Божевільні б'юті-прийоми з минулого, від яких волосся стає дибом (11 фото)

З плином часу уявлення про жіночу красу змінювалися, і часом вислів «краса вимагає жертв» мав абсолютно буквальний зміст. Те, що жінки робили із собою, аби вважатися красивими, сьогодні здатне шокувати кожного. Перед вами — десяток прикладів із минулого, які доводять: не варто гнатися за мінливою модою, а найголовніше — це все-таки здоров'я.







Чопіни

Дівчатам у XV–XVII століттях доводилося носити чопіни (або ж цокколі чи п'янелле). Так вони захищали своє вишукане вбрання від вуличного бруду та демонстрували високий суспільний статус. Висота чопінів могла досягати 50 сантиметрів. Недивно, що дамам доводилося звертатися по допомогу до служниць, які завжди були поруч, аби підтримати свою господиню й не дати їй упасти обличчям у грязь. У найбуквальнішому сенсі.





Захист для макіяжу зразка 1939 року

У такий спосіб модниці намагалися захистити макіяж від дощу та снігопаду. Прикро лише, що цей дивний пристрій доволі швидко запотівав від дихання.



Ямочки на щоках

У XX столітті був період, коли образ жінки вважався недостатньо жіночним, якщо вона не мала чарівних ямочок на щоках. У 1923 році запатентували спеціальний пристрій, який, як стверджували винахідники, міг подарувати бажані ямочки кожній охочій. Конструкцію одягали на обличчя, фіксували за вухами та на підборідді, а два металеві стрижні сильно й боляче тиснули на щоки. За деякий час такого використання на обличчі й справді з'являлися омріяні ямочки.



Епоха Відродження: високий лоб і відсутність вій

У цей період природність не надто цінувалася, люди почали активно користуватися косметикою, а жіноче тіло звели в культ. Особливо модним вважався високий округлий лоб, і що вищою була лінія росту волосся — то краще. Тому чимало жінок підголювали волосся на лобі, аби відповідати тогочасному стандарту краси. Крім того, модниці обов'язково позбувалися вій, вищипуючи їх пінцетом.



XVII століття в Англії: білосніжна шкіра

Для відбілювання обличчя використовували засіб із ртуттю та оцтом. Шкіра й справді ставала білішою, однак згодом вона жовтіла, і цей процес був незворотним. Англійська королева Єлизавета I була палкою шанувальницею відбілювальної косметики. Її обличчя досягло такого ступеня білизни, що в історії воно запам'яталося як «маска юності».



XVII століття в Англії: вени, що просвічують

Щоб підкреслити своє шляхетне походження, жінки використовували синій олівець, яким малювали венозний візерунок на шиї, грудях та плечах.



Вікторіанська епоха: покусування губ

Англійська королева Вікторія заборонила жінкам користуватися косметикою, але це не зупинило їх у пошуках виходу з ситуації. Замість нанесення помади та рум'ян вони щипали себе за щоки й покусували губи.



XIX століття: миш'як на варті краси

У XIX столітті було модно вживати миш'як усередину, щоб «надати обличчю квітучого вигляду, очам — блиску, а тілу — привабливої округлості». Втім, були й побічні ефекти: миш'як накопичується в щитоподібній залозі, що може спровокувати утворення зоба й призвести до смерті.



Вікторіанська епоха: отруйні зелені сукні

У Вікторіанську епоху винайшли зелений барвник, і пофарбовані ним яскраві тканини здобули шалену популярність серед модниць. Цей відтінок називали «зеленню Шеєле». Щоб його отримати, використовували суміш миш'яку та міді. Отруйна субстанція поступово вбивала кожну, хто одягав сукню з такої тканини. При контакті зі слизовими оболонками фарба викликала подразнення та поступово проникала крізь шкіру. До речі, цим же барвником фарбували шпалери, тож зелені стіни в заможних домівках приховували смертельний ризик для господарів та їхніх гостей.



Європа, XVIII століття: мушки

У ті часи люди користувалися косметикою зовсім не соромлячись, а особливого значення надавали штучним родимкам — мушкам. Вони стали не лише окрасою обличчя, а й дієвим інструментом для флірту. Наприклад, мушка у формі півмісяця означала запрошення на нічне побачення, мушка-купідон — кохання, карета — згоду на спільну втечу. Мушка над верхньою губою свідчила про те, що дівчина вільна й відкрита до пропозицій руки та серця. Якщо штучна родимка розташовувалася на правій щоці, це означало, що жінка вже заміжня. Удови ж носили мушки на лівій щоці.