Як використовували каву до того, як вона стала напоєм. Ви дуже здивуєтеся… (6 фото)

Кава — один із найпопулярніших напоїв на планеті. Багато хто не уявляє себе без чашки запашної кави вранці, а дехто залюбки п'є її протягом усього дня. Каву також використовують у кулінарії, медицині та індустрії краси. Проте мало хто знає, що початок «кар'єри» цієї улюблениці мільйонів був зовсім непривабливим і мало кому тоді спадало на думку, що кавові зерна можна перетворити на напій.





Вважають, що традиція пити каву зародилася на Близькому Сході у XV столітті. Як складалася доля цього продукту до того часу, широкому загалу невідомо. Однак для науковців це не секрет: вони простежили історію кави задовго до того, як вона прижилася в перських та арабських кав'ярнях.



Середньовічна турецька кав'ярня

Коли кава ще не була напоєм, її активно застосовували з іншою метою, а точніше — мили нею руки. Археологи та ботаніки дослідили весь шлях кавових зерен від першого знайомства з ними людини. Рослина, яка сьогодні дарує нам сорт кави арабіка, з'явилася на південному заході Ефіопії. Цей регіон має назву Бонга, тому араби називали кавові зерна buna або bunn. Саме звідси популярний продукт розпочав свою ходу планетою.

Загадковий товар із Ємену

Уперше в арабських книгах з медицини та ботаніки кава згадується у X столітті. Опис цього інгредієнта був розмитим, але науковці все ж з'ясували, що йшлося саме про каву. Тоді її називали не bunn, а bunk. Автори наукових праць радили використовувати її для особистої гігієни, а точніше — мити меленими зернами руки.





У трактаті XII століття каву зображено у вигляді кори. Мабуть, художник бачив її лише меленою

До цього, у IX столітті, аббасидський лікар Ібн Масавайх розповів про корисні зерна в трактаті «Джавахір ат-Тіб». До рук цілителя вони потрапили з Ємену, де, за його словами, жінки використовували їх у косметичних цілях. Щоправда, вчений не зміг ідентифікувати рослину, вирішивши, що це плоди одного з видів пустельної акації.

Ібн Масавайх був не єдиним, хто помилявся. У Середні віки лише одиниці уявляли, як виглядає кавове дерево. Це й не дивно, адже до їхніх рук потрапляло тільки зерно, привезене купцями з Ємену. Застосовували каву теж хто як умів: із неї робили косметичні засоби, ліки та ароматичні добавки.



Схожа ситуація тоді складалася і з чорним чаєм. Його у вигляді тонких чорних листків привозили купці з Китаю. Чай застосовували як компреси від головного болю та набряків. Лікарі направо й наліво приписували чай, який багато хто з них вважав чи не панацеєю.

Дивне застосування

Що ж до кави, то кілька століть люди не могли вигадати, як її краще застосувати. У X столітті лікар ар-Разі писав, що її можна використовувати від неприємного запаху ніг. Також каву радили як ароматизатор, що приглушує будь-які неприємні запахи. Особливо ходовим товаром кава була в салонах, де за допомогою ванн із негашеним вапном робили депіляцію. Нею усували різкий запах хімічної речовини.



Ібн Сіна (Авіценна)

Лікар Ібн Сіна стверджував, що кава надає тілу приємного запаху та пом'якшує шкіру. Він же написав, що відвар зі смажених зерен здатний дарувати людині бадьорість і позитивно впливає на інтелект. Ібн Сіна став першим, хто дослідив вплив кофеїну на організм людини.

Здатність кави поглинати неприємні запахи зробила порошок із зерен затребуваним на Сході гігієнічним засобом. У багдадському трактаті X століття «Кітаб аль-Табіх Ібн Сайяра аль-Варрака Кітаб ат-Табіх», присвяченому ароматичним речовинам, мити руки з кавою рекомендували після їди. Готували відвар, до якого додавали гвоздику, чорний кардамон, фруктову шкірку, корицю.



Рідина не лише усувала запахи, а й чудово відмивала жир і цукор. Після такого миття рук шкіра ставала м'якою та ніжною. Мили кавою руки щонайменше п'ять століть, і лише після цього світ оцінив її смакові якості та здатність бадьорити. В останні десятиліття деякі компанії згадали про початкове призначення кави й знову почали використовувати її в косметології.