Еволюція бікіні: від проклять Ватикану до інструменту кар'єрного зростання (9 фото)

Коли Мішель Бернардіні 5 липня 1946 року сфотографувалася в настільки відвертому купальнику, що той міг уміститися в сірниковій коробці у її руці, світ вибухнув хвилею обурення. Тоді ж народився модний тренд, який процвітає й досі. Відтоді минуло вже 70 років, а бікіні не втрачає популярності.

Усе почалося з ідеї паризького інженера Луї Реара, який і винайшов бікіні. Єдиною людиною, котру він зміг переконати одягти своє творіння, була стриптизерка — не надто шанована на той час у суспільстві. Натомість сьогодні найвідоміші супермодели будують кар'єру на фотосесіях у ледь помітних бікіні, і це нікого не обурює.

Історія бікіні чудово відображає сучасність та супроводжує еволюцію уявлень про ідеальне тіло, форми та розміри. Від пишних стегон, сідниць і тонких талій 1950-х до спортивних, підтягнутих фігур супермоделей 1980-х та тендітного «героїнового шику» 1990-х — бікіні є своєрідним рамковим обрамленням історії суспільного смаку й моди.

У 1960-х бікіні слугувало символом жіночого розкріпачення, що дозволило скинути стримані вбрання консервативної епохи, тоді як сьогодні воно демонструє, наскільки суспільство тисне на жінок, які прагнуть ідеальної фігури й виснажують себе суворими дієтами.







Реар, який 1940 року очолив материнський бізнес із виготовлення жіночої білизни, запропонував відвертий купальник із двох частин як відповідь на дефіцит воєнних років та потребу економити тканину. Крім того, він помітив, як жінки підгортають краї своїх купальних костюмів на пляжі, аби відкрити більше тіла й отримати рівномірнішу засмагу. Тоді він вирішив створити елемент гардероба з чотирьох трикутників, використавши лише 30 квадратних дюймів тканини. На фото — Мішель Бернардіні в 1946 році.





Розуміючи, що його зухвалий дизайн спричинить бурхливу реакцію в суспільстві, він вирішив назвати своє творіння «бікіні» — після того як армія США провела ядерні випробування на атолі Бікіні у південній частині Тихого океану. Бікіні викликало ефект вибуху бомби. Модель Мішель Бернардіні отримала 50 тисяч листів від шанувальників, Ватикан оголосив новий купальник гріховним, а Італія, Бельгія, Іспанія, Португалія та Австралія взагалі його заборонили. Минуло кілька років, перш ніж нова модель купальника здобула визнання. Після війни суспільство все ще залишалося вельми консервативним. На фото — юна Бріжит Бардо у бікіні, яке стало обов'язковим елементом гардероба для всіх старлеток-початківців, 1952 рік.



Попри це, Велика Британія виявилася в авангарді популяризації бікіні. Зараз це може видатися іронічним, але конкурс «Міс світу», який так не люблять феміністки, намагався рекламувати бікіні як символ звільнення жінок від жахливо незручних та громіздких старих купальників.

У 1951 році Ерік Морлі в межах святкування Фестивалю Британії організував Конкурс-фестиваль бікіні (The Festival Bikini Contest), який згодом переріс у конкурс «Міс світу». Коли переможницю зі Швеції коронували у бікіні, релігійні країни (особливо католицькі) пригрозили бойкотом. Після цього конкурс «Міс світу» вирішили проводити у закритіших купальниках.

Історики зазначають, що попри насторожене ставлення суспільства до бікіні в середині XX століття, цей купальник мав прототипи й раніше. На Сицилії збереглися мозаїки IV століття нашої ери, де зображені атлетки у бікіні. На фото — юна Мерилін Монро в бікіні зі складкою на животі. У 1962 році це вважалося нормою, а сьогодні за таке таблоїди б розкритикували.



Для тогочасних спортсменок нижня частина бікіні, що нагадувала стегнову пов'язку, та ліф без бретелей були основним одягом для тренувань. На давньогрецьких урнах і малюнках, датованих 1400 роком до нашої ери, жінки-атлетки зображені у схожих вбраннях.

Проте в XX столітті заслуга остаточного закріплення бікіні на модному олімпі належить 18-річній Бріжит Бардо. У 1952 році вона зіграла у фільмі «Маніна, дівчина в бікіні», де кілька разів з'являється на екрані у відвертих купальниках. Через суспільне обурення стрічка вийшла в прокат у США на шість років пізніше. На той час у країні діяв суворий кінематографічний кодекс моралі, проте, оскільки фільм був французьким, йому вдалося обійти ці заборони. За рік після зйомок Бардо позувала в бікіні на пляжах Канн під час Каннського кінофестивалю. Відтоді фотосесія в бікіні стала кар'єрним трампліном для молодих акторок по всьому світу, серед яких були Мерилін Монро, Аніта Екберг та Діана Дорс. На фото ліворуч — Урсула Андресс у фільмі «Доктор Ноу» 1962 року, праворуч — Ракель Велч, втілення розкріпачених 1960-х, у 1968 році.



Зірки 1950-х у бікіні мали м'яку, звабливу жіночність, проте сучасні знаменитості такої відсутності м'язового тонусу собі б не пробачили. Усі ці складочки на животі — який жах! Сьогоденні зірки в бікіні демонструють плаский живіт із міцним, а часом і виразним пресом. Це ще один доказ того, що бікіні дарує не лише естетичну насолоду від споглядання тіла, а й поживу для роздумів. Колись складочки та округлості вважалися ознакою жіночності, а тепер дівчата прагнуть продемонструвати якнайбільше м'язів і рельєфу.

Одним із найкращих прикладів жіночної фігури, модної за колишніх часів, є Урсула Андресс у фільмі «Доктор Ноу» 1962 року. Вона вийшла з моря, мов Венера, у білому мокрому бікіні з широким поясом і піхвами для кортика. Це забезпечило їй приголомшливий успіх, а сцена увійшла до списків найсексуальніших епізодів у історії кіно. Відтоді всі чоловіки мріяли про таку жінку, а жінки прагнули бути схожими на неї. Продажі бікіні злетіли до небес, а скромність відійшла в минуле. На фото ліворуч — Жаклін Сміт з «Ангелів Чарлі» 1976 року, праворуч — Джоан Коллінз у часи серіалу «Династія» в 1982 році.



Якщо у 1960-х та 1970-х бікіні було символом розкріпачення, то до 1980-х жінки почали сприймати його як символ статусу. З'явилися моделі для відпочинку біля басейну, ігор у м'яч на пляжі чи пірнання — із металевим блиском, бісером, стразами й навіть золоті, як у Джоан Коллінз. До середини 1990-х, коли на піку популярності опинилася супермодель Ель Макферсон (яка й сама випустила надзвичайно успішну лінійку купальників і білизни), звичним явищем стали плавки з високою посадкою, що візуально подовжували ноги, та крихітний ліф — спортивний або, навпаки, з ефектом пуш-ап. На фото — Ель Макферсон у 1993 році.



На хлопчачій фігурі Джері Голлівелл у 2001 році — мініатюрне бікіні зі стрінгами. Праворуч — розкішна Хелен Міррен у 2008 році доводить, що й зріла жінка може мати неперевершений вигляд у бікіні.



Модель Келлі Брук та її лялькова фігура у 2013 році.