Життя та смерть Анни Ґьольді, останньої відьми зі Швейцарії (9 фото)

У 1782 році Анна Ґьольді стала останньою жінкою в Європі, яку стратили за чаклунство. Утім, її історія — це значно більше, ніж просто судовий процес над відьмою. Це розповідь про несправедливість, страх і упередження, що перетворили життя звичайної служниці на справжню трагедію. Дізнайтеся, як особисті інтриги та фальшиві звинувачення призвели до одного з найпохмуріших епізодів в історії Швейцарії. Читайте про життя, випробування та спадщину Анни Ґьольді, чия трагічна доля й досі відгукується в серцях людей.





Полювання на відьом забрало життя тисяч жінок у Європі, Великій Британії та Північній Америці. Ця масова істерія, що охопила суспільство у XVI–XVIII століттях, стала однією з найпохмуріших сторінок в історії людства. Жінок — як молодих, так і літніх — звинувачували у чаклунстві здебільшого на основі дріб’язкових підозр або доносів. Байдужість та жорстокість, з якими знищували невинних людей, були повсюдним явищем.



До XVIII століття, з настанням доби Просвітництва, полювання на відьом поступово зійшло нанівець. Останньою жінкою, яку в Європі стратили за звинуваченням у чаклунстві, стала Анна Ґьольді — трагічна постать, чия історія відгукується і в наш час. Сьогодні її ім'я увіковічене в музеї, присвяченому цій жахливій сторінці історії.

Ранні роки Анни Ґьольді: шлях до трагедії

Анна Ґьольді народилася 1734 року в швейцарському селі Зеннвальд. Про її дитинство та юність відомо небагато, що й не дивно: Анна походила з бідної родини, і її доля мало кого цікавила. Змалку дівчина працювала служницею, заробляючи на життя важкою працею.





Кадр із фільму «Анна Ґьольді — остання відьма» (1991 рік)

Життя Анни було сповнене страждань. Будучи незаміжньою, вона завагітніла від солдата, але дитина померла за кілька годин після народження. У ті часи дитяча смертність була надзвичайно високою, особливо серед бідноти. Проте суспільна думка виявилася безжальною: Анну звинуватили у вбивстві власної дитини, хоча жодних доказів цього не було. Нещасну засудили до покарання біля ганебного стовпа та шести років домашнього арешту. Очевидно, для Ґьольді це означало б вірну смерть — неможливість виходити з дому та заробляти гроші неминуче призвела б до голодної загибелі. Однак Анна Ґьольді не змирилася з такою долею та втекла.

Життя у втіках: спроба почати все спочатку

Анна знайшла притулок у Гларусі, де влаштувалася на роботу до будинку родини Цвікі. Там вона народила сина від господаря дому, але її становище залишалося хитким. Попри те що Анна була привабливою та розумною жінкою, тогочасні соціальні норми не залишали їй надій на легке життя. Її репутація була заплямована, а шанси на щасливе майбутнє здавалися примарними.



Урешті-решт, у віці 46 років, Анна влаштувалася до будинку Якоба Чуді — впливового й шанованого лікаря та магістрата міста. Судячи з усього, між Анною та Якобом зав'язалися романтичні стосунки, які згодом і стали причиною її трагедии. Несподівано Якоб звинуватив свою покоївку в тому, що вона підсипала в молоко та хліб гострі голки, адже він на власні очі бачив, як його доньку нудило металевими предметами. Втім, тоді все обмежилося звільненням. Але на цьому страждання Анни Ґьольді не закінчилися.

Зворотний бік звинувачень: від чаклунства до помсти

Розлючена Анна, ймовірно, пригрозила Якобу викрити їхній роман, що могло б сильно вдарити по його репутації. Боючись за своє становище, Якоб заявив, що його донька далі страждає, хоч Анни більше й немає в домі. Це стало відправною точкою для звинувачень у чаклунстві, роздутих із особистої помсти.



Кадр із фільму «Анна Ґьольді — остання відьма», 1991 рік

Влада кантону Гларус оголосила винагороду за упіймання Анни Ґьольді, опублікувавши оголошення в газеті «Neue Zürcher Zeitung». Анну знайшли та заарештували в будинку, де вона переховувалася. Її взяли під варту та доправили назад до Гларуса, де висунули звинувачення в чаклунстві.

Катування та зізнання: ціна виживання

Під час слідства Анну піддали жорстоким катуванням, аби вибити зізнання. Її тричі піднімали на дибі, зв'язуючи руки за спиною та прив'язуючи ноги до каменю, щоб посилити біль. Не витримавши мук, Анна зізналася в угоді з дияволом, який нібито з'являвся їй у вигляді чорного собаки. Це зізнання стало для неї смертним вироком.



Сьогодні у місті Молліс кантону Гларус розташований музей, присвячений Анні Ґьольді. У музеї можна побачити аналог знаряддя катувань, на якому її катували, що нагадує відвідувачам про жорстокість і несправедливість, яких зазнала ця жінка.

Суд і страта: трагічний фінал

Судовий процес над Анною Ґьольді був чистою формальністю, попри всю його серйозність. Судді, яких вважали освіченими та шанованими людьми, винесли Анні вирок на основі абсолютно безглуздих звинувачень. Якоб Чуді, як впливова особа, скористався своїм становищем, щоб позбавити Анну життя й усунути загрозу для власної репутації.



Анну звинуватили в отруєнні та засудили до страти шляхом стинання голови. Хоч формальне звинувачення стосувалося отруєння, яке нікого не призвело до смерті, Анну судили саме як відьму. Того ж дня, 13 червня 1782 року, у віці 48 років, Анну Ґьольді стратили. Усі офіційні документи щодо звинувачень у чаклунстві знищили одразу після суду.

Відновлення справедливості

Хоча справа Анни Ґьольді викликала суспільне обурення ще в ті часи, переглянули її лише через століття. У 2008 році, через 226 років після страти жінки, Парламент Швейцарії офіційно визнав справу Анни Ґьольді судовою помилкою. Це визнання стало важливим кроком до відновлення історичної справедливості.



Музей Анни Ґьольді у Гларусі

Важливу роль у цьому процесі відіграв журналіст Вальтер Гаузер, який написав кілька статей і книжок про Ґьольді та у 2007 році допоміг відкрити музей на її честь. Сьогодні цей музей нагадує нам, як легко суспільство може стати жертвою страху й упереджень, і наскільки важливо пам'ятати уроки історії, щоб уникнути повторення подібних трагедій.

Фільм і мюзикл про Анну Ґьольді

У 1991 році на екрани вийшов фільм «Анна Ґьольді, остання відьма» (Anna Göldin, letzte Hexe) режисерки Ґертруди Пінкус. Головну роль у цій історичній драмі виконала Корнелія Кемперс, майстерно передавши глибокі страждання та відчай своєї героїні. Стрічка є частиною антології «Sabbath», присвяченої міфам і легендам. А в 2017 році у швейцарському місті Санкт-Галлен відбулася прем'єра мюзиклу, присвяченого історії Анни Ґьольді. Ця театральна вистава оживляє драматичні події життя останньої відьми Європи за допомогою музики й танцю.



Маша Карелл у головній ролі в музичній комедії про Анну Ґьольді

Історія Анни Ґьольді — це трагічне нагадування про те, як легко страх і упередження можуть знищити людське життя. Її доля, знівечена фальшивими звинуваченнями та жорстокими катуваннями, втілює морок доби, коли забобони та особисті інтереси могли призвести до несправедливої страти. Через століття Анну Ґьольді було реабілітовано, а її історія стала символом боротьби за справедливість і людську гідність. Пам'ять про неї живе й досі, нагадуючи нам про важливість критичного мислення та гуманізму.