Блохоловка, помандер та інші загадкові аксесуари минулого (11 фото)

Категорія: Ностальгія, PEGI 0+
Сьогодні, 17:52

З давніх-давен люди прагнули бути привабливішими… Стародавні єгиптяни першими почали наносити макіяж, давні римляне навчилися фарбувати тканини, аби урізноманітнити одяг. Ще відносно недавно наші предки рум'янили щоки буряком і підводили брови вугіллям. І всі вони неодмінно використовували аксесуари: чи то браслети, персні, діадеми, чи звичайні брошки та шпильки.





Більшість із цих прикрас нам добре знайомі, адже крізь віки, бодай і в зміненому вигляді, вони дійшли до наших днів. Проте існують аксесуари, які назавжди залишилися в минулому, тож про їхнє призначення можна лише здогадуватися. Ось деякі з них.

Фібула

Цей предмет слугував не лише прикрасою, а й мав цілком практичне призначення. З кінця бронзової доби фібули активно використовували як чоловіки, так і жінки замість ґудзиків. Ці пристосування кріпилися на краї одягу й допомагали їх скріплювати.



Фібули мали різноманітні форми та розміри. Досить часто вони слугували своєрідним «розпізнавальним знаком» для представників різних професій і родів. У Середньовіччі фібули поступово почали витісняти звичні нам ґудзики. З часом цей аксесуар перетворився на брошку, а згодом еволюціонував у відому всім англійську шпильку.

Блохоловка

Цей колись популярний серед аристократії аксесуар являв собою шкурку хутрового звірка, прикрашену штучною головою та лапками із золота. Додатковим оздобленням слугувало дорогоцінне каміння — наприклад, рубіни й діаманти. Носили блохоловку на плечі або на поясі, винятково задля того, щоб продемонструвати розкішний образ власниці. Попри те що мода на них згасла на початку XVII століття, у XIX столітті інтерес до них відродився, хоча й у дещо зміненій формі.





Термін «блохоловка» з'явився лише 1894 року завдяки австрійському офіцеру В. Бехайму, який припустив, що ці хутряні аксесуари слугували для приваблення бліх із тіла їхніх господарів. Утім, ця версія не знайшла підтвердження. Деякі тварини, як-от куниці, у середньовічних уявленнях асоціювалися із символом непорочного зачаття, що робило такі прикраси талісманами для жінок, які прагнули стати матерями.

Шатлен

Шатлени — аксесуари, відомі ще з часів Середньовіччя, — досягли піку популярності у XIX — на початку XX століття, виконуючи не лише практичну, а й естетичну функцію. Спочатку шатлен являв собою пояс у вигляді ланцюжка з додатковими затискачами, на які кріпилися різноманітні потрібні дрібнички: ключі, печатки, межиці та навіть гаманець.



Деякі шатлени виготовляли із золота та інкрустували дорогоцінним камінням. Такі аксесуари носили як чоловіки, так і жінки. Чоловіки зазвичай використовували їх для кишенькових годинників, а жінки — для флакончиків з парфумами, швейного приладдя та невеликих гаманців. Для пані шатлен символізував статус і владу господині дому, яка мала ключі від усіх цінностей. У вікторіанській Англії шатлени трансформувалися в тримачі для спідниць, що дозволяло елегантно піднімати спідницю на потрібну висоту, а це було особливо актуально у 1870–1890-х роках.

Перстень Ґіммель

Перстень Ґіммель — це різновид каблучок-головоломок, популярних на початку XV століття. Зазвичай їх використовували під час весіль та заручин: одну каблучку одягав наречений, другу — наречена. У рідкісних випадках існувала й третя каблучка, яку віддавали свідку.



Особливість таких каблучок полягала в тому, що вони могли з'єднуватися в єдине ціле. Якщо у складеному вигляді каблучки утворювали рукостискання, вони являли собою різновид персня Феде — символу дружби.

Портрет ока

Портрет ока або, як його ще називають, «портрет коханого» — мабуть, одна з найромантичніших прикрас, які коли-небудь існували. Своєю популярністю вона завдячує англійському королю Георгу IV. Якось монарх так закохався у вдову Марію Фіцгерберт, що вирішив зробити їй екстравагантний подарунок… На знак уваги він надіслав леді невеликий портрет із зображенням власного ока.



У такий спосіб король «вбив двох зайців одним пострілом»: засвідчив вдові своє кохання й водночас зберіг анонімність, адже стосунки з жінками, які вже були заміжнями, у ті часи не схвалювалися.

Помандер

«Помандер» у перекладі з французької означає «запашне яблуко». І ця назва буквально передає суть колись популярного аксесуара. Це своеобразний металевий круглий контейнер (рідше — у формі черепа), який наповнювали різноманітними травами та пахощами.



Такі прикраси носили поверх одягу, щоб приховати неприємні запахи. Крім того, вважалося, що ароматичні речовини всередині помандерів здатні захистити людину від інфекційних хвороб.

Атур

Атур, або еннен, — це складний головний убір, який носили жінки в добу Середньовіччя. Ви нерідко могли бачити його на старовинних портретах. Це конусоподібний капелюх вражаючої довжини, обтягнутий шовком чи іншою дорогою тканиною.



Виготовляли атур із цупкого паперу або міцного накрохмаленого льону. Конус зазвичай робили з китового вуса або металу. Жодної практичної цінності цей головний убір не мав, утім його дуже любила знати. За допомогою атура знатні дами підкреслювали свій статус, тож вважалося: що він вищий, то поважніша особа його носить. Наприклад, у придворних дам атури могли сягати 50 см, а в принцес — 1 метра й більше.

Портбукет

Ще 200 років тому цей незвичний аксесуар мала кожна дама з вищого товариства. Портбукет являв собою невеличкий футляр для квітів, який тримали в руках або прикріплювали до сукні.



Вважається, що перші портбукети з'явилися ще за Людовика XIV. Тоді вбрання почали прикрашати не лише золотом і коштовностями, а й живими квітами. А щоб квіти не в'янули, їх потрібно було тримати у воді. Так і виникли невеличкі ємності для рідини, в які можна було поставити букет.

Ґорґера

Цю прикрасу ви також могли бачити на старовинних портретах. Вишуканий комір із мережива або гофрованої тканини з'явився у гардеробі модної знаті на початку XVI століття. Спочатку він був відкритим спереду і загалом не надто широким. Проте з часом ґорґера трансформувалася зі скромної елегантної прикраси на дивовижний аксесуар, що повністю охоплював шию.



До середини XVII століття ґорґери поступилися місцем звичним нам відкладним комірам. Але що цікаво: цей аксесуар усе ж відіграв свою роль в історії — він дав поштовх поширенню столових приборів, адже їсти без них у такому комірі було просто неможливо.

Кораблі у волоссі

Ще одна дивина тих часів, яка викликає чимало запитань. A-la Belle Poule — висока жіноча зачіска, що буквально являла собою фрегат у волоссі. Вигадала її відома королева-модниця Марія-Антуанетта разом зі своїм придворним перукарем, а назвали зачіску на честь фрегата Belle Poule.



Це хоч і не зовсім аксесуар, але й просто зачіскою її назвати важко. Річ у тім, що далеко не кожній пані вистачало власного волосся, аби спорудити з нього фрегат на голові. Тому для зведення таких складних конструкцій використовували різноманітні підручні матеріали: дріт, вовняні валики, тюль, накладне волосся тощо. Та й не завжди «кораблі» були саме кораблями: іноді на головах тогочасних модниць можна було побачити «вази з квітами», «вітряки», «клітки з птахами» й усе, на що тільки вистачало фантазії.

0
Додати свій коментар
  • bowtiesmilelaughingblushsmileyrelaxedsmirk
    heart_eyeskissing_heartkissing_closed_eyesflushedrelievedsatisfiedgrin
    winkstuck_out_tongue_winking_eyestuck_out_tongue_closed_eyesgrinningkissingstuck_out_tonguesleeping
    worriedfrowninganguishedopen_mouthgrimacingconfusedhushed
    expressionlessunamusedsweat_smilesweatdisappointed_relievedwearypensive
    disappointedconfoundedfearfulcold_sweatperseverecrysob
    joyastonishedscreamtired_faceangryragetriumph
    sleepyyummasksunglassesdizzy_faceimpsmiling_imp
    neutral_faceno_mouthinnocent

Вам буде цікаво:
Реєстрація