Хайле Селассіє — останній імператор Ефіопії, нащадок царя Соломона та цариці Савської (14 фото)

Хайле Селассіє I (у перекладі його ім'я означає «могутність, сила Трійці») спочатку був регентом країни, а з 1930 року — імператором протягом 44 років. Його вважають прямим нащадком легендарної династії царя Соломона та цариці Савської — саме тому один із його титулів звучить як «Лев-переможець із коліна Юдиного, обранець Бога, цар царів Ефіопії».

Постать Хайле Селассіє — одна з найвизначніших в ефіопській та африканській історії.





Тефері Меконнин (під цим ім'ям Хайле Селассіє I був відомий до сходження на престол) народився в родині двоюрідного брата чинного імператора десятою дитиною, тож спочатку не мав жодних шансів на трон. Однак його батько був губернатором провінції Харарі, воєначальником і головним радником імператора, тому хлопчик, хоч і десятий у сім'ї, здобув якісну освіту.



Батько Хайле Селассіє I рас Меконнин.

Уже в 13 років майбутній правитель Ефіопії здобув перші навички управління — йому довірили невеликий район за 35 кілометрів від міста Харар.

Після смерті у 1913 році імператора Менеліка II трон перейшов до його онука Ліджа Іясу, який став імператором під ім'ям Іясу V. Спочатку взаємини між ним та Тефері були дружніми. Ще до свого воцаріння Іясу видав за Тефері свою племінницю — Менен Асфав. 27 вересня 1916 року частина знаті, незадоволена імператором, усунула його від влади й піддала анафемі. На трон звели дочку Менеліка II, а Тефері Меконнина проголосили регентом та спадкоємцем престолу з титулом «рас».

А в 1930 році Тефері Меконнина коронували як нового, 225-го імператора Ефіопії під ім'ям Хайле Селассіє I.





Коли Ефіопія зазнала нападу з боку Італії, у 1936 році Хайле Селассіє на засіданні Ліги Націй різко засудив використання італійцями хімічної зброї проти його народу. Завдяки його інтернаціоналістським поглядам Ефіопія стала державою-засновницею ООН, а його політичне бачення та досвід у просуванні принципів багатосторонніх відносин і колективної безпеки виявилися дійсно плідними та надійними.



Проте його методи придушення повстань та заколотів серед ефіопської знаті, як і не завжди вдалі спроби модернізувати країну, де в 1930-х роках усе ще зберігалося рабство, викликали глибоке незадоволення багатьох істориків і сучасників.



У молодості Хайле Селассіє зустрічався з Миколою Гумільовим, який відвідав Ефіопію. До майбутнього імператора Гумільов прийшов, щоб отримати перепустку — дозвіл на подорож Абісинією.

Академік Микола Іванович Вавілов через півтора десятиліття також розпочав свою подорож Ефіопією. Його теж прийняв Хайле Селассіє — вже не губернатор і ще не імператор, але вже регент. Він згадував: «Рас Тафарі (таке ім'я майбутній імператор носив до сходження на трон) з великою цікавістю розпитував про нашу країну. Його особливо цікавили революція та доля імператорського двору».



Апогею незадоволення його правлінням досягло у 1974 році. Військові усунули імператора та позбавили його влади, а за рік Хайле Селассіє знайшли мертвим у своєму ліжку. Причини його смерті й досі залишаються невідомими.



Згодом до влади прийшов один із організаторів революції Менгісту Хайле Маріам. Пізніше він стане відомим як один із найжорстокіших правителів XX століття, під час правління якого від голоду, катувань і геноциду загинуло від 200 тисяч до 3 мільйонів осіб.



Імператор Хайле Селассіє I у повному вбранні сидить на свіжому повітрі разом із дружиною Менен Асфав після коронації.







Імператор Хайле Селассіє I на обкладинці журналу Time 1930 року.



1969 рік.



Лютий 1934 року.



1942 рік.