Що насправді шукають велосипеди на Марсі? (3 фото)

Ранок у марсіанському кратері Гейла. Холодний, курний пейзаж, освітлений блідим сонячним світлом. Кольорове зображення було отримано 8 січня 2018 ровером NASA Curiosity.





Кратер Гейла – одне з найцікавіших місць на Марсі. Його діаметр становить близько 154 кілометрів, а в центрі височить гора Шарп — гігантська структура заввишки понад п'ять кілометрів. Її багатошарова структура є свого роду "архівом", в якому записана кліматична історія планети.

Саме тут працює ровер Curiosity з 6 серпня 2012 року, вивчаючи породи та намагаючись зрозуміти, чи були колись на Марсі умови, придатні для життя.

Цікаво, що ні Curiosity, ні його молодший брат Perseverance не здатні безпосередньо виявити життя на Марсі. Але вони й не шукають саме життя — вони намагаються з'ясувати, чи колись були на Марсі умови, придатні для її існування.

Пов'язано це з обмеженнями їхнього обладнання. На борту немає інструментів, які б однозначно зафіксувати мікроорганізми або, наприклад, скам'янілі залишки стародавнього життя. Це надто складне завдання для автономних апаратів, які працюють у середньому за 225 мільйонів кілометрів від Землі.

Натомість вони мають здатність аналізувати хімічний склад порід і атмосфери. І в цьому вони досягли успіху.



Марсіанський захід сонця, відображений ровером NASA "Спіріт" у кратері Гусєва 19 травня 2005 року

Обидва ровери вже виявили на Марсі органічні сполуки — вуглецевмісні молекули, які вважаються важливими "цеглинками" життя. Curiosity знайшов давню органіку в осадових породах кратера Гейла, а Perseverance зафіксував різноманітні органічні молекули в кратері Езеро, де він знаходиться з 18 лютого 2021 року. Крім того, Curiosity виявив сезонні коливання метану в атмосфері - газу, який на Землі нерідко пов'язаний із біологічною активністю, хоча на Марсі він може мати небіологічне походження.

Все це не є однозначним доказом присутності життя, але розцінюється як важливий сигнал: колись на Марсі могли існувати умови, придатні для його виникнення.

Перед Perseverance стоїть ще одне завдання. Він не лише аналізує зразки, а й збирає їх для майбутньої доставки на Землю. Ровер бурить породу, витягує керни та герметично запечатує їх у спеціальні контейнери. Зазвичай Perseverance бере пари зразків, залишаючи один екземпляр у себе "у животі", а дублікат - на поверхні. Робиться це на той випадок, якщо з марсоходом щось станеться і дістати зразки з нього не вийде. У такому разі на Марс можна буде відправити невеликі дрони, які зберуть дублікати.



Зразки марсіанського ґрунту, зібрані ровером NASA Perseverance, герметично запечатані у спеціальні капсули та залишені на поверхні

На жаль, зараз у NASA фінансові проблеми, тому місія з доставки зразків повисла в повітрі.

Іноді я фантазую про те, як наука поєднує все людство і Китайське національне космічне управління (CNSA) пропонує NASA організувати спільну місію з доставки зразків, наукову цінність якої важко переоцінити.

Якщо одного разу марсіанський грунт все ж таки опиниться в земних лабораторіях, то точніші методи аналізу — ті, які неможливо реалізувати за допомогою роверів, — здатні забезпечити визначеність у питанні про те, чи було на Марсі колись життя.