Гумові змії — дивовижні рептилії, якими лікують страх перед зміями (6 фото)

Ті, хто виріс у 90-х, добре пам'ятають іграшкових гумових змій. Деякі з них мали настільки реалістичний вигляд, що їх залюбки використовували для розіграшів. Утім, мало хто знає про живих гумових змій Charina bottae — дивовижних створінь із Північної Америки. Ці рептилії, як і будь-які інші змії, можуть налякати своїм виглядом, однак вони абсолютно безпечні для людини.





Гумових змій також називають гумовими удавами, адже вони розправляються із здобиччю, обвиваючись навколо неї та задушуючи. Розміри цих тварин не вражають: якщо чимало удавів досягають 5 метрів у довжину, то цей виростає лише до 80 см. Це найневибагливіший до клімату удав, адже його можна зустріти від спекотної Каліфорнії у США до суворої Британської Колумбії у Канаді.



Щедрі дари еволюції

Багато зоологів вважають, що гумова змія — найневибагливіша рептилія на планеті. Вона легко виживає в сухому степовому кліматі, у горах на высоте 3000 метров та у вологих лісах. До того ж цьому маленькому удаву не страшні навіть морозні канадські зими. На відміну від інших змій, повністю холоднокровних, ця здатна трохи «підігрівати» свою кров. У разі зниження температури вона підвищує частоту серцевих скорочень і виживає навіть на холоді.

Гумові змії не здатні завдати шкоди людині чи взагалі ссавцям середніх і великих розмірів. У них немає отруйних зубів, а ті, що є, — дрібні й не пристосовані для мертвої хватки. Тому в дикій природі гумові змії мають чимало ворогів: від допитливих дітей і дорослих до койотів, єнотів та котів.





Ці тварини давно б зникли, якби природа не подбала про їхній захист у незвичний спосіб. Кожен, хто впервые бачить гумову змію, трохи спантеличується. Вона не має шиї, тобто чіткого переходу від голови до тулуба. Хвіст змії закруглений так само, як і голова, тому з першого погляду й не збагнеш, де в неї що.

Хитрість, що допомагає вижити

У разі небезпеки маленький удав намагається втекти. Якщо ж це не вдається, він стає у бойову стійку й атакує противника. Щоправда, робить він це не головою, а хвостом. Хижак люто нападає на хвіст рептилії, у якому, як відомо, немає нічого життєво важливого. Сама ж гумова змія тим часом вичікує зручну мить, щоб вислизнути.



Схожу тактику рептилія використовує під час полювання. Хоч її основна здобич — дрібні гризуни та птахи, змії нерідко доводиться вступати в небезпечні сутички. Удав тицяє в морду звірка хвостом, імітуючи атаку, та водночас вибирає момент для кидка й задушення.

Буває й так, що доки доросла тварина б'ється не на життя, а на смерть із хвостом, голова спокійно ковтає малят або пташенят одне за одним. Через таку манеру захищатися й полювати хвости в більшості гумових змій мають не найкращий вигляд. У рептилій поважного віку вони геть укриті шрамами.



Цей вид належить до яйцеживородних рептилій. Це означає, що гумова змія виношує яйця всередині себе і народжує вже сформованих малят. Щороку самка приносить по 3–4 дитинчат довжиною близько 15 см. Живуть гумові змії до 20 років, якщо раніше не стануть чиєюсь здобиччю.

Серед численних природних ворогів маленького удава є й люди. Плазуни нерідко стають іграшкою в руках дітей або гинуть під колесами автомобілів. При цьому гумова змія приносить людям користь не лише винищенням гризунів.



Їх часто можна зустріти в тераріумах у кабінетах психотерапевтів. Змій цього виду використовують для лікування герпетофобії — остраху змій та ящірок. Пацієнт, потримавши в руках сумирне й симпатичне створіння, починає ставитися до змій значно спокійніше. До речі, а ви знаєте, що найотруйніша на планеті змія — далеко не найнебезпечніша?