Чому колоністи Марса не зможуть мати секс із землянами? Учені описали еволюцію переселенців (8 фото)

Якщо марсіани й не існують, то рано чи пізно вони точно з'являться — так вважає професор фізики Браян Кокс (Brian Edward Cox) із Манчестерського університету. Він переконаний, що люди, які поселяться на Червоній планеті, з часом кардинально відрізнятимуться від своїх земних родичів через особливі умови життя.





Власник компанії SpaceX Ілон Маск (Elon Musk) давно заповзявся ідеєю колонізації Марса. У нього вже є головне — проєкт ITS (Interplanetary Transport System), транспортної системи, що дасть змогу налагодити регулярне сполучення з нашою сусідкою по Сонячній системі.

За задумом Маска, космічні кораблі мають курсувати між Землею та Марсом з інтервалом у 26 місяців, що дасть змогу до 2070 року збільшити кількість колоністів до 1 мільйона. Пол Девіс, професор Університету Арізоны й один із найавторитетніших дослідників цього питання, переконаний, що тільки Марс із його захисною атмосферою, запасами води, вуглекислого газу та метану зможе стати для людства другим домом.



Одним із перших ідею оселитися на Марсі почав проповідувати Базз Олдрін — астронавт, який став другою людиною, що ступила на Місяць. На диво, охочих змінити місце проживання виявилося чимало — сьогодні список добровольцев налічує понад 300 тисяч осіб.

Звісно, оселившись на іншій планеті, де умови життя кардинально відрізняються від земних, людина з часом неминуче почне адаптуватися. Тіло та навіть фізіологія Homo sapiens зазнають змін: чогось колоністи позбудуться, а щось, навпаки, здобудуть.

Дослідники переконані, що основні зміни відбудуться зі скелетом людини, адже сила гравітації на Червоній планеті втричі нижча за земну. Кісткова тканина зменшуватиметься зі швидкістю близько 2 відсотків на місяць, і через пару років від кісткової маси залишиться не більше ніж половина.





Такі зміни матимуть серйозні наслідки — новоспечені марсіани стануть надзвичайно вразливими до переломів. Проте організм відреагує на проблему: кісткова тканина почне ущільнюватися і стане такою, як у далеких доісторичних предків людини. Зміни закріпляться генетично, і кожне наступне покоління ставатиме дедалі кремезнішим.

Щоб краще засвоювати кисень, який марсіани вироблятимуть самі, у людей збільшаться легені, а отже й грудні клітки. Слабша порівняно із Землею освітленість через більшу віддаленість від Сонця спричинить збільшення очей і покращення здатності бачити в темряві.

Пропорції тіла істотно зміняться, як вважає палеоантрополог Меттью Скіннер із Кентського університету. Потреба триматися за довколишні предмети через низьку силу тяжіння подовжить руки марсіан, а великий палець на нозі, цілком імовірно, стане відставленим від інших, як в орангутанів.



Окрім слабкої освітленості та низької гравітації, на переселенців чекають і серйозніші, смертельно небезпечні проблеми. Найбільша з них — радіація. Люди не зможуть постійно перебувати в надрах планети чи під захистом спеціальних споруд — їм доведеться пересуватися поверхнею Марса, займаючись дослідженнями, будівництвом та видобутком корисних копалин.

У цьому разі науковці застерігають, що протягом 500 днів доза радіоактивного випромінювання у 6 разів перевищить припустиму норму для працівників земних атомних станцій. Радіація впливатиме не лише на стан здоров'я людини, а й на її ДНК. Нові покоління людей-марсіан будуть схильнішими до онкологічних захворювань, але водночас отримають і безліч корисних для життя на Марсі генетичних змін.

Потреба захищатися від жорсткого випромінювання призведе до підвищеного вироблення пігменту меланіну або ще темнішого варіанта — еумеланіну. Жителі планети станут не просто смаглявими, а чорними, темнішими за мешканців екваторіальних районів Африки. Можливо, з часом така засмага зміниться вродженою червоністю завдяки каротиноїдам — пігментам помаранчевого кольору, які ідеально захищають від сонячного випромінювання.



На Марсі в людини не буде звичних земних сусідів — мікробів, які оточують нас усе життя та допомагають перетравлювати їжу, зміцнюють імунітет і оптимізують обмінні процеси. Наразі мікроорганізмів на Червоній планеті не виявлено, а земні навряд чи довго виживуть. Це означає, що колоністи ризикують стати стерильними, що негативно позначиться на імунітеті та травленні.

У лабораторних умовах науковці з'ясували, чим загрожує така вимушена дезінфекція. Миші, які жили без мікробіому, страждали на цукровий діабет, астму та різні форми алергії. Вони погано засвоювали поживні речовини з їжі, а їхня нервова система розвивалася недостатньо швидко.

Люди певний час страждатимуть через відсутність мікрофлори, можливо, підтримуючи організм спеціальними препаратами, але еволюція розв'яже цю проблему. Бактерії зможуть адаптуватися до нових умов і завдяки спричиненим радіацією мутаціям набути необхідних для життя на Марсі властивостей.



Проблема з виживанням мікроорганізмів має й інший бік — жителі марсіанських колоній не знатимуть, що таке інфекційні захворювання. Утім, це «палиця з двома кінцями», адже тут є й негативні моменти. Організм людини, припинивши стикатися з хвороботворними організмами, втратить імунітет.

У такій ситуації контакти з новими поселенцями з Землі становитимуть серйозну загрозу. Смертельно небезпечними стануть бактерії, які раніше викликали лише дискомфорт і відносно легко знищувалися антибіотиками. Секс із землянами стане неможливим, адже навіть банальний хламідіоз перетвориться на смертельну недугу, здатну знищити всю колонію.

Професор Скотт Соломон, який вивчає теорію еволюції людини на Марсі, вважає, що для остаточного завершення трансформацій, які перетворять колоністів на корінних жителів Червоної планети, знадобиться щонайменше 6 тисяч років або близько 100 нових поколінь.



Нещодавно було опубліковано наукову статтю, у якій бразильські та польські науковці поділилися сміливим прогнозом щодо змін у соціально-суспільному житті колоністів. На думку дослідників, аби вижити в суворих умовах іншої планети, першим поколінням землян доведеться проявити максимальну твердість і навіть раціональну жорстокість.

Щоб зберегти розум і людський вид, поселенцям доведеться позбуватися потомства з відхиленнями та мутаціями. Аби унеможливити народження дітей із генетичними дефектами, вагітним жінкам доведеться в перші ж дні ставати на генетичний облік.

На жаль, людям зі смертельними хворобами та невиліковними травмами також не буде місця серед поселенців. Якщо на Землі ми можемо підтримувати життя пацієнтів місяцями, а то й роками, то на Марсі таких членів суспільства неминуче доведеться позбуватися.



Ідеї гуманізму відійдуть на другий план задля спільних інтересів, але це не призведе до деградації суспільства, оскільки буде типовим лише для першого десятка поколінь марсіан. З часом, коли життя на планеті налагодиться та стане менш суворим, суспільство мало чим відрізнятиметься від того, яке ми звикли бачити на Землі.

Аби прискорити процеси адаптації колоністів на Марсі, науковці пропонують різні несподівані рішення. Наприклад, на лондонському саміті інновацій (Codex innovation summit) запропонували відправляти для колонізації іншої планети заздалегідь генно-модифікованих людей.

Цю ідею висунув Дуглас Терр'єр (Dr Douglas Terrier), головний технолог НАСА. Унісши заздалегідь зміни в ДНК людини, доктор Терр'єр пропонує захистити першопрохідців від жорстокої радіації під час перельоту та в перші роки життя на Марсі, доки триватиме адаптація та створюватиметься інфраструктура.

А поки що земляне репетирують колонізацію Червоної планети на рідній Землі, вишукуючи для максимальної реалістичності найсуворіші її куточки та штучно створюючи собі додаткові проблеми та нестатки.