний плацдарм на випадок спроби США атакувати Курильські острови. Хоча американці не планували негайних дій проти цих гарнізонів, вони все ж атакували їхні конвої постачання, залучаючи підводні човни та авіацію. У відповідь японці були змушені здійснювати нічні переходи або ховатися за штормовою погодою, що істотно знизило ефективність дій противника. Не бачачи іншого виходу з цієї ситуації, адмірал Томас Кінкейд наважився розгорнути довкола Атту надводні сили.

У ніч із 19 на 20 лютого 1943 року американська патрульна група у складі важкого крейсера Indianapolis та есмінців Coghlan і Gillespie виявила та потопила японський транспорт Akagane Maru. Цим самим японців поставили перед фактом: відтепер навіть нічні конвої стали небезпечними. Гарнізони Алеутських островів опинилися в блокаді.

Наприкінці березня з метою прориву блокади японський 5-й флот зібрав швидкісний конвой із двох швидкохідних транспортів — Asaka Maru та Sakito Maru. Прикривати їх мало потужне з'єднання з важких крейсерів Nachi та Maya, легких крейсерів Tama й Abukuma, есмінців Wakaba, Hatsushimo, Ikazuchi та Inazuma під командуванням віцеадмірала Босіро Хосогаї. Дорогою, на південь від радянських Командорських островів, до них мали приєднатися транспорт Sanko Maru та есмінець Usugumo. Метою японців було не стільки зняття блокади, скільки доставка вантажу, необхідного для завершення будівництва всепогодної злітно-посадкової смуги на Атту, а далі постачання можна було б здійснювати повітряним шляхом.

Розвідка змогла розкрити наміри японців, однак суттєво помилилася в оцінці сил прикриття, нарахувавши в їхньому складі один важкий крейсер, один легкий крейсер і чотири есмінці. Кінкейд направив на перехоплення співмірні сили Оперативного з'єднання 16.6 і 14-го дивізіону есмінців контр-адмірала Чарльза Макморріса у складі важкого крейсера Salt Lake City, легкого крейсера Richmond та есмінців Coghlan, Bailey, Dale і Monaghan.

Рано-вранці 27 березня 1943 року американський спостережний пост помітив японський конвой приблизно за 100 морських миль на південь від Командорських островів і за 180 морських миль на захід від Атту. Утім, на той момент японці з есмінця Inazuma, який не мав радарів, уже виявили ескадру Макморріса — позначалося розташування американців на світлішому південному горизонті. Оперативна група 16.6, помітивши на горизонті щогли кораблів, узялася перебудовуватися в бойовий порядок.

Зрозумівши, що перед ним ворог, віцеадмірал Хосогаї наказав транспортам повернути на схід і відправив з ними есмінець Inazuma. Решта кораблів повернула на північ, а згодом на північний захід, і о 08:40 ранку Nachi відкрив вогонь по крейсеру Richmond. За хвилину той дав залп у відповідь, і майже одразу до нього приєднався Salt Lake City. Nachi випустив торпеди (проте жодна не влучила), після чого зосередив вогонь — як і решта кораблів Хосогаї — на американському флагмані. О 08:50 та 08:52 в Nachi влучили дві пари 152-мм снарядів з Richmond. Крейсер залишився без радіозв'язку, було пробито торпедний відсік, зруйновано місток, вийшло з ладу електроживлення лебідок гарматних установок. Пошкоджений флагман японського з'єднання вийшов з бою.



Важкий крейсер Salt Lake City під вогнем противника, бій біля Командорських островів 27 березня 1943 року

Однак невдовзі чисельна перевага японців далася взнаки. Salt Lake City опинився під інтенсивним вогнем решти японських кораблів. Особливо влучно вів обстріл важкий крейсер Maya: піднятий з Nachi літак-коригувальник наводил японців настільки точно, що американці повірили, ніби супротивник має радари. Між 09:10 та 11:52 у Salt Lake City влучило п'ять 203-мм снарядів з Maya і кілька 140-мм з Abukuma, які пробили корпус і спричинили затоплення й одночасно пожежу в котельні. Контрзатоплення допомогло загасити вогонь та вирівняти крен, однак крейсер зупинився.

Richmond та есмінець Dale наблизилися до Salt Lake City і спробували прикрити його димовою завісою, а решті есмінців Макморріс наказав висунутися вперед і торпедувати японські крейсери. Coghlan, Bailey та Monaghan змогли скоротити відстань, і з дистанції близько 9 кілометрів Bailey випустив торпеди, жодна з яких не досягла цілі. Тієї ж миті його накрило артилерійським вогнем японців. Один із 203-мм снарядів, що влучили в корабель, пробив машинне відділення та вивів з ладу двигун. Coghlan, який йшов поруч, також зазнав влучання, але, як і Bailey, відкрив вогонь та уразив надбудову важкого крейсера Nachi. Щоправда, ні він, ні Monaghan торпед не випускали.

Американці були на межі поразки, однак їх урятувала обережність віцеадмірала Хосогаї. Маючи у складі ескадри транспорти з цінним вантажем і не знаючи про безпорадність важкого крейсера Salt Lake City (усі 806 бронебійних снарядів його боєкомплекту вже вистріляли), він вирішив відступити. Японці побоювалися появи авіації. У якийсь момент контр-адмірал Макморріс і справді надіслав запит на авіабазу ВПС США в Адаку, однак ескадрилья бомбардувальників Consolidated B-24 Liberator, відправлена на допомогу, заблукала в тумані й повернулася ні з чим.





Пошкодження есмінця USS Bailey, яких він зазнав у бою біля Командорських островів. Знімок зроблено в Датч-Гарборі 30 березня 1943 року

Японці відійшли до острова Парамушир, де оцінили втрати: незначні пошкодження важких крейсерів Nachi та Maya, 14 загиблих і 26 поранених. Американцям також вдалося повернутися до Датч-Гарбора власним ходом. Salt Lake City став на тривалий ремонт, як і Coghlan з Bailey. Людські втрати, попри перебіг бою, виявилися меншими за японські — 7 загиблих і 20 поранених.

Загалом у бою перемогли США — японці де-факто віддали їм уже здобуту перемогу та відступили в критичний момент битви. Надалі спроб прорвати морську блокаду Алеутських островів не робили, а оскільки злітно-посадкову смугу на Атту не було з чого добудовувати, Японії довелося організувати постачання гарнізонів за допомогою підводних човнів.