Розслідування журналістки Неллі Блай: 10 днів у найжахливішій психіатричній лікарні США (14 фото)

У 1887 році журналістка Неллі Блай наважилася на неймовірний крок: заради розслідування вона вдала з себе божевільну та провела 10 днів у найжахливішій психіатричній лікарні США. Цей досвід не лише змінив її життя, а й шокував суспільство. Дізнайтеся, що саме Блай побачила за зачиненими дверима закладу та які жахи їй вдалося викрити під час цього сміливого й небезпечного розслідування.





Американська журналістка Неллі Блай зважилася на вчинок, який повністю перевернув уявлення про журналістські розслідування. Прагнучи докопатися до правди та показати жахливі реалії тогочасної психіатрії, вона вдала з себе божевільну й провела 10 днів у чи не найсумнозвіснішій психіатричній лікарні США. Цей досвід не просто змінив її життя, а й збурив усю громадськість. Пориньмо в деталі цього сміливого розслідування та дізнаймося, як Неллі вдалося викрити моторошні таємниці лікарні на острові Блеквелл.

Неллі Блай: як звичайна дівчина стала відомою журналісткою

Елізабет Джейн Кокран народилася в маленькому містечку Кокранс-Міллс у штаті Пенсільванія. Точна дата її народження й досі викликає суперечки — це або 1864, або 1867 рік. Її дитинство не віщувало грандіозних звершень, проте вже в юності Елізабет проявляла непересічний характер. Переїхавши з родиною до Піттсбурга 1880 року, вона розпочала журналістську кар'єру майже випадково — надіслала до місцевої газети «Pittsburgh Dispatch» обуреного листа у відповідь на дискримінаційну щодо жінок статтю. Цей вчинок привернув увагу головного редактора, і вже 1885 року Кокран стала репортеркою.



Ставши журналісткою, Елізабет Кокран узяла псевдонім Неллі Блай — ім'я героїні популярної на той час пісні. Блай одразу з головою поринула в роботу та швидко зарекомендувала себе як талановита репортерка. Її турбували проблеми соціальної несправедливості, становище жінок і життя бідноти, але редакція обмежувала її прагнення, наполягаючи на тому, щоб вона писала виключно на «жіночі» теми. Неллі це категорично не влаштовувало.

Перші кроки на шляху до великих розслідувань

Одного разу, вирішивши спробувати свої сили в небезпечніших та серйозніших темах, Неллі вирушила до Мексики. Провівши там пів року, 21-річна журналістка зібрала матеріали про життя місцевого населення, які згодом вийшли окремою книгою. Проте робота в «Pittsburgh Dispatch» не приносила діяльній дівчині задоволення. Вона прагнула писати про наболіле й актуальне, але її постійно обмежували.





Переїхавши до Нью-Йорка 1886 року, Неллі чотири місяці марно шукала роботу. Вона голодувала й відчайдушно намагалася знайти можливість займатися улюбленою справою. Зрештою її рішучість дала плоди: Блай влаштувалася до газети «New York World», якою володів знаменитий Джозеф Пулітцер. Саме із цим чоловіком пов'язане її перше гучне журналістське розслідування.

Небезпечне завдання: шлях до психіатричної лікарні

У вересні 1886 року Пулітцер дав Неллі небезпечне доручення — провести розслідування в психіатричній лікарні на острові Блеквелл, яка зажила поганої слави через жахливе ставлення до пацієнтів. Завдання полягало в тому, щоб удати з себе божевільну, потрапити до клініки й з'ясувати, що насправді відбувається за її зачиненими дверима.



Блеквеллська психіатрична лікарня

Неллі погодилася на це завдання й узялася до підготовки. Перед журналісткою стояла непроста мета: ошукати професіоналів, щоб ті повірили в її божевілля. Зазвичай вишукано вдягнена й усміхнена Блай почала ретельно розробляти свій новий образ. Вона перестала стежити за собою, вдягла ганчір'я й блукала вулицями Нью-Йорка з відсутнім поглядом. Проте цього виявилося замало. Тоді вона знайшла нічліжку для нужденних жінок і провела там добу, уникаючи спілкування й лякаючи присутніх дивакуватою поведінкою.



Трущобний район Нью-Йорка в XIX столітті

Цих зусиль виявилося достатньо, щоб викликати підозру. Неллі заарештували та відправили на медичний огляд до лікарні Бельвю. Там її обстежив консиліум із п'яти лікарів. Четверо з них визнали Блай божевільною, і лише один наполягав, що вона симулянтка. Попри розбіжності, жінку вирішили відправити до Блеквеллської лікарні — саме туди, куди Неллі так прагнула потрапити.



Кадр із фільму 2019 року «Втеча з божевільні: Історія Неллі Блай»

Жахи психіатричної лікарні на острові Блеквелл

На момент приїзду Неллі Блай Блеквеллська психіатрична лікарня мала дуже далекий від початкового задуму вигляд. Заклад, який мусив стати зразком гуманного ставлення до душевнохворих, за короткий час перетворився на осередок страждань і жаху — такий собі нью-йоркський аналог лондонського Бедлама. Фінансування урізали, персонал набирали з-поміж колишніх в'язнів, а лікарям бракувало професіоналізму.



Лікарня розташовувалася у відлюдному місці

Неллі одразу зіштовхнулася із жорстокістю санітарів та огидними умовами. Її занурили в брудну крижану воду, змусивши прийняти «лікувальну ванну», від якої вона ледь не знепритомніла. Перше знайомство Неллі Блай із закладом було жахливим і ледь не викликало в неї паніку:

«Божевілля! Що може бути хоча б наполовину таким жахливим? Моє серце завмирало, коли я дивилася на стару сиву жінку, яка безцільно розмовляла з космосом. На одній із жінок була гальмівна сорочка, і ще двоє жінок тягнули її за собою. Потворна, сліпа, стара, молода, груба чи навіть дещо миловидна — єдина безчуттєва людська маса…».



Пацієнтки жили в справді пекельних умовах: коридорами бігали щури, постільна білизна була брудною, а їжа — геть неїстівною. Багато жінок, які перебували в лікарні, були психічно здоровими, а потрапляли туди через підступи родичів або свавілля влади. У палатах Блеквелла опинилося й кілька іноземок, які й самі не розуміли, за що їх запроторили до божевільні.



У Блеквеллі не було не те що гарячої, а й загалом чистої води — з кранів текла бура рідина з неприємним запахом. То чи варто було сподіватися, що лікарняне харчування виявиться кращим?

«Я спробувала хліб, але масло виявилося настільки огидним, що їсти його було неможливо. Блакитноока німецька дівчина з іншого боку столу порадила мені попросити хліба без масла й додала, що його майже ніхто не їсть. Звернувши увагу на сливи, я з'ясувала, що серед них лише пара їстівних. Пацієнтка поруч попросила віддати сливи їй, і я погодилася. Мені залишилася тільки чашка чаю. Я зробила ковток — і цього виявилося цілком достатньо. Цукру там не було взагалі, а смак був такий, ніби його зварили в мідному казані. Чай був рідкий і слабкий, мов вода».

10 днів у пеклі

За 10 днів, проведених у стінах Блеквелла, Неллі Блай спостерігала, як пацієнтів позбавляють будь-яких прав. Їх не лікували, їм забороняли розмовляти, їх принижували та били. Санітари, які мали необмежену владу, могли безкарано знущатися з хворих. Лікарня скидалася на в'язницю, а її мешканці швидко втрачали будь-яку надію.



«Кожні двері замикалися окремо, а на вікнах стояли ґрати, тож утекти було неможливо. У кожній такій будівлі, як та, де перебуваю я, … близько 300 жінок. Вони зачинені в кімнатах. Вийти неможливо, якщо двері заблоковано. … Якщо будівля спалахне, тюремники чи медсестры навіть не подумають про те, щоб випустити пацієнток…».

Жодні новини із зовнішнього світу до лікарні не доходили. Неллі дійшла висновку, що навіть кілька місяців у таких умовах здатні перетворити здорову людину на справжнього божевільного. Вона усвідомила: потрапити до психіатричної лікарні було легко, а от вибратися звідти — майже неможливо.



Звісно, про жодне лікування в закладі й мови не йшло. Пацієнти цілодобово сиділи в палатах або блукали коридорами. Санітари забороняли спілкуватися й могли ні з того ні з сього вдарити хворого. Невдовзі Блай остаточно переконалася: пару місяців у таких умовах зроблять божевільним кого завгодно.

Під кінець місії Неллі Блай ледь не викрили. У коридорі вона раптово наштовхнулася на кореспондента іншого видання, з яким була добре знайома. Той виконував завдання своєї редакції — готував матеріал про якогось таємничого пацієнта. Неллі вдалося непомітно переговорити з ним і попросити не викривати її.

Публікація статті та її наслідки

Через 10 днів, як і домовлялися, газета «New York World» направила адвоката, щоб визволити Неллі Блай із лікарні. А вже через два дні видання опублікувало першу частину її матеріалу під назвою «За ґратами божевільні». Стаття спричинила справжній вибух у суспільстві: люди були шоковані тим, що відбувалося за парканом психіатричних закладів.



Реакція була негайною: влада Нью-Йорка розпочала перевірку закладу, що зрештою зумовило покращення умов утримання пацієнтів. Розслідування викрило серйозні зловживання, і кількох осіб притягнули до суду. Персонал повністю оновили, а багатьох утриманок за результатами незалежної комісії звільнили.

Лише через місяць після виходу статті Неллі Блай знову опинилася в Блеквеллі — але цього разу вже у складі комісії від міської влади. За цей короткий проміжок часу змінилося чимало: кримінальний персонал звільнили, у приміщеннях навели лад, а пацієнткам видали лікарняний одяг і чисту білизну.



Але найголовніше — Блай не виявила багатьох пацієнток, чиє перебування в лікарні викликало сумніви. Їх обстежив незалежний консиліум, і здорові люди нарешті опинилися на волі. Можна сміливо стверджувати, що місія Неллі Блай була виконана на всі сто відсотків.

Спадщина Неллі Блай

Це розслідування зробило Неллі Блай відомою на всю Америку. Воно стало першим в історії журналістським розслідуванням, проведеним жінкою, та заклало нові стандарти в професії. Смілива репортерка була задоволена результатом, проте її хвилювали не слава й гонорари:

«Я отримала єдину втіху від своєї роботи. На основі моєї розповіді Комітет із розподілу коштів виділив на 1 мільйон більше, ніж призначав психіатричній лікарні раніше».



Блай продовжувала журналістську кар'єру, неодноразово ризикуючи собою заради правди. Її наступною великою пригодою стала навколосвітня подорож, яку вона здійснила на спір із письменником Жулем Верном. Їй вдалося побити рекорд літературного персонажа Філеаса Фогґа й обігнути планету не за 80, а за 72 дні.

Історія Неллі Блай — це не лише сміливе журналістське розслідування, а й наочний урок того, як одне рішення може змінити долі тисяч людей. А як ви вважаєте, наскільки важливі такі рішучі кроки для суспільства? Діліться своїми думками в коментарях!