Мумії… вихованців фараонів (7 фото)

Тисячі років тому великих фараонів і царів після смерті бальзамували, перетворюючи на мумій. Проте правителі того часу бажали, щоб їхніх домашніх вихованців бальзамували разом із ними. І до цього дня археологи знаходять мумії та останки тварин і птахів, які колись були вихованцями фараонів.





У 1888 році єгипетський фермер, скопуючи ділянку землі біля села Істабл-Антар, виявив масове поховання. Поховані не були людьми — фермер виявив неймовірну кількість муміфікованих давніх кішок.

"Це були не одна-дві випадкові знахідки, - писав журнал English Illustrated Magazine, - а десятки, сотні, сотні тисяч - цілий пласт товстіший за багато вугільних, від десяти до двадцяти рядів котячих мумій в глибину".

Кращі зразки сільські дітлахи розпродали туристам, решту збували гуртом як добриво. Відомий випадок, коли моряки європейських країн використовували мумії кішок як баласт на судні, а після прибуття в порт ці реліквії подрібнювалися і продавалися фермерам як добриво (приблизно 180 тисяч мумій вагою близько 17 тисяч кілограмів відправили підживлювати поля до Ліверпуля).



Археолог Саліма Ікрам розчищає останки ібісу – символ бога Тота – у глиняній посудині, де його поховали 2700 років тому. (Richard Barnes/National Geographic)

У мумії перетворювали священних тварин — крокодила і болотяного птаха ібіс, а також частини тварин, для того, щоб їхнє м'ясо служило їжею людині в її потойбіччя. Але, як повідомила Ікрам на одному з останніх екологічних симпозіумів у Далласі, вчені не приділяли достатньої уваги муміям тварин, вони залишалися практично не вивченими.

"І тільки зараз, - стверджує Саліма Ікрам, - вчені, досліджуючи мумії тварин, починають здогадуватися, що ті здатні "розповісти" дуже багато".

Вивчаючи мумії, можна зробити висновки про кліматичні та природні умови в районі річки Ніл, які існували кілька тисяч років тому. Відомо, що понад мільйон ібісів було поховано на цвинтарях у Хермополісі. Через посушливий клімат пустелі в сучасному Єгипті подібних різновидів птахів уже не існує. Багато видів муміфікованих риб, що зберігаються в колекціях музею Каїра, не мешкають нині в Нілі. Вивчаючи фактуру і природні частки мумій, що збереглися, вчені можуть дізнатися про те, які рослини переважали на території Стародавнього Єгипту.





Бальзамований стіл, на якому муміфікували тіло бика-священної тварини в стародавньому Мемфісі - недалеко від селища Міт Рахіна. Протягом 40 днів тіло бика мало «сидіти» на кам'яному троні, щоб сонце висушило його. (Richard Barnes/National Geographic)

Служби ритуальних послуг, які виготовляли мумії людини, пропонували муміфікувати також тварин. Цей процес був досить копітким та довгим. Спочатку муміфікатор виймав внутрішні органи, потім тіло натиралося спеціально приготованим розчином, який сприяв зневодненню. Після кількох тижнів його ретельно витирали, обмазували олією, і тіло було готове до «вічного» життя. В даний час вченим вже відома технологія муміфікації, але деякі методики залишилися не поясненими.

У музеї Каїра група фахівців на чолі з Ікрам займалася вивченням процесу виготовлення кроликів. Більшість експериментів пройшли успішно. Але один кролик вибухнув за три тижні після обробки його розчином натру.

Серед колекції в Каїрі знаходиться високохудожній кам'яний саркофаг з кішкою, що вигравірує збоку. Занадто довгий навіть для зберігання мумії людини, цей саркофаг став останнім притулком коханої коти однієї з принцес. Як вважає Френк Юрко, спеціаліст з Єгипту, в одному з Чикагських музеїв напис на саркофазі пов'язує кішку з богом Осірісом. Улюблені вихованці багатого єгиптянина часто супроводжували господаря у його потойбіччя.



Мисливський собака, бинти якого відпали давним-давно, був, швидше за все, домашнім улюбленцем фараона. (Richard Barnes/National Geographic)

У гробницях мумій домашніх тварин було все для їхнього комфортного існування. На картинах усередині трун часто малювали собак, які переслідують видобуток; мавп, що поїдають найкращі фрукти; кішок, що грають з м'ячиком, і навіть ніжки столу, щоб вони могли поточити кігтики. Можливо, домашні вихованці вмирали природною смертю. Адже, за словами Ікрам, під час просвічування рентгенівськими променями у мумій тварин не було виявлено жодних травм.

"Я ніколи не бачила мумії улюблених тварин, убитих навмисно", - каже вона.



Зроблені за обітницею мумії, як цей крокодил, ховали з молитвами. (Richard Barnes/National Geographic)

Однак відомо, що з іншими тваринами поводилися набагато гірше.

«Більшість муміфікованих тварин було вбито за ритуалів служіння богам», — стверджує Юрко.

Ібіси в Гермополісі були дари богу Тоту, як і тисячі муміфікованих бабуїнів. У Саккарі, старовинному "місті мертвих", близько 10000 кішок було принесено в жертву богині Бас-тет. Кошенятам при цьому просто звернули шиї. Величезні цвинтарі тварин розташовувалися біля Єгипту близько 700 років до нашої ери. У цей період майже немає таких тварин, які б уникли жорстоких розправ. Їм зазнали гуси, ящірки, скорпіони, мавпи і, за словами Юрка, «майже всі види тварин, які ви можете уявити».



Священного бабуїна помістили в наос після смерті в катакомбах Туна ель-Гебель. (Richard Barnes/National Geographic)

Поряд із домашніми та дикими в жертву богам приносилися священні тварини. Стародавні єгиптяни свято вірили в те, що бог перебуває в тілі тварини за його життя, а після смерті переходить в інше тіло. І тому господар вихованця приділяв велику увагу його мумії. Особливою турботою у Стародавньому Єгипті були оточені священні бики культу Апіса. Люди вірили, що ці тварини є фізичним втіленням бога Осіріса землі. Ікрам вважає, що з їхньої муміфікації внутрішні органи не виймали, лише відділяли друг від друга, обробляли і потім повертали на місця. Сухожилля передніх ніг бикам часто обрізали, і таким чином тварини могли знаходитись у саркофагах у позі сфінксу.



Домашню газель царської дочки XXI династії Ісетемахбіт, приготували до вічності з тією самою ретельністю, що й саму царівну. (Richard Barnes/National Geographic)

Служителі культу крокодила також муміфікували своїх ідолів. У колекції музею в Каїрі знаходиться майстерно виконана мумія рептилії приблизно шестиметрової довжини. Античні автори, такі як Геродот, згадували про те, що крокодила як священну тварину часто прикрашали сережками та браслетами.

Муміфікували також частини тварин — вони були їжею для померлої людини. Ці «їстівні» мумії захоронювалися не на спеціальних священних цвинтарях тварин, а разом із людьми. Рентген деяких безформних пакунків показує, що всередині знаходяться чудово збереглися качки, воловині хвости, м'ясні реберця. Вся дичина оброблялася таким чином, щоб з неї було зручно приготувати їжу. Виходячи з цього, вчені зробили висновок, що мешканці Стародавнього Єгипту любили м'ясні страви.

Іноді всередині бинтів замість мумій тварин знаходять лише кілька кісток. Рентген однієї з мумій крокодила показав, що її голову було загорнуто в бинти, призначені для хвостової частини. На думку вчених, деякі муміфікатори «халтурили», неуважно і не надто шанобливо ставлячись до етапів дорогого та трудомісткого процесу збереження тіла.