6 років роботи на водоростях: британці створили «вічну» біобатарейку, але є одне «але» (5 фото)

Британські вчені — авжеж, ті самі британські науковці з Кембриджського університету — разом зі стартапом e-Pho розробили живу «біокомірку» Biocell, яка виробляє електрику завдяки фотосинтезу звичайних синьо-зелених водоростей. Винахід позиціонують як вічну й екологічну заміну літію, а один із тестових зразків у лабораторії беззупинно й цілодобово живить мікропроцесор уже шостий рік поспіль.





Виглядає ґаджет футуристично: корпус повністю прозорий, щоб водорості отримували світло. Усередині встановлено пористий алюмінієвий електрод, у який бактерії буквально вростають під час життєдіяльності та передають струм напряму в мережу.



Завдяки спеціальній мембрані вода з батарейки не випаровується, а вночі водорості не «сплять», а переробляють накопичені за день запасы, тому вироблення енергії не припиняється. Автори вже створили перші комерційні прототипи та перевели на «водоростеву дієту» настільний електронний годинник і датчики розумного дому.





Утім, якщо відкинути гучні заголовки, з'ясовується, що в реальному житті від цієї технології поки мало користі.

Річ у тім, що ці батарейки мають мізерну потужність. Струм вимірюється в мікроватах. Щоб зарядити звичайний смартфон, доведеться заставити банками з водоростями всю кімнату. А для роботи стандартного домашнього комп'ютера знадобиться збудувати гігантський акваріум із 333 мільйонів таких комірок. Щоб видати стільки ж енергії, скільки дає копійчана мізинчикова батарейка, біокомірка має бути розміром із солідний кухоль. А якщо врахувати, що пористі наноелектроди коштують дорого, масове виробництво стає абсолютно беззмістовним на тлі дешевих лужних аналогів.



При цьому сама батарейка працює, доки живі бактерії. Узимку, коли світловий день скорочується до кількох годин, а сонце майже не з'являється, фотосинтез сповільниться. Без штучного підсвічування водорості в ґаджетах просто загинуть від голоду.

На додачу в лабораторії науковці тримають водорості в стерильних умовах. У побуті ж за найменшого пошкодження корпусу чи перегріву всередині комірки заведуться сторонні бактерії або пліснява, які миттєво зжеруть усю «корисну» екосистему.



У підсумку технологія має привабливий вигляд лише на папері. Замінити батарейки в пультах і датчиках водорості в найближчі роки точно не зможуть, а їхній максимум — це автономні метеорологічні датчики десь у глухих лісах Амазонії років на 6, а потім із них виросте якась мара, зжере сторожа — і можна буде знімати фільм, заснований на реальних подіях.