Таємниця смерті короля Річарда Левове Серце, який загинув через сковороду, досі до кінця не розкрита (8 фото)

Англійський король Річард I Плантагенет отримав прізвисько Левове Серце за неймовірну відвагу та рішучість у бою. Він правив лише десять років — з 1189 по 1199 рік, причому в самій Англії провів лише шість місяців, а решту часу воював у хрестових походах. Його смерть від випадкового арбалетного пострілу під час облоги невеликого французького замку й досі викликає суперечки серед істориків.





Вічний конфлікт із королем Франції

Перебуваючи на англійському престолі, Річард I постійно конфліктував із королем Франції Філіпом II Августом. Причин для розбрату вистачало — Річард Левове Серце був не лише королем Англії, а й герцогом Аквітанії, яка вважалася васальною територією щодо Франції. Таке подвійне становище створювало напруженість між монархами.

Стосунки остаточно зіпсувалися під час Третього хрестового походу 1189–1192 років. Похід позначився безліччю непорозумінь між королями та їхніми підданими, взаємними звинуваченнями й невиконаними обіцянками.



Річард заслужил прізвисько Левове Серце завдяки неймовірній хоробрості у битвах

Неприязнь переросла в небезпечну інтригу. Філіп II почав схиляти молодшого брата Річарда, Іоанна, виступити проти короля та посісти англійський трон. Дізнавшись про це, Річард у 1199 році повів свою армію просто з хрестового походу до Франції і розгромив військо неспокійного сусіда.

Золотий скарб віконта Лімозького

Після перемоги Річард зі своїми вірними лицарями збирався повернутися на батьківщину, де не був кілька років. Шлях додому пролягав через володіння його васалів, і один із них створив королю серйозну проблему. Еймар, віконт Лімозький, знайшов на своїх землях багатий золотий скарб і вирішив приховати його від короля, якому належала солідна частка від усіх скарбів, знайдених у королівстві.

Історики припускають, що йдеться про давньоримський золотий вівтар або зібрання золотих статуй римських імператорів. Точна цінність скарбу невідома, але вона була досить великою, щоб віконт ризикнув вступити у конфлікт із грізним королем.





Річард I більшу частину життя провів у військових походах, а не у своєму королівстві

Річард Левове Серце зі своєю армією прибув до замку Шалю-Шаброль у Лімузені, де переховувався віконт, який його образив, і взяв укріплення в облогу. Король не вважав цю облогу серйозним завданням — замок був слабо укріплений, а гарнізон налічував лише близько двадцяти осіб.

Фатальний постріл з арбалета

Річард зазнав смертельного поранення 26 березня 1199 року, ще до початку штурму. Він об'їжджав околиці замку зі своїми наближеними, оцінюючи укріплення та плануючи атаку. Арбалетний болт, випущений влучним стрільцем зі стіни, влучив у незахищене обладунками місце на шиї короля.

Пораненого Річарда терміново доправили до військового табору. Досвідчені лікарі витягли стрілу й обробили рану відповідно до вимог середньовічного лікарського мистецтва. Рана не здавалася смертельною, і було вирішено відправити короля до Англії для одужання. До Лондона Річард не доїхав — він помер у дорозі 6 квітня 1199 року у віці 41 року.



Річард прославився своїми подвигами під час хрестових походів на Сході

Численні джерела свідчать, що поранення не було смертельним, навіть ураховуючи низький рівень медичної науки XII століття. У Річарда був непоганий шанс одужати. У зв'язку з цим часто обговорювалася версія про отруту на арбалетному болті. Ані французи, ані англійці не отруювали зброю, вважаючи це підлістю, натомість після хрестових походів деякі звичаї сарацинів почали проникати у європейське військове мистецтво.

Наукове дослідження розвінчало легенду про отруту

У 2012 році вчені спростували гіпотезу про отруєну стрілу. Вони провели складний аналіз шматочка серця Річарда Плантагенета, що зберігається в Руанському соборі. Згідно із заповітом короля, його тіло після смерті розділили та поховали в трьох місцях: серце в Руані, нутрощі в Шалю-Шабролі, а саме тіло в абатстві Фонтевро.



Серце Річарда I збереглося в Руанському соборі й стало об'єктом наукових досліджень

Частина останків непогано збереглася до наших днів. Учені вилучили для аналізу лише 1% серця короля й отримали достовірну інформацію про його смерть. Отрути в тканинах не виявили, натомість установили, що причиною загибелі стало зараження крові. У Середні віки це була дуже поширена причина смерті через відсутність антибіотиків і примітивні уявлення про гігієну.



Пам'ятник Річарду Левове Серце нагадує про легендарного короля-хрестоносця

Крім цього, під сумнів було поставлено дату смерті короля. Протягом багатьох століть вважалося, що Річард I Плантагенет пішов із життя 6 квітня 1199 року. Пилковий аналіз тканин показав, що тіло бальзамували не раніше середини літа — у тканинах виявили пилок рослин, які цвітуть не раніше кінця червня. Ця знахідка залишається загадкою для істориків.

Легенда про лицаря зі сковородою

Обставини отримання смертельного поранення й досі викликають суперечки. У замку Шалю-Шаброль виявилося лише двоє лицарів, які мали бойовий досвід, і англійці добре знали цих людей. Ці дві особи й керували обороною, розставляючи воїнів і слуг на стінах та даючи вказівки захисникам.



Замок Шалю-Шаброль частково зберігся до наших днів як згадка про загибель короля

Обоє лицарів перебували в замку на правах гостей і не мали при собі обладунків. У зв'язку з цим вони екіпірувалися чим довелося, зокрема й не зовсім придатними речами. Легенда свідчить, що Річард побачив на стіні замку лицаря з арбалетом і кухневою сковородою замість щита. Король розсміявся і демонстративно послабив обладунки, щоб показати, що побоюватися таких захисников не варто. Саме в цей момент у його шию і влучив злощасний арбалетний болт.

Помста короля й невідоме ім'я стрільця

Замок взяли дуже швидко. Поранений Річард у цей час усе ще перебував у таборі, готуючись до транспортування додому. Оскільки ім'я влучного стрільця було усім відоме, його привели до короля, щоб той вирішив його долю. Дізнавшись, що лицар, який стріляв, помстився за своїх родичів, які колись загинули від рук англійців, Річард пробачив його й навіть наказав видати грошову винагороду за влучний постріл.



Середньовічні битви часто вирішувалися одним влучним пострілом з арбалета

Коли король помер дорогою додому, з його вбивцею вчинили зовсім інакше. Замість нагороди з нього здерли шкіру живцем і повісили на загальний огляд. Ім'я людини, яка позбавила життя Річарда Левове Серце, й досі залишається загадкою. У різних літописах згадуються три імені: Бертран де Гурдон, Іоанн Себроз і П'єр Базіль.

Під час детального дослідження давніх документів з'ясувалося, що ці люди фігурують у різних подіях через роки після смерті монарха. Цілком можливо, що ім'я винуватця цієї важливої для всього середньовічного світу події так і залишиться таємницею.

Як ви вважаєте, чи міг перебіг англійської історії змінитися, якби Річард Левове Серце не загинув від випадкового пострілу? Яку роль відіграли його гордість і зневага до слабшого супротивника?