Вигоди під вітрилами: як ходили до туалету мореплавці минулого (7 фото)
Для сучасної людини бригантина, що лине хвилями під повними вітрилами, асоціюється зі свіжим вітром мандрів і романтикою пригод. Мало хто сьогодні замислюється, як було влаштовано побут моряків дерев'яного флоту. Насправді життя людей на вітрильних кораблях було сповнене суворої прози та потреби пристосовуватися до екстремальних і тісних умов, де все відрізнялося від життя на суходолі. Геть усе, зокрема й таке важливе та приземлене, як туалет.
Носові фігури кораблів часто були справжніми витворами мистецтва. Різьблені Нептуни, русалки чи фантастичні звірі, які гордо ширяли над пінявими хвилями, мали неймовірно величний вигляд і були впізнаваними рисами вітрильників. Але мало хто знає, що «носові» фігури у моряків називалися «гальюнними» і, окрім естетичної функції, виконували найбуденніші завдання.
Гальюни, тобто корабельні туалети, у XVI–XVIII століттях розташовувалися у двох місцях. Екіпаж і пасажири справляли природні потреби на носі корабля, а капітан та офіцери — у спеціально облаштованому місці на кормі. Тож різьблена фігура на носі вітрильника, що навіює романтичні думки — це лише декоративна окраса носового гальюна.
Носова частина бойового корабля «Ваза», збудованого 1628 року в Стокгольмі
Подивіться, як влаштовано ніс шведського військового корабля «Vasa», який вдалося підняти із дна моря майже неушкодженим. Квадратні дерев'яні короби — це своєрідні унітази, а дерев'яна решітка виконувала роль пісуарів, даючи нечистотам вільно стікати в море.
Щоб справувати потребу, мореплавцю доводилося йти на ніс корабля та вибиратися на незручний дерев'яний «трон». При цьому від стихії його відділяли хисткі поручні або й узагалі канати. Це місце, де хитавиця відчувалася найдужче, було одним із найнебезпечніших на борту, і хвилі нерідко змивали нещасних за борт. У таких випадках урятуватися можна було лише тоді, коли людину за бортом вчасно помічали й кидали їй канат. Наздогнати судно під вітрилами уплав було неможливо.
Через цей невиправданий ризик моряки дуже не любили носові гальюни. Та й шлях до них міг бути зовсім не близьким, особливо на багатопалубних військових кораблях. Тому матроси й пасажири намагалися залагодити свої справи в затишних куточках, яких на будь-якому вітрильнику не бракувало.
Такі маленькі хитрощі ставали серйозною проблемою в умовах відкритого моря, де антисанітарія могла будь-якої миті спричинити спалах інфекційної хвороби. Тому за дотриманням правил суворо стежили, а тих, хто залишав «купи» на гарматних палубах і в трюмах, виловлювали й нещадно шмагали ліньком перед усім екіпажем.
На невеликих вітрильниках відхоже місце могло мати такий вигляд
В одному з морських статутів зразка 1720 року обов'язок стежити за санітарним станом корабля покладався на профоса. Ця службова особа завідувала арештантами, тілесними покараннями та чистотою на борту. Профос вистежував винних у зухвалому порушенні правил і карав їх за всією суворістю морських законів. Однак навіть загроза бути відшмаганим і зганьбленим не зупиняла деяких матросів від справляння потреби в найнесподіваніших місцях.
А от вищі чини гальюнами на носі не користувалися. Умови життя панів флотських офіцерів та знатних пасажирів були незрівнянно кращими, ніж у рядового екіпажу. Мешкали вони на кормі, у просторій кают-компанії, а з середини XVIII століття — і поготів в окремих каютах. Їм дозволялося мати слуг, деякі предмети розкоші та користуватися відносно комфортними й безпечними туалетами.
Штульц американського фрегата «Constitution»
На кормі корабля розташовувалися штульци — звиси, внутрішній простір яких використовувався для найрізноманітніших потреб. У такій заскленій «лоджії», що нависала над хвилями, зберігали навігаційні прилади, а поруч, у спеціально відокремленому куточку, розміщувався офіцерський туалет.
На великих вітрильних кораблях штульци могли бути двоповерховими: на нижньому рівні в такому разі розташовувалася кабінка гальюна, а на верхньому могла стояти ванна для капітана. У приміщеннях корми було тісно й навіть за невеликого хвилювання добряче гойдало, проте там людина принаймні не ризикувала життям, залагоджуючи свої буденні потреби.
Гальюн капітана у штульці фрегата «Constitution»
Безпечний туалет був однією з головних привілеїв офіцерів на вітрильному флоті, де створити бодай якісь вигоди навіть для капітана було вкрай непросто. Доба пари все змінила: плавання стали безпечнішими та комфортнішими, і на пароплавах вже навіть для рядових матросів передбачили закриті гальюни.
Але в житті трапляється й так, що туалет у квартирі, будинку чи офісі спроєктовано з помилками, і користуватися ним не менш складно, ніж на флоті у XVIII столітті. Щоправда, життям його відвідувачі вже не ризикують, тож це дає змогу вільно жартувати на цю тему.










