Те, та не те: найвідоміші фейкові пам'ятки (29 фото)

Як робити гроші з повітря, води, лісу чи книжок? Деякі туристичні об'єкти живуть виключно завдяки красивим легендам та довірливості туристів. Ми розповімо, про що лукавлять гіди та замовчують путівники: усі ці пам'ятки є щонайменше спірними та сумнівними, а щонайбільше — фальшивими й вигаданими. Утім, це аж ніяк не заважає їм приваблювати мандрівників з усього світу.





Шість батьківщин Колумба



У Генуї вам покажуть будинок, де мешкав маленький Христофор Колумб. Однак цю споруду звели у XVII–XVIII століттях, тоді як Колумб народився у 1451 році. Невелика неузгодженість? Та це ще пів біди! На звання батьківщини майбутнього мореплавця та першовідкривача Америки претендують одразу шість міст Іспанії та Італії, і немає жодних беззаперечних доказів, що він народився саме в Генуї, у будинку, який до того ж є лише реконструкцією, а не оригіналом.

Початкову будівлю зруйнували французи у XVII столітті. З таким самим успіхом можна відвідати будинок Колумба в іспанському місті Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія, де працює музей, присвячений знаменитим мандрівкам мореплавців. Про нього принаймні відомо, що Колумб там справді зупинявся. Щоправда, лише один раз, у 1492 році, і то вимушено: чекав, поки відремонтують його корабель. Та й ця споруда не оригінальна, її перебудували в 1777 році. Тож і про цей будинок не скажеш, ніби його стіни пам'ятають самого Колумба.





Будинок Колумба в Генуї, Італія



Будинок Колумба в іспанському місті Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія

П'ять могил Ісуса Христа



Могила Ісуса Христа в селі Сінго

В Японії є доволі дивне для більшості християн місце: могила Ісуса Христа. Вона розташована у селі Сінго на півночі країни. На могилі стоять два хрести: один символізує розп'ятого Христа, а інший — його брата Ісукірі. Японські християни вірять, що Ісус не помер — замість нього в Єрусалимі прийняв смерть його самовідданий брат, а сам Син Божий провів ранні роки неподалік Токіо, після чого вирушив на Близький Схід, де й відбулися описані в Біблії події. Після розп'яття брата він повернувся до Японії через Сибір та Аляску й спокійно дожив до 106 років у селі Сінго.



У світі є щонайменше ще чотири могили Христа: три в Єрусалимі та одна в індійському штаті Кашмір.



Вид на саркофаг усередині гробниці Ісуса, Шрінагар, Кашмір

Новоділ XX століття: Стоунхендж



Гіди та екскурсоводи підносять британський Стоунхендж як прадавню кам'яну споруду, одну з найвідоміших і найзагадковіших археологічних пам'яток планети.



Учені регулярно публікують дослідження про те, як і навіщо давні люди виставляли колом ці гігантські валуни.



Висувалися найрізноманітніші версії: Стоунхендж оголошували то святилищем друїдів, то астрономічним календарем, то цвинтарем, то центром для духовних практик та зцілення. Однак у жодному путівнику немає фотографій масштабної реконструкції пам'ятки, яку проводили у XX столітті.



Ці кадри, які нещодавно потрапили в мережу й зчинили чимало галасу, доводять: Стоунхендж уже зовсім не такий, яким був за сивої давнини.



У 1958 році його розібрали майже до самого фундаменту й звели наново із застосуванням сучасної техніки та бетону. При цьому спроби перебудови робилися й раніше — починаючи з 1901 року.



Археологи піднімали й на власний розсуд розставляли повалені камені, тож вважати сучасний Стоунхендж спорудою друїдів можна лише з великою натяжкою.



На сьогодні він є вдало виконаною реконструкцією та розкрученою принадою для туристів.



Два полюси холоду



Якутське село Оймякон позиціонує себе як полюс холоду — найхолодніше місце на Землі. Це приваблює до глухого північного поселення численних любителів екзотики та екстриму.



Якутське село Оймякон



Якутські турфірми успішно продають турупакети під назвою «Експедиція на полюс холоду». Жителі Оймякона задіяні в турбізнесі: вони знайомлять гостей із побутом, обрядами та природою Півночі, проводять тематичні заходи — фестиваль «Оймякон — полюс холоду» та якутське свято Їсиах.



Однак насправді звання полюса холоду й досі залишається предметом суперечок між Оймяконом та Верхоянськом. І якщо бути зовсім точними, рекордна температура у Верхоянську була нижчою, ніж у конкурента, на 0,1 °C, склавши –67,8 °C у 1885 році.



Верхоянськ



Верхоянський краєзнавчий музей офіційно називається Улусним музеєм «Полюс холоду». При цьому пам'ятний знак «Полюс холоду» встановлений і у Верхоянську, і в Оймяконі.

Лох-Несс: гроші з повітря



Чи могло шотландське озеро Лох-Несс розраховувати на всесвітню славу, якби не легенда про таємниче чудовисько? На його пошуки туристы з усього світу вирушають як із гідом, так і самостійно.



Під брендом неіснуючої потвори розрослася ціла індустрія з готелями, ресторанами, катерами й турфірмами, названими на її честь.



А скільки сувенірів продається завдяки міфічній Нессі — і не злічити!



Утім, туристи, які приїжджають до озера Лох-Несс, часто почуваються ошуканими й розчарованими, адже очікують чогось дивовижного та казкового, а насправді бачать найзвичайнісіньку водойму, доволі нудну місцевість і жодних ознак життя чудовиська.

Місто Ромео і Джульєтти



Чи знав Вільям Шекспір, коли писав «Ромео і Джульєтту», що тим самим забезпечує майбутню славу та безтурботне життя місту Верона на північному сході Італії? Мільйони туристів із задоволенням оглядають будинок Ромео та будинок Джульетти, де їм показують «той самый» балкон, на якому розгорталася ключова любовна сцена п'єси.



Обов'язковим пунктом програми є також відвідування гробниці Джульєтти — потік паломників не міліє ось уже кілька століть.



«Перехід від будинку Джульєтти до могили Джульєтти настільки ж природний для відвідувача, як і для самої сердешної Джульєтти… — описував свій „тур“ до Верони Чарльз Діккенс у „Картинах з Італії“ у 1846 році. — Супроводжуваний гідом, я попрямував до вельми старого саду… тут мені показали щось на зразок невеликого чана чи ночорків для води, і бистроока жінка, витираючи об хустку свої мокрі руки, мовила: „La tomba di Giulietta la sfortunata“ („Гробниця нещасної Джульєтти“). Готовий усею душею увірувати в це, я зміг, за всього мого щирого прагнення, повірити лише в те, що в це вірила бистроока жінка; відтак я виявив їй у цьому довіру й на додачу розплатився з нею дзвінкою монетою».



Майже те саме відбувається й за наших днів, і мало хто згадує, що насправді Ромео й Джульєтти у Вероні ніколи й не було.