Чи можуть Плутону повернути статус планети? (4 фото)

24 серпня 2006 року на конференції Міжнародного астрономічного союз у Празі сталася подія, яка несподівано збурила мільйони людей по всьому світу — навіть тих, хто раніше ніколи не цікавився астрономією. Учені позбавили Плутон статусу повноцінної планети Сонячної системи, перевівши цей далекий світ у категорію карликових планет.





Плутон, зафільмований космічним апаратом «Нові горизонти» під час близького прольоту 14 липня 2015 року

Відтоді минуло майже два десятиліття, однак суперечки не вщухають. Щокілька років ця тема знову виринає на теренах інтернету, викликаючи хвилю ностальгійних дописів у соцмережах, де дописувачі стверджують, що для них Плутон завжди залишатиметься дев’ятою планетою Сонячної системи. Хтось навіть недолуго жартує, запитуючи: «А Плутон взагалі в курсі?». Інші ж цілком серйозно закликають переглянути рішення й повернути далекому світу колишній статус.

Проте за всіма цими емоціями криється куди цікавіше запитання: чи є взагалі науковий сенс у тому, щоб повертати Плутону статус планети?

Три умови членства в клубі

Рішення 2006 року виникло не на порожньому місці. Міжнародний астрономічний союз сформулював три критерії, яким має відповідати об'єкт, щоб називатися планетою.

По-перше, він повинен обертатися навколо Сонця. По-друге, мати достатню масу, щоб гравітація надала йому кулястої форми. З цими двома пунктами у Плутона все в порядку.

Проблема полягає в третьому критерії: об'єкт має «розчистити» околиці своєї орбіти від інших тіл співмірних розмірів. І ось тут Плутон повністю провалився. Він розташований у поясі Койпера — ділянці за орбітою Нептуна, яка буквально вистелена крижаними тілами. Ба більше, маса Плутона становить лише 0,07% від загальної маси об’єктів, із якими він ділить свою орбіту. Для порівняння: Земля масивніша за всі астероїди, комети й метеороїди на своєму шляху в 1,7 мільйона разів. Вона беззастережно домінує на своїй орбіті.



Ось таким ви побачили б Плутон на власні очі з урахуванням освітленості

Саме тому Плутон віднесли до нової категорії — карликових планет. Разом із ним туди потрапили Церера, Ерида, Хаумеа та Макемаке.

Навіщо потрібні класифікації

Навіщо взагалі людству знадобилося ділити об’єкти на категорії? Ну, залишався б Плутон планетою, хіба це комусь заважало?

Відповідь проста: класифікація потрібна для зручності роботи з інформацією, а не тому, що раптом з'ясувалося, ніби у Всесвіті існує якась священна ієрархія небесних тіл. Так само біологи ділять живі організми на види й роди не тому, що природа чемно підписала кожного мешканця Землі, а тому, що це допомагає систематизувати знання та виявляти закономірності.

Якщо довести логіку опонентів рішення 2006 року до абсурду, можна пригадати, що колись людство вважало нашу планету центром усесвіту, довкола якого обертаються всі небесні тіла. Ця модель була інтуїтивно зрозумілою та комфортною (людям завжди подобалося думати, що у Всесвіту є щодо них якісь плани і що вони тут не з волі випадку). Науковий геоцентризм проіснував майже два тисячоліття! Однак коли накопичилася критична маса спостережних даних, які суперечили загальноприйнятій моделі, науковці не стали триматися за звичну й зручну картину світу. Вони переглянули модель, оскільки нова — геліоцентрична — краще пояснювала реальність.

З Плутоном сталося те саме, тільки в значно скромнішому масштабі.

Історія науки — це процес безперервного уточнення моделей у міру накопичення нових знань. Ось, наприклад, чи можна буде називати супутниками юпітероподібні небесні тіла, що обертаються навколо коричневого карлика (проміжної ланки між зіркою та планетою), який своєю чергою обертається навколо зорі? А чи вважатимуться супутниками небесні тіла, що обертаються навколо інших супутників? Це обов'язково доведеться обговорювати й узгоджувати.

Що показал зонд «Нові горизонти»

На особливу увагу заслуговують наукові дані, отримані зондом NASA «Нові горизонти», який 14 липня 2015 року здійснив історичний проліт повз Плутон. Аналіз зображень, які оприлюднювали практично в режимі реального часу, підніс чимало сюрпризів.

Виявилося, що Плутон — це далеко не безжиттєвий шматок криги на задвірках Сонячної системи, як припускали раніше. На поверхні виявили величезне серцеподібне крижане утворення, назване рівниною Спутника, гірські хребты з водяного льоду заввишки до 3,5 кілометра, свідчення кріовулканізму та навіть натяки на існування підповерхневого океану рідкої води.





Гора Райт (масивний кріовулкан) «очима» космічного апарата «Нові горизонти»

Саме ці дані лягли в основу головного наукового аргументу прихильників повернення статусу. Алан Штерн, керівник місії «Нові горизонти», наполегливо просуває альтернативне визначення планети — геофізичне, а не орбітальне. За його логікою, якщо об'єкт є достатньо масивним, щоб набути сферичної форми під дією власної гравітації, і демонструє ознаки геологічної активності, цього цілком достатньо для звання планети — незалежно від того, розчистив він свою орбітальну траєкторію чи ні.

Проблема в тому, що за такого підходу список планет Сонячної системи розростеться як мінімум до кількох десятків, що спричинить плутанину. Так, за логікою Штерна, насамперед до списку доведеться включити Цереру з поясу астероїдів, супутник Юпітера Європу та супутники Сатурна Титан і Енцелад. Планета, що обертається навколо планети... на який тільки абсурд не готові люди заради підживлення ностальгії.

Адміністратори NASA

У 2019 році, під час першого президентського терміну Трампа, тогочасний очільник NASA Джим Брайденстайн під час зустрічі зі студентами заявив: «На мій погляд, Плутон — це планета». Фраза миттєво розлетілася новинними стрічками.

Комедія полягає в тому, що подібні заяви не мають жодного стосунку до реальної наукової позиції агентства. Адміністратор NASA — це політична посада, на яку призначає президент, і, як показує практика, вона дістається людині, яка має до науки не більше стосунку, ніж я до гри на баяні. Адміністратор — це лояльна до чинної влади людина, медійна постать, політик, колишній військовий льотчик або взагалі бізнесмен. Його завдання — представляти інтереси агентства перед конгресом та громадськістю, виступати перед пресою і за можливості хоч якось збільшувати річний бюджет.

Історія повторюється й зараз, але в ще безглуздішому форматі. Нинішнім адміністратором NASA є Джаред Айзекман — мільярдер, тісно пов'язаний зі SpaceX і особисто з Ілоном Маском. Його призначення на посаду не було продиктоване науковими міркуваннями — він обійняв цей пост завдяки Маску, якому потрібна була власна людина біля «космічної годівниці» з державним фінансуванням. Айзекман відкрито лобіює інтереси SpaceX, постійно роблячи гучні заяви без жодних вагомих результатів.

Тому будь-які теревені Айзекмана, включно з його закликом повернути Плутону статус повноцінної планети, варто сприймати винятково як популістські висловлювання, розраховані на емоційний відгук широкої публіки, а не як перегляд позиції наукової спільноти. Міжнародний астрономічний союз — єдиний орган, наділений повноваженнями змінювати номенклатуру небесних тіл. І свого рішення щодо Плутона він не змінював.

Прихильність до Плутона як до планети

Упродовж майже сімдесяти шести років, із 1930 по 2006 рік, кілька поколінь школярів по всьому світу завчали список із дев'яти планет Сонячної системи. Це знання стало частиною базової картини світу, засвоєної в дитинстві, а будь-яка інформація, отримана в ранньому віці, нерідко сприймається мозком як щось фундаментальне та непорушне.



Плутон у природних кольорах, зафільмований автоматичною міжпланетною станцією «Нові горизонти» 14 липня 2015 року з відстані 35 445 кілометрів

Додайте до цього загальнолюдську особливість психіки — спротив будь-якій інформації, здатній похитнути усталене уявлення про світобудову, щоб уникнути когнітивного дисонансу. Плутон як фізичне тіло нічого не втратив від того, що його перевели в іншу категорію. Як він літав своєю витягнутою орбітою за Нептуном, так і літає. Однак у деяких людей сам факт скорочення кількості планет Сонячної системи викликає обурення, а то й гнів.

Крок назад заради ностальгії

Якщо підійти до питання максимально тверезо, повернення Плутону статусу повноцінної планети стало б кроком назад із наукового погляду. Класифікація 2006 року з'явилася не внаслідок чиєїсь примхи, а як відповідь на реальну проблему: у міру відкриття все нових об'єктів у поясі Койпера стало очевидно, що старе інтуїтивне розуміння планети більше не працює і загрожує або нескінченним розростанням списку планет, або свавільним включенням одних об'єктів та виключенням інших без чіткого критерію.

Айзекман, який мовить про свою «боротьбу за Плутон», може з таким самим успіхом поборотися за визнання існування Атланта, який тримає на своїх плечах небосхил, чи черепахи, на панцирі якої лежить наш світ.

Варто зазначити, що в науковій спільноті тривають дискусії щодо універсальнішого визначення, яке однаково добре працювало б і для нашої системи, і для тисяч відкритих екзопланет. Проте це розмови про вдосконалення наукового інструменту, а не про прагнення реабілітувати конкретне небесне тіло на догоду колективній ностальгії.