A perfectionist carpenter’s dream: a man rented the perfect cabinet for carpentry

.. зробити такий шафчик ще можна , а от вміти всім цим користуватись... от де б мені повчитись..

Людина не буде заморочуватись будувати таке, якщо не вміє цим користуватись. Це ж не Барбі на поличці. Тут людина з любов’ю підійшла.

Понад 10 рубанків? Та навіщо все це? Якийсь онаніст. Підозрюю, далі ніж натиратись на свій шафчик — справа не зайде.

Та вони (інструменти) навіть не потерті, не подряпані! Він ці шафи разом з інструментами іншим перфекціоністам продає!

Я хоч і не столяр, але знаю, коли треба полірувати. Скільки не пробував — так і не зміг створити систему зберігання інструментів, не виходить у мене підтримувати порядок під час роботи.

Скоріш за все, просто реклама інструменту компанії Lie-Nielsen Toolworks. Не скажу за стамески, але всі рубанки й пилки точно їхні.

Або ж стенд у магазині. У справжній майстерні такого порядку під час роботи не буде. Три-п’ять стамесок, дві ножівки і один ручний рубанок — цілком досить. Решта — електроінструмент. Хіба що ви особистий кошерний столяр Папи Римського.

У майстерні має бути творчий безлад. А коли інструмент розкладений по поличках — значить, він не працює. А коли працювати? Все життя будеш лише розкладати інструменти на місця і наводити ідеальний порядок.

Не, іноді накриває приступ перфекціонізму, але надовго порядок не тримається.

Ну-у... У мене такий підхід: Все, що можна підвісити — має бути підвішено. Одразу видно весь інструмент. І не треба ритись по поличках, піднімаючи один за одним шари. Глянув на стіну — і все. -------------------------------

На інструменті, схоже, й муха не сиділа...

Ага! Роботяга ще той! Увесь інструмент — як з голочки)))

Мене батько завжди сварив, що я рубанок, фуганок лишав лезом донизу. Зберігати треба на боці.

Жінка, поки чоловік у відрядженні, вирішує купити нову шафу. Приїздять майстри, ставлять, їдуть. Жінка сидить, милується — мовляв, чоловік повернеться, зрадіє! І тут бац! — за вікном трамвай проїхав — шафа впала. Жінка її якось підняла, знову трамвай проїхав — шафа знову впала. Вона телефонує в контору. Повертається майстер. При ньому та сама ситуація. Чухає потилицю. — А може справа зсередини? — і лізе в шафу. ------------------------------ Тут повертається чоловік з відрядження. Заходить, дивиться на нову шафу. Відкриває дверцята — а там мужик, що вчепився рукою за верхню планку. — Ти... блін... хто? Що ти, чорт забирай, тут робиш?! — Та це... Не повіриш — трамвая чекаю!

Уявляю, який у нього бар...

Однозначно... Я НЕ СТОЛЯР!!!

А з теслею не зустрічався? _=---- Ну це я так, без злоби.

Та я до того, що такий порядок у мене ніколи не буде

Все. Шафку закрили, руками чіпати нікому не давати!!!

У поході може схопити все, що гаряче (сковорідку, шампур, кришку каструлі, саму каструлю, замок дверцят пічки відкрити, все, що ти брав би голою рукою, але він “двома пальцями” хапає і тримає так, що живими руками так не втримаєш). Витягти цвях, викрутити шуруп, відкрутити й закрутити будь-яку гайку, скрутити дріт, зачепити й витягти якийсь кілочок глибоко забитий у землю. Він настільки якісно зроблений, що й скалку підчепить і витягне. Замінює твої два м’які пальці — вказівний і великий — сталевими щелепами з мінімальним зазором зачепу та силою алігатора. Це не реклама. Це порада придбати таку штуку.

Хороший інструмент — це дуже дорого. Є люди, залежні від інструментів. Я один з них.

Ну що сказати. Маніяк своєї справи.

Ну цей шафчик він на пиляльному верстаті випиляв, з тих інструментів, що є в цьому шафчику — для виготовлення нічого й не потрібно. Кажу як столяр/мебляр.

У порівнянні з тим, скільки коштує цей інструмент, шафа — дрібниця.

Шафа дуже класна! Дарма ти так!

Він не мав на увазі, що шафа погана, просто там один рубанок коштує дорожче за всю шафу.