Дирижаблі були завдовжки з два футбольні поля — і все одно безславно зникли з неба (1 фото)

У 1930-х дирижабль був вершиною інженерної моди: пасажири пили шампанське в салоні на висоті пташиного лету, а під ногами в них пропливав океан. Сьогодні в небі від цієї розкоші залишилися хіба що рідкісні рекламні «сосиски» над стадіонами. Що ж сталося?



У 1930-х дирижабль був вершиною інженерної моди: пасажири пили шампанське в салоні на висоті пташиного лету, а під ногами в них пропливав океан. Сьогодні в небі від цієї розкоші залишилися хіба що рідкісні рекламні «сосиски» над стадіонами. Що ж сталося?

Дирижабль і справді гарна ідея: легкий газ піднімає багатотонну конструкцію без жодного кілограма пального на підйом, лети собі незалежно від повітряного потоку бодай над хмарами. Але гарна ідея мала вроджену хворобу — розмір. Щоб підняти щось солідне, кулю доводиться робити величезною, а велетенська штука в повітрі погано слухається керма. Розвернути такий апарат на посадку — та ще морока: до причальної щогли раніше збігалася наземна команда з пів сотні людей, аби буквально повиснути на канатах і впоратися з вітром.

І ось тут друга проблема — сама погода. Варто було знятися міцнішому вітру, як багатотонну «бульбашку» починало зносити не туди, куди планував пілот, а куди вирішив атмосферний фронт. Для транспорту, який має прибувати за розкладом, це практично вирок.

Останній же цвях у труну забив один травневий вечір 1937 року, коли над Нью-Джерсі спалахнув наповнений воднем «Гінденбург» — найбільший дирижабль в історії. Вистачило єдиної іскри. Відтоді слово «дирижабль» у масовій свідомості міцно зрослося зі словом «катастрофа», хоча винним був не сам принцип польоту, а конкретний вибір газу: США тоді майже монопольно володіли світовими запасами безпечного гелію й просто не продавали його Німеччині.

До речі, знавці авіації й досі буркують у коментарях, що дирижаблі не літають, а плавають — за підручником це взагалі окрема дисципліна, повітроплавання, а не авіація. Дрібниця, а сперечаються до хрипоти.

І все ж ховати дирижаблі зарано: інженери регулярно патентують нові жорсткі конструкції взагалі без гелію, розраховані на вантажі у тисячу тонн — маршрут для них виходить дешевшим за залізницю. Тож ота неповоротка «бульбашка» цілком може одного дня повернутися. Просто у вигляді вантажівки, а не круїзного лайнера.