Чоловічий гарем Симони де Бовуар: три чоловіки у житті зановниці фемінізму (9 фото)

Найвідоміша у світі жінка-філософ та за сумісництвом зановниця фемінізму Симона де Бовуар надавала перевагу вільним стосункам. Та попри те, що вона пропагувала такі ні до чого не зобов'язуючі союзи, сама мала постійних чоловіків.





Симона народилася у заможній французькій родині, і в дитинстві ніщо не віщувало вній бунтарку та атеїстку, а тим паче видатну мислительку. Дівчинка росла звичайною, розумною і жвавою дитиною, хіба що надто вразливою.

Батьки віддали дівчинку до католицької школи, де всіляко заохочувалася екзальтація, тож Симона доводила себе молитвами до сліз. Часом юна Бовуар так заповзято молилася, що їй починало здаватися, ніби вона чує голоси янголів, від чого дівчинка впадала у справжнє релігійне захоплення.



Симона Бовуар у дитячі роки

Та з віком усе змінилося, коли Симона стала підлітком. Переломним став випадок, коли один із священників католицької школи принизив Бовуар. Докоряючи їй за якийсь дрібний проступок, святий отець поклав руку їй на голову й тиснув, аби дівчинка прибрала якнайпокірнішої пози та не могла підвести очей.

Більшість учениць школи не визнали б це приниженням і миттєво забули б про цей випадок, однак у свідомості Симони де Бовуар він закарбувався як символ тиску системи на вільну людину. Вона постійно про це думала, і ці роздуми значною мірою допомогли їй сформуватися як особистості.

Коли Симоні виповнилося 14 років, вона раптово усвідомила, що бога немає, і їй стало в цьому світі так самотньо, що вона розридалася від безвиході. Тепер у цьому жорстокому світі вона могла покладатися лише на себе, і це лякало вразливого підлітка.

У той самий час Бовуар почала спілкуватися з двоюрідним братом, який вів не надто чеснотний спосіб життя. Від нього дівчина дізналася про злачні місця Парижа та їхніх мешканців. Симона почала ходити до вечірніх барів у небезпечних районах французької столиці, хоча гріх і бруд, які там панували, її зовсім не приваблювали. Дівчині подобалося спостерігати, слухати й робити висновки.





Симона де Бовуар в університеті (праворуч)

На той час Симона вже сформувалася як особистість, і однією з найяскравіших рис її характеру стала абсолютна безкомпромісність. Дівчина стала на шлях бунтарства, але її погляди на кохання залишалися дуже радикальними. Вона вважала, що тілесні втіхи невіддільні від духовної близькості, а пов'язати своє життя з чоловіком можна лише один раз і на все життя.

Сім'я Бовуар до моменту закінчення Симоною школи остаточно збанкрутувала, тож батьки справедливо переконували дівчину, що лише якісна освіта допоможе їй без грошей здобути незалежність і вийти в люди. Тому юна бунтарка вступила до Католицького університету, де вивчала математику, а згодом — до університету Сен-Марі-де-Нейі, де здобула диплом філолога.

Бовуар і Сартр

У 1927 році Симона де Бовуар закінчила Сорбонну, захистивши диплом із філософії Лейбніца й ставши дев'ятою жінкою, яка випустилася з цього університету. Лише через рік, у 1928-му, вона здобула ступінь бакалавра мистецтв. Вивчаючи літературу, Бовуар познайомилася з Жаном-Полем Сартром.

Вони швидко зблизилися, адже мали дивовижно схожі погляди. Один із викладачів зазначав, що Бовуар була сильнішою як філософ, ніж Сартр, однак той завдяки унікальному інтелекту перевершував Симону. Разом вони були щасливими, і їх не бентежили постійні внутрішні зміни.



Сартр і Бовуар

Стан Симони постійно змінювався: вона могла одного дня бути сухою інтелектуалкою, а наступного перетворитися на вередливе дівчисько. Те саме відбувалося й із Сартром — він легко проходив шлях від амплуа філософа, якому чуже все приземлене, до скиглення й буркотіння. При цьому в парі не виникало жодних докорів з цього приводу, адже кожен вважав, що все залежить від внутрішнього настрою.

Не було в них заведено й обмежувати одне одного в романах на стороні. Сартр і Бовуар свідомо не жили під одним дахом, проте бачилися щодня. Їм подобалося ходити одне до одного в гості, сидіти в кафе й проводити час у колі друзів, але при цьому жоден із них навіть не думав зазіхати на свободу іншого.

Третій зайвий

Ця ідилія тривала доти, доки в їхньому житті не з'явилася Ольга Козакевич — молода дворянка з родини емігрантів. Вона закохала в себе обох і віддавалася цій пристрасті на повну. Взагалі Ольга звикла робити все ґрунтовно, з абсолютною самовіддачею — на вечірках молода жінка могла танцювати до втрати свідомості.

Пропозиція, яку зробив Ользі Козакевич Сартр, виявилася для багатьох несподіваною. Козакевич відповіла відмовою, адже вона й цінувала пару Сартр-Бовуар саме за вільні стосунки. Тим часом у Європі розгорталися небезпечні події, які невдовзі зруйнували ідилію цього союзу.



До влади в Німеччині прийшли нацисти, а в Італії вже давно всім заправляли фашисти. Невдовзі вибухнула Друга світова війна, і Сартр вирушив на фронт, де незабаром потрапив у полон. У цей період Симона де Бовуар написала свій перший роман «Гостя», який, як вважає чимало дослідників, став відображенням її тривоги за долю коханого.

Недосвідчений читач побачить у романі лише історію сімейної драми, коли знайома родини руйнує домашнє вогнище. Проте для філософа цей сюжет — пряме відсилання до гуманістичного екзистенціалізму, який Бовуар і Сартр сповідували багато років. Цей роман ліг «у шухляду» й не був виданий, як і збірка оповідань, написана до цього. Бовуар вирішила, що література — це не її покликання, і на деякий час покинула письменництво.



Однак Сартр, повернувшись із полону, на відміну від Симони, був у захваті від її літературних експериментів. Він влаштував «Гостю» до хорошого видавництва й почав наполягати, аби Симона продовжувала писати. Ця підтримка коханої людини дуже допомогла Бовуар — зі звичайної викладачки філософії вона перетворилася на письменницю.

Трохи згодом із-під її пера почали виходити й серйозні філософські праці, присвячені жіночій природі. Найвідоміші книги Бовуар є роздумами про те, чому жінок заганяють у лещата «жіночності», ламаючи їхні особистості й втискаючи в жорсткі суспільні рамки.

Чіткий аналіз теми, зроблений у цій праці, спричинив справжній вибух у французькому суспільстві. Доти це питання розглядали лише загалом, у безлічі розрізнених статей, і вперше йому присвятили цілу книгу зі сміливою, але надзвичайно стрункою теорією.

Вільний політ

Із зануренням у роботу Бовуар поступово віддалялася від Сартра, хоча він ніколи не залишав її серця. Письменник і філософ виїхав із Франції до США, де зблизився з акторкою Еренрейх. Через десять років у його житті з'явилася зовсім юна алжирка, яку Сартрові довелося вдочерити, аби мати змогу бути поруч із нею й не викликати осуду.

Зміни відбувалися й у житті Симони, яка раніше бачила чоловіка лише в Сартрі, а романи воліла крутити лише з жінками. Не витримавши розлуки з Жаном-Полем, Бовуар також переїжджає за океан і там несподівано закохується в чоловіка.



Нельсон Олгрен

Звісно ж, це була неординарна особистість, адже інших людей у житті жінки-філософа просто не існувало. Його звали Нельсон Олгрен, і він був письменником. Після нетривалого, але дуже бурхливого роману Олгрен запропонував Симоні три речі: переїхати до нього в Чикаго, побратися та завести дітей.

Усі три пропозиції Бовуар відхилила, що не завадило їй у листуванні називати Нельсона «коханим чоловіком». Симона постійно засмучувала свого обранця небажанням бути поруч, вислизанням та мінливістю настрою. Жінка могла раптово податися на інший край світу й писати звідти ніжні листи.

Олгрен, як і будь-який справжній чоловік, такому роману в листуванні віддав би перевагу ніжним обіймам, але терпів і дбайливо беріг усе життя 300 листів від Симони. Цей дивовижний роман тривав цілих 14 років. У цей період Бовуар написала книги «Друга стать» та «Мандарини».

Якщо через «Другу стать», яка збентежила навіть найзатятіших вільнодумців, від Симони відвернулося чимало знайомих, то «Мандарини» негативно позначилися на стосунках письменниці з Нельсоном Олгреном. Чоловік вирішив, що в романі Бовуар виставила назагал їхні стосунки, навіть не спитавши його дозволу, й серйозно образився.



Симона Бовуар і Клод Ланцман

У цей час у житті Бовуар з'являється третій важливий чоловік — 27-річний журналіст Клод Ланцман. Він був на 17 років молодший за Симону, і вони працювали в одній газеті. Клод запропонував жінці жити разом, і та, на подив усіх знайомих, уперше в житті погодилася. За цим пішли сім років життя, які можна було назвати щасливими.

Та в 1958 році Бовуар розлучається з Ланцманом, а в 1961-му — з Олгреном. Відтоді в її серці, як і завжди, залишався Жан-Поль Сартр, з яким Симона відчувала зв'язок, навіть перебуваючи в різних півкулях. Сартр і Бовуар проводили чимало часу разом, а у 60-х навіть відвідали Радянський Союз. Багато хто вважає, що цей візит, організований Спілкою письменників, позитивно вплинув на відносини між Францією та СРСР.



У 1970-му Сартр тяжко захворів, і проблеми зі здоров'ям більше не полишали його. Симона де Бовуар доглядала за коханим десять років, вкотре доводячи, що саме він був коханням усього її життя. Смерть Сартра поставила крапку й у житті жінки — вона не могла повноцінно жити й працювати без свого натхненника. Симона померла через шість років після того, как пішла з життя її головна любов.

На жаль, сьогодні фемінізм усе більше втрачає свою ідеологічну складову, закладену Симоною де Бовуар, і набуває чудернацьких, а часом і кумедних форм.