Ток Хе — корейська принцеса, чиє життя виявилося страшнішим за будь-яку казку (16 фото)

У реальному світі життя принцес далеко не завжди є історією зі щасливим фіналом. Яскравим прикладом цього є доля Ток Хе — останньої корейської принцеси. Вона стала заручницею політичних ігор і сповна пізнала зраду, самотність та розпач. І все це відбувалося зовсім не у темні часи Середньовіччя, а у прогресивному XX столітті.





Народження у королівській родині

Принцеса Ток Хе (або Деохе) була молодшою донькою імператора Коджона, 26-го правителя імперії Чосон. Її мати, наложниця Ян Ґуй-ін, народила монарху доньку 1912 року, отримавши за це почесний титул Бокньон. Це означало, що новонароджену дівчинку, попри її походження, визнано принцесою.



Імператорська династія Чосон. Принцеса Ток Хе перша праворуч

Імператор Коджон довгий час не звертав уваги на свою доньку. До п'яти років дівчинку взагалі не вносили до офіційних списків імператорської родини. Придворні ставилися до неї з певною зневагою та використовували неофіційні звертання на кшталт Бокньон-дан або ончжу. Ці слова більше скидалися на прізвиська, ніж на почесні титули, адже підкреслювали, що дитина народилася від наложниці.

Нелюба принцеса

Народ теж не надто жалував маленьку принцесу. Корейці любили свою королеву Мін, жорстоко вбиту японцями 1895 року. Через це донька імператора від наложниці простого походження не викликала у людей особливої поваги. Лише 1917 року Коджон урешті звернув увагу на дитину. Він особисто простежив, щоб генерал-губернатор імперії вніс ім'я молодшої доньки до офіційного реєстру. Це зробило дівчинку офіційно визнаною спадкоємицею монарха.





Маленька Ток Хе 1923 року

Серце імператора розтануло, і він щиро прив'язався до молодшої доньки. Ток Хе мешкала у палаці Чхандоккун, де довкола неї не було жодного однолітка. Дівчинка зростала тихою та сумною. Батько помітив, що донька не має друзів, і вирішив зробити їй чудовий дарунок. Він організував при дворі справжній дитячий садок для дітей з аристократичних родин. Завдяки цьому замкнена Ток Хе смогла знайти друзів і відчути себе менш самотньою. Та навіть турбота батька не змогла вберегти її від наступних випробувань.



Імператор Коджон

Коли Ток Хе виповнилося сім років, у її долі знову настали темні часи. Відносини між Кореєю та Японією загострилися, і над країною нависла загроза вторгнення. Щоб захистити доньку, імператор вирішив видати її заміж. Однак заручини зірвали в останню мить через інтриги японських урядовців, які на той час вже мали сильний вплив у Кореї. Нареченого юної принцеси, Кім Чан Хана, назавжди позбавили права з'являтися при дворі.

Японська окупація

Через кілька місяців сталася біда — імператор Коджон тяжко захворів. 21 січня 1919 року він помер у своєму палаці, так і не встигши подбати про захист доньки у неспокійні часи. Країною поповзли чутки, що хвороба монарха була зовсім не випадковою. Багато хто вважав, що японці, які прагнули захопити владу в Кореї, отруїли його.

У Кореї настав період безвладдя, чвар та міжусобиць. Поки тривала боротьба за владу, японці зміцнювали свої позиції в регіоні. Це був уже третій раз, коли вони господарювали на Корейському півострові. Цей період отримав японську назву «Найсен іттай» («Внутрішні землі (Японія) та Корея єдині»).



Корейські дівчата-підлітки, яких забрали для роботи у військовому борделі

У Кореї розгорнулися жорстокі репресії. Покарання за протести посилилися, корейські книжкові видавництва та газети закривалися, а громадян змушували змінювати імена на японський лад. Розпочалися й переслідування культури та релігії. Корейських чоловіків мобілізували до японської армії або забирали на примусові роботи. Жінок змушували працювати у борделях для відпочинку японських солдатів.

Дитинство під чужим небом

Велику небезпеку для окупантів становили представники імператорської династії. Навколо них міг згуртуватися зневірений народ. Тому 1925 року принцесу Ток Хе розлучили з матір'ю та вивезли до Японії під приводом навчання у престижній школі. Їй обіцяли повернення додому, але ці обіцянки виявилися порожніми. У Японії дівчинка жила як у золотій клітці — формально їй складали шану, але фактично вона була заручницею.



Японська влада вирішила використати принцесу як символ покори Кореї, демонструючи, що навіть королівська родина змирилася з окупацією. Ток Хе змушували асимілюватися: вчити японську мову, носити кімоно, дотримуватися чужих традицій. Але принцеса залишалася вірною своєму корейському корінню. Вона вперто відмовлялася приймати японську культуру, наголошуючи, що вона кореянка, а не японка. Це був її тихий протест проти гноблення.



Кадр із фільму «Принцеса Ток Хе»

У чужій країні Ток Хе не мала жодного друга, і вона дедалі більше замикалася в собі. Через п'ять років сталася чергова трагедія — померла мати принцеси. Дівчині дозволили ненадовго повернутися до Кореї, щоб попрощатися з єдиною близькою людиною. Вона навіть не підозрювала, що ця поїздка обернеться черговим знущанням. Принцесі не дозволили бути присутньою на прощанні з матір'ю, пославшись на надуманий привід — нібито її зовнішній вигляд не відповідав офіційним вимогам.

Перші ознаки душевного надламу

Роки, проведені далеко від дому, сильно підірвали психічне здоров'я принцеси. Постійна напруга, туга за батьківщиною та усвідомлення свого безправного становища призвели до серйозних проблем із психікою.

Навесні 1930 року з'ясувалося, що принцеса страждає на сомнамбулізм. Ночами вона блукала будинком, наражаючись на речі. Дівчину відправили на обстеження до Токіо. Лікарі поставили їй діагноз — раннє недоумство. До цього часу Ток Хе стало зовсім зле. Вона часто не розуміла, де перебуває і що з нею відбувається.



Токіо у 1930-х роках

Як лікування японські лікарі приписали принцесі багато гуляти на свіжому повітрі. Її стан зіграв на руку окупантам, оскільки усунув спадкоємицю з политичної арени. Принцесу поселили у невеликому палаці в Токіо, де мешкав її старший брат Їмін. Спілкування з братом пішло дівчині на користь, і вона почала одужувати. На розчарування тих, хто бажав їй лиха, вже за рік від психічних розладів не залишилося й сліду.

Примусовий шлюб

Але ніхто не збирався залишати спадкоємицю династії Лі у спокої. У 1931 році японська імператриця Теймей вирішила видати корейську принцесу заміж. Звісно ж, нареченого їй підібрали серед японців. Ним став аристократ Такеюкі Со. Весілля призначили на травень, але Ток Хе з усіх сил намагалася відстрочити одруження. Вона скаржилася на здоров'я, і весілля відбулося лише через кілька місяців.



Принцеса Ток Хе з чоловіком Такеюкі Со

14 серпня 1932 року у подружжя народилася єдина донька — Масае. Здавалося б, життя принцеси почало налагоджуватися, але це було лише поверхневе враження. У родині бракувало любові та тепла. Для аристократів Кореї та Японії це вважалося нормою, однак Ток Хе з її крихкою психікою тяжко переживала такий стан речей.

Її чоловік не був поганою людиною і не кривдив її. Так, він часто захоплювався іншими жінками, але намагався забезпечити дружину та доньку усім необхідним і оточити їх комфортом. Проте було ще щось, що відштовхувало Ток Хе від Такеюкі. Чоловік був запеклим японським націоналістом і наполегливо намагався нав'язати дружині та доньці свої погляди й цінності.



Кадр із фільму «Принцеса Ток Хе»

Він вимагав, щоб вони носили кімоно, розмовляли вдома тільки японською та суворо дотримувалися традицій Країни вранішнього сонця. Чоловік переконував, що така адаптація полегшить життя Ток Хе та Масае на чужині. Можливо, в його словах і був сенс, але принцеса палко берегла любов до власної батьківщини. Вона не втомлювалася наголошувати, що залишається кореянкою, а не японкою, і пишалася цим.

Роки випробувань

Принцеса ігнорувала прохання носити японський одяг та святкувати місцеві свята. Щобільше, вона дала доньці друге ім'я — корейське Чин Хай. Через два роки шлюбу, у 1933 році, психічний стан Ток Хе стрімко погіршився, ймовірно, через постійний стрес і відчуття ізоляції. Ночами вона знову почала блукати уві сні, часто впадала в ступор. Зрештою принцеса перестала давати собі рада в повсякденних справах, і до неї приставили доглядальницю. Після цього її ізолювали від доньки.



Кадр із фільму «Принцеса Ток Хе»

Оскільки стан принцеси не покращувався, її помістили до психіатричної клініки. Ток Хе провела там цілих п'ятнадцять років. Увесь цей час донька зростала в родині Такеюкі Со, де її виховували як японку. Поступово Масае почала ставити запитання про матір, але правду від неї ретельно приховували.



У психіатричній лікарні

Ток Хе вдалося залишити психіатричну лікарню завдяки вірній служниці, яка колись приїхала з нею з Кореї. Принцеса повернулася до чоловіка та доньки, але те, що Масае стала справжньою японкою, глибоко ранило її серце. Вона спробувала змінити погляди доньки, але було вже занадто пізно.

Розлучення, самотність і божевілля

Після поразки Японії у Другій світовій війні Корея здобула незалежність, а чоловік Ток Хе втратив дворянський титул. Їхній шлюб, спочатку укладений з политичних міркувань, утратив сенс. Подружжя почало жити окремо, але офіційно розлучилося лише 1953 року. Такеюкі майже одразу одружився вдруге, у доньки було своє життя, а Ток Хе залишилася сама у ненависній їй країні. Принцеса опинилася у глухому куті — без родини, без батьківщини, без надії на краще майбутнє.



Кадр із фільму «Принцеса Ток Хе»

У 1956 році на Ток Хе чекав новий удар — її донька вкоротила собі віку, не впоравшись із розлученням та кризою самоідентифікації. Трагедія знову занурила принцесу у божевілля. Цього разу хвороба протікала особливо важко: вона перестала впізнавати людей і навіть забула власне ім'я. Багато років вона провела у психіатричній клініці, де її стан то покращувався, то знову погіршувався. Лікарі виявилися безсилими, адже головною причиною недуги була не медична патологія, а глибока душевна травма, викликана розлукою з батьківщиною.

Повернення додому та останні роки

Уряд Південної Кореї, побоюючись політичних хвилювань, довгий час не дозволяв принцесі повернутися на батьківщину. Лише у 1962 році, завдяки журналісту Кім Хан Їлю, Ток Хе вдалося знову ступити на рідну землю після 37 років вигнання. На той момент Корея була розділена на Північ і Південь, а від колишньої імперії не залишилося й сліду. Принцеса, яка колись могла стати символом корейської незалежності, повернулася додому хворою та повністю зламаною жінкою.



Повернення принцеси. 1962 рік

Момент повернення виявився сповнений глибоких емоцій. Принцеса не втримала сліз, ступивши на рідну землю, і, попри хворобу, навіть почала згадувати придворний етикет. Останні роки життя вона провела у палаці Чхандоккун, де колись з'явилася на світ. Але це вже був не розкішний імператорський палац, а радше музей, що зберігав спогади про минуле. Ток Хе жила тихо й непомітно, уникаючи уваги публіки.



Палац Чхандоккун у Сеулі

Попри теплий прийом на історичній батьківщині, останні роки життя Ток Хе були сповнені самотності та хвороб. Здоров'я Ток Хе було серйозно підірване роками поневірянь і стресу. На схилі віку вона страждала на хворобу Альцгеймера й практически не виходила з дому. Померла Ток Хе 21 квітня 1989 року в павільйоні Суґан палацу Чхандоккун у віці 76 років. Вона так і не знайшла того щастя, яке зазвичай чекає на казкових принцес у фіналі історії.

Спадщина принцеси

Історія принцеси Ток Хе стала символом трагічної долі корейського народу в період японської окупації. Її життя відобразило всі страждання нації — втрату незалежності, примусову асиміляцію, розлуку з батьківщиною та близькими.



Принцеса Ток Хе/ The Last Princess

Сьогодні пам'ять про принцесу дбайливо бережуть у Кореї. Її історія натхнула творців фільму «Принцеса Ток Хе» (The Last Princess) (2016), який познайомив нове покоління з долею останньої принцеси династії Чосон. Хоча у стрічці було чимало історичних неточностей, вона зіграла свою роль, і жителі Кореї прийняли останню принцесу, яка завжди залишалася патріоткою своєї країни. Її історія стала частиною корейської культурної пам'яті — застереженням про те, до яких наслідків може призвести втрата незалежності.

Доля Ток Хе — це розповідь про людину, яка, попри біль і втрати, зберегла вірність собі. Її життя доводить, що навіть у найтемніші часи можна знайти сили чинити опір і залишатися собою. Як ви вважаєте, чи могла доля принцеси Ток Хе скластися інакше, якби Корея зберегла незалежність? Діліться своїми думками у коментарях!