Її боялися навіть мертвою: чому дівчину Зосю поховали із серпом біля горла (8 фото)

Що може бути страшнішим за вампіра? Хіба що вампір, який насправді виявився звичайною сімнадцятирічною дівчиною. У 2022 році польські археологи розкопали могилу: на пальці ноги — трикутний замок, біля горла — лезо серпа. Так у Середньовіччі захищалися від «нежиті». Через чотири роки дослідники з'ясували: дівчина походила зі знатної родини та стала жертвою чужого страху. Далі — її історія: від першої знахідки до відтворення обличчя.





Могилу розкопували двічі

Розкопки на цвинтарі поблизу села Пень у Куявсько-Поморському воєводстві, що на півночі Польщі, тривають із 2005 року. Проте найвідомішу знахідку зробили лише у 2022 році. Професор Даріуш Полінський та його команда з Університету Миколая Коперника в Торуні працювали на занедбаній ділянці, якої немає на жодній історичній карті.

Спочатку з-під землі показався вигнутий металевий предмет. Невдовзі з'ясувалося, що це серп. За кілька днів поруч знайшли трикутний замок.

«Така знахідка, особливо в Польщі, — справжня несподіванка», — згадував Полінський.



Шар землі над скелетом був засипаний нерівномірно — беззаперечна ознака того, що могилу відкривали повторно.

Порушення ґрунту свідчили про те, що могилу розкопали знову, поки тіло ще не встигло повністю розкластися. Руку небіжниці хтось переклав у бік північного сходу. Саме тоді, судячи з усього, на її шиї й з'явився серп.

Хто був похований у могилі № 75

Справжнє ім'я дівчини не збереглося в жодному документі. Археологи дали їй ім'я Зося — пестливу форму від Софії, поширену в Польщі, — вже після розкопок, просто для зручності.

Радіовуглецевий аналіз визначив час смерті між 1620 і 1674 роками, найімовірніше — у середині XVII століття. Стан зубів і кісток показав вік від 17 до 19 років. Зріст дівчини становив від 162 до 168 сантиметрів.





Кістки збереглися досить добре, щоб встановити вік, зріст і сліди можливих травм.

Аналіз ДНК виявив у неї рідкісний за материнською лінією генетичний зв'язок зі Скандинавією — такий, що майже не трапляється у сучасного слов'янського населення регіону. При цьому ізотопний аналіз зубів показав: сама дівчина виросла поблизу Пеня. Отже, із північної Європи приїхали її далекі предки, а не вона сама — цілком звична картина для краю, де століттями жили поруч поляки, німці та голландці.

Цвинтар функціонував близько чотирьох поколінь у XVII столітті. Археологи знайшли тут 101 поховання того періоду. Відсутність хрестів і медальйонів вказує на протестантську громаду — лютеран або менонітів.

Шовковий чепець і сліди голоду

Поруч із черепом та щелепою дівчини знайшли залишки декоративної шовкової стрічки — судячи з усього, оздоби чепца. Нитки у ній виявилися срібними та позолоченими срібними — матеріалом, доступним у XVII столітті здебільшого заможним і знатним родинам.



Такі прикраси носили жінки із заможних родин — звичайним селянкам вони були не по кишені.

Але статус не вберіг дівчину ні від голоду, ні від підозр після смерті. Рівень азоту й вуглецю в кістках вказує на періоди недоїдання. Заможне походження та нестача їжі в її випадку існували поряд — як і краса чепця поруч із замком на пальці ноги.

Замок на пальці та лезо біля горла

Першим запобіжним заходом став трикутний залізний замок на великому пальці лівої ноги. За словами Полінського, замок символічно закривав зв'язок між живими та мертвими, а в деяких традиціях мав зупинити смугу невдач або епідемію.

«Так показували, що цей скелет потрібно втримати в могилі — отже, страх перед його поверненням був особливо сильним», — пояснював Полінський.



Залізний серп завдовжки близько 36 сантиметрів лежав лезом до горла — на випадок, якщо небіжчиця спробує звестися.

Другим заходом став залізний серп завдовжки близько 36 сантиметрів, покладений лезом до горла. Якби тіло спробувало піднятися, лезо поранило б або знеголовило його. Могила Зосі залишається першим задокументованим випадком, де поєдналися одразу два способи захисту від «нежиті» в одному похованні.

Кого називали вампірами до Дракулы

Саме слово «вампір» поширилося в Європі лише у XVIII столітті. Слов'янські громади до цього використовували інші назви — «упир» (upiór) та «стрига» (strzyga). Способи боротьби з «нежиттю» різнилися: небіжчикам стинали голову або відрубували ноги, клали їх обличчям донизу, спалювали чи притискали каменем.



Цвинтар розташований удалині від церкви та не позначений на жодній історичній карті — ймовірно, тут ховали вигнанців.

Цвинтар поблизу Пеня розташований осторонь від основного поселення та церкви — схоже, він призначався для знедолених: бідняків, вигнанців і тих, кого боялася громада. За кілька кроків від могили Зосі археологи пізніше знайшли ще одну — з тілом дитини віком від 5 до 7 років, покладеним обличчям донизу, зі схожими зеленими плямами на фрагменті щелепи.

Зелена пляма на піднебінні

Учені виявили велике зелене забарвлення на піднебінні дівчини, у ділянці горла, носової порожнини, основи черепа та верхніх хребців. Хімічний аналіз виявив у цих місцях мідь. Пляма виявилася занадто великою, щоб пояснити її звичайною монетою.



Хімічний аналіз підтвердив у плямі наявність міді — металу, який із часом залишає саме такий слід.

Дослідники припускають, що в роті дівчини міг лежати великий мідний предмет, який з часом зник. Схожа практика траплялася й в інших регіонах Європи: у рот небіжчикам, яких підозрювали в «нежиті», клали каміння чи цеглу — вважалося, що так тіло не зможе повернутися і живитися живими.

Обличчя, яке повернули Зосі

Ранні публікації 2024 року пов'язували страх сусідів із можливою деформацією грудної клітки дівчини. Нове дослідження цієї версії не підтвердило: науковці знайшли лише невелике ушкодження зв'язки, спричинене, ймовірно, повторюваними рухами руки. Серйозної патології, яка пояснила б її смерть чи незвичну зовнішність, не виявлено.



Шведський скульптор Оскар Нільссон відтворив обличчя Зосі за 3D-копією її черепа.

Найімовірніше, дівчину звинуватили в чужій біді — епідемії, хворобі чи неврожаї. XVII століття в Речі Посполитій було часом воєн, похолодання та голоду, коли нерозгадані нещастя легко знаходили надприродне пояснення.

Шведський судовий антрополог Оскар Нільссон відтворив її обличчя за копією черепа. Його робота увійшла до документального фільму «Поле вампірів» (2024 рік). «Мені хочеться повернути їй людську гідність», — казав Нільссон. 30 липня 2026 року команда Полінського опублікувала результати дослідження в журналі Journal of Archaeological Science: Reports («Звіти з археологічної науки»).

Так «вампірка» з Пеня перетворилася на звичайну дівчину, яку згубив чужий страх, а не власна природа.

Як гадаєте, що змусило сусідів Зосі запідозрити вній вампіра?