Історія Грема Янга — маніяка-отруйника, якого боялися навіть тюремники (9 фото)
22 серпня 1990 року персонал британської в'язниці для особливо небезпечних злочинців «Паркхерст», розташованої на острові Вайт, зітхнув із полегшенням. Бездихане тіло найнебезпечнішого арештанта виправного закладу — Грема Фредеріка Янга виявили на підлозі в його поодинокій камері. Ця людина наводила жах на всіх навіть за товстими кам'яними стінами й кількома рядами ґрат — навіть до мертвого маніяка наглядачі ставилися з пересторогою та щиро раділи, коли його труп нарешті винесли з в'язниці. 
Доля була суворою до Грема Янга практично від самого народження. Тільки-но йому виповнилося три місяці, померла мати, тож усі турботи про малюка взяла на себе батькова сестра. Тітка ставилася до Грема як до рідного сина, і, можливо, він став би гідним членом суспільства, якби не обставини. 
Грем Янг (крайній ліворуч) із родиною
Коли хлопчикові виповнилося три роки, його батько, Фред Янг, одружився вдруге та вирішив забрати сина до себе. Для дитини це стало серйозним стресом, хоча батько й мачуха дбали про нього не гірше за тітку. На жаль, вони не мали змоги приділяти хлопчикові достатньо уваги, тому той проводив чимало часу наодинці з собою.
Юний романтик із нахилом до хімії
У шкільні роки улюбленими місцями Грема були лондонські руїни, що лишилися після німецьких бомбардувань. У 50-х роках їх залишалося чимало, тож лабіринти з битої цегли, бетону та спотвореної арматури облюбували декласовані елементи й покинуті напризволяще підлітки.
Одного разу серед руїн хлопчик знайшов книжку із сатанізму й захоплено її прочитав. Після цього Янг зацікавився темою зла й навіть почав симпатизувати Гітлеру, що для британської дитини перших післявоєнних років було вкрай дивним. 
На початку 50-х чимало районів Лондона все ще залишалися в руїнах
У родині не помічали жодних тривожних сигналів — Грем добре вчився, був доброзичливим, охайним і самостійним. Хлопчик захоплювався хімією, і на один із днів народження батько подарував йому набір юного хіміка. Звісно ж, ніхто не цікавився, чим займається у своїй кімнаті юний експериментатор і які досліди він проводив. А варто було б, адже Янг-молодший захопився виготовленням отрут.
Першими жертвами підлітка стали миші та жаби. Грем цькував їх ретельно підібраними дозами токсинів, із цікавістю спостерігаючи за агонією. Коли хлопчикові виповнилося 13 років, йому до рук потрапила книжка про Едварда Причарда, який отруїв дружину й матір сурмою. Ця історія так вразила підлітка, що він вирішив неодмінно здобути небезпечну хімічну речовину й перевірити її смертоносну силу.
Отруйна сурма не продавалася неповнолітнім, тому Янгу довелося ошукати продавця реактивів і додати собі років. Він сказав, що сурма потрібна йому для дослідів, і, знаючи хімію на високому рівні, без зусиль обґрунтував свою покупку. Отримавши омріяну речовину, отруйник-початківець не став розмінюватися на мишей, а одразу перейшов до серйозної справи. 
За натурою Янг був одинаком, і в школі мав лише одного друга — Крістофера Вільямса. Саме він і став піддослідним кроликом, отримавши першу, пробну дозу сурми у склянці лимонаду. Лікарі врятували хлопчика, але так і не зрозуміли, що спричинило найтяжче отруєння. Важко сказати, чому Вільямс вижив: можливо, Янг не прагнув його вбити або не знав точної смертельної дози.
Хай там як, але Грем був задоволений результатом. У нього виникла ідея «добити» товариша, поступово додаючи йому в їжу та напої невеликі дози сурми, але покидьок злякався викриття — надто великий розголос зчинився після незрозумілого отруєння школяра.
Домашній отруйник
Тоді Грем без вагань вирішив експериментувати на власній родині. Лише за осінь 1961 року симптоми отруєння з'являлися у батька хлопчика, його мачухи, сестри, тітки й… у самого Грема. Якось юний отруйник переплутав тарілки й сипнув сурми у власну тарілку.
Звісно ж, на хіміка-самоука падали підозри, адже він єдиний у родині мав справу з токсичними сполуками. Одного разу мачуха навіть знайшла у нього в кишені флакон із черепом і кістками на етикетці, що промовисто свідчило про його вміст. Проте сама думка про те, що школяр може труїти найближчих людей, здавалася всім дикою та немислимою. 
Старший Янг узагалі припускав, що отруєння трапляються через те, що Грем не дотримується техніки безпеки й іноді тягає до своєї лабораторії посуд із кухні. Одного разу отруйник опинився на межі викриття — його сестра Вінніфред отруїлася настільки сильно, що її довелося рятувати в лікарні.
Випадок привернув увагу поліції, і розслідування встановило, що причиною тяжкої хвороби дівчини стала якась сильнодіюча отрута. Але ні формулу речовини, ні спосіб, яким вона потрапила в організм Вінніфред, тоді з'ясувати не вдалося. Сестра Грема вижила, і сам лиходій був цьому навіть радий — він не прагнув її вбити й використовував лише як піддослідну.
Основною метою монстра була його мачуха — Моллі Янг. Сурму їй підмішували в їжу регулярно невеликими дозами, тому жінка поступово згасала. Усе закінчилося тим, що Моллі одного дня вийшла в сад і там знепритомніла. Її терміново доправили до лікарні й там урятували від смерті, але невдовзі вона все одно померла. Грем Янг був дуже задоволений результатом і натхненний на нові вбивства. 
Наступною жертвою став батько. Уже за кілька тижнів він потрапив до лікарні з такими самими симптомами, як і його дружина, але навіть після цього не подав заяви на сина. Отруйника викрив його вчитель хімії, який знайшов у парті підлітка порожні флаконы із залишками сурми та зошит із описом дозувань отрути. Педагог одразу ж повідомив про знахідку директора школи.
Але замість того, щоб здати юного монстра поліції, його викликали до шкільного психолога. Фахівець поспілкувався з Гремом і з'ясував, що той просто маніакально одержимий ідеєю отруєння людей навколо. Лише після цього адміністрація школи, яка дуже не хотіла скандалу, була змушена звернутися до правоохоронців.
Арешт і нові отруєння
Грем спочатку все заперечував, але згодом почав детально розповідати про свій досвід отруєнь — і робив це з палаючими очима та надзвичайно захоплено. Під час обшуку в кімнаті хлопчика знайшли сім флаконів із різними отрутами та запаси інгредієнтів для їхнього приготування. «Усе це зробив я!» — гордо заявляв школяр, якому лестила увага поліції та журналістів. 
Оскільки в адекватності отруйника всі сумнівалися, його відправили на психіатричну експертизу. Обстеження показало, що Грем Янг є осудним, однак має низку серйозних відхилень і, головне, шокуючі погляди на довкілля:
«У нього відсутнє поняття любові до ближнього, немає й не було навіть у думках розуміння того, що він має жити за якимись законами, встановленими у суспільстві».
Так написав у медичному висновку один із лікарів, який оглядав Грема. Сам отруйник казав про свою пристрасть так:
«Я думав, що дози, які давав, не є смертельними, але розумів, що чиню не дуже добре. Це діяло на мене як наркотик, хоча я наркотиков не вживав. Я усвідомлював увесь ідіотизм своїх дослідів з отрутами. Я розумів це від самого початку, але не міг зупинитися».
Грема Янга звинуватили у вбивстві мачухи й замаху на вбивство батька та засудили до примусового лікування в психіатричній клініці тюремного типу Бродмор. Там отруйник провів 9 довгих років. Як не дивно, відлюдькуватий Янг став у лікарні улюбленцем пацієнтів та персоналу. Уже за пару років йому почали робити безліч поступок і навіть дозволили вільно пересуватися клінікою. 
Психіатрична лікарня Бродмор
Закінчилося все вкрай погано. Одного разу один із пацієнтів Бродмора — 23-річний убивця Джон Беррідж — під час прогулянки впав, почав битися в корчах і, попри зусилля лікарів, помер. Оскільки отруйник у клініці був лише один, Грема запідозрили одразу. Проте керівництво вирішило не зчиняти галасу й незабаром за це поплатилося. Кілька місяців потому симптоми отруєння з'явилися вже у кількох лікарів та медсестер.
Щоб розв'язати проблему, головний лікар подав до вищих інстанцій відповідний документ, у якому визнав Янга вилікуваним. Так через 9 років отруйник опинився на волі. Він влаштувався комірником у фірму, що постачає оптичне обладнання, і почав вести непримітне життя лондонського обивателя.
Але дуже скоро деякі колеги Янга почали почуватися зле: шкіра у них стала сухою, дихання ускладненим, а волосся почало випадати. Ніхто не пов'язав це з тим, що новий комірник залюбки викликався готувати чай і каву усім довкола. У 1971 році помер завідувач відділу компанії Боб Еґл. Йому було 59 років, і всі списали смерть на вік та слабке здоров'я.
Та коли через два місяці помер іще не старий і повний сил менеджер Фред Біґґс, усі запідозрили недобре. Усе закінчилося арештом Янга, який знову, через марнославство, залюбки розповів подробиці своїх злочинів. Суд знову засумнівався в психічному здоров'ї Грема й відправив його до психіатричної лікарні в Ліверпулі. 
У закладі отруйник пробув лише два роки та був переведений до в'язниці на прохання медиків, які панічно боялися маніяка. Це й не дивно: Янг досяг таких высот, що міг виготовити отруту буквально з повітря. У тюрмі злочинця тримали суворо, але явно недооцінювали. Одного разу його спіймали на тому, що він змішував вирощений у прогулянковому дворику отруйний гриб із власними фекаліями, аби отримати смертоносний нейротоксин. Цей випадок викликав серед тюремників паніку.
Тож усі зітхнули з полегшенням, коли 43-річний маніяк раптово помер у своїй камері. Усі вирішили, що Янг наклав на себе руки, однак розтин показав, що причиною смерті став серцевий напад. А от мінський отруйник Валерій Нехаєв, який так само труїв колег направо й наліво без жодних серйозних мотивів, зазнав заслуженого покарання та був розстріляний.
