Лісовий кіт: ніколи не підбирайте кошенят у лісі (12 фото)

Кошеня в лісі – не завжди результат людської жорстокості. Можливо, перед вами майбутній дикий лісовий хижак! І тоді порятунок обернеться сюрпризом, який навряд чи уживеться у вашій квартирі. Дикий лісовий кіт може завалити оленя — куди йому одна-студія!





Типовий перехід із дитинства у підлітковий вік очима батьків.

У Європі таких кошенят періодично приносять до притулків. Люди знаходять малюків у лісі та на узбіччях доріг, а потім починають підозрювати: щось не так. І справді, відрізнити кошеня дикої лісової, або європейської кішки від звичайного бездому на перший погляд майже неможливо. Вуса, лапи, хвіст і великі жалібні вічка - які ще документи!



Котик-сюрприз!

Правда про походження розкривається вже після прибуття до центру допомоги. Дикі дітки різко негативно реагують на людину: кусаються, пирхають і навіть їжу з рук не беруть. Так, звичайні вуличні бродяжки теж бувають дикі, але вони досить швидко звикають до присутності двоногих і вже через пару днів сприймають людей як належне. Але лісових кошенят скільки не годуй — все одно дивитимуться в ліс. І чекати, доки не виростуть пазурі, щоб розпустити всіх на ниточки.





Їм не потрібна тепла лежанка та миска корму. Їм потрібна підстилка з моху та тепла кров від видобутку!

Люди неодноразово намагалися приручити європейських кішок. Спойлер – ні в кого не вийшло. Лісові кішки хоч і вважаються близькими родичами домашніх барсиків, але на контакт з людиною вони не йдуть. Навіть якщо вирощувати їх з маленького сліпця.



Так, малеча, втеріться в довіру до цього двоногого, відберіть у нього всю ковбасу і повертайтеся назад. Зрозуміло?

Якщо з кошенятами жалісливі люди зустрічаються регулярно, то дорослі котики залишаються для людей невидимками. Водяться дикі мурзики у Європі. Більше того, селяться поруч із нами — на межі лісу: у старому сараї, на горищі чи на дачі. І власник житлоплощі може роками не підозрювати про підселенця!



Одним курчам більше, одним менше. Хто побачить?

Все тому, що лісові коти в різних частинах ареалу підлаштовують свою активність під навколишній світ: десь вибираються на полювання лише в сутінках, десь нишпорять лише вдень або навпаки — виключно вночі. Загалом вони роблять все, щоб звести контакти з людиною до мінімуму, хоч і живуть у неї під носом.



Іди, це мій дім! У сенсі ти власник? Нічого не знаю, я вже 5 років живу!

Навіть якщо людині пощастить одним оком глянути на лісового кота, навряд чи він розпізнає в ньому дику тварину. Дуже європейські мурки схожі на звичайних бездомих коричнево-смугастого забарвлення. Тому люди й тягають лісових кошенят у притулки. Просто ніхто не в курсі, що окрім звичайних кішок у лісі водяться ще їхні двоюрідні дикі брати.



Заєць – видобуток для кота теж не легкий. Середньостатистичний косий важить, як кіт!

Європейські котики роблять нам велику ласку тим, що не виходять на контакт — інакше б до лісу точно ніхто не ходив. Дикуни відрізняються лютістю та кровожерністю. Вони поодинці ловлять дуже складний і сильний видобуток — людина могла б здатися їм чи то конкурентом, чи то наступною метою.



Демонічна сутність, яка живе в кожному котику, нарешті вийшла назовні!

У меню хижаків входять: швидконогі зайці, потайні ондатри, великий перелік птахів, включаючи качок та лисух, а також олені та козулі! Так, доросле копитне завалити їм не під силу, але спіймати дитинчата — теж складне і небезпечне заняття. Часом така дичина важить як сам кіт. Своїх жертв хижаки намагаються з'їсти на місці, але якщо полювання вдалося, вони ховають залишки м'яса під сухим листям та гілками.



Борис з реклами Kitekat став якимось дуже злим!

Часом до котячих схованок навідуються інші хижаки-халявники. Але європейські коти нізащо не упустять свого: був зафіксований випадок, коли звір охороняв свій видобуток від борсука, який був вдвічі більший за нього. І борсук пішов!



Мені. Потрібна. Твоя. Ковбаса.

Навесні звірюги роздають на пряники не лише іншим м'ясоїдам, а й котам з усієї округи. Шлюбний сезон дикунів протікає так само, як у домашніх мурзиків: із завиваннями, криками, криками і клаптиками видертої вовни. У березневій атмосфері, наповненій маревом романтики, різницю між домашніми та дикими кішками іноді не помічають і самі кішки. Їм зносить дах від кохання! Так у послідах європейських кішок іноді зустрічаються кошенята-гібриди із домашніми котами. І навпаки: серед домашніх мурок з'являється дика кров.



Коти та кішки не утворюють моногамних пар. Вони мають досить безладні зв'язки. Але ці котики виглядають так, начебто одружені вже 20 років!

Багато частинах ареалу це ставить під загрозу існування виду. Від зв'язку з домашніми котиками дикуни не стають цивілізованішими і добрішими — просто втрачається їхня генетична унікальність. Тож сьогодні головна битва цих котів — не за видобуток, а за виживання у світі, де дика природа стрімко зникає, ліси ріжуть автостради, а галявини займають кемпінги, дачі та люди.



Говорила мені мама, що цей Петько — міський піжон і мене покине! Жаль, що її не послухала!