Soul City: чому місто, яке мало змінити Америку, так і не збудували (6 фото)

Сьогодні, 03:59

У нього вклали мільйони доларів, збудували дороги, комунальну інфраструктуру, житло та підприємства. Однак через десятиліття там мешкало трохи більше ніж 130 людей. Чому ж амбітний експеримент не витримав зіткнення з економікою та політикою?





У 1969 році в Північній Кароліні анонсували непересічний проєкт — місто, яке планували звести практично з нуля.

Soul City замислювався як сучасне мультирасове місто під проводом афроамериканців — із власною промисловістю, десятками тисяч жителів та економічною базою.

Нове місто мало стати не просто черговим поселенням, а соціальним і економічним експериментом — місцем, де афроамериканці могли б володіти землею й бізнесом, брати участь в управлінні та самостійно визначати майбутнє своєї громади.

Така смілива ідея належала Флойду Б. Мак-Кіссіку — адвокату, ветерану Другої світової війни та одному з лідерів Конгресу расової рівності (CORE).



Флойд Мак-Кіссік позує з архітектурним ескізом індустріального парку Soultech

Для Мак-Кіссіка юридичної рівності було замало. Формальні права не вирішували питання доступу до землі, капіталу, власності та робочих місць. Тому він запропонував заснувати місто, яке дало б афроамериканцам економічне підґрунтя для самостійного розвитку.

При цьому Soul City не планувався як закрите «чорне місто». Формально воно мало бути відкритим для всіх, однак ключову роль у його створенні та управлінні відводили афроамериканським підприємцям, фахівцям і місцевим жителям.

Місто на колишній плантації

Місце для нового міста обрали в окрузі Воррен — бідному сільському районі Північної Кароліны, приблизно за годину їзди від кордону з Вірджинією. Тут бракувало робочих місць і практично не було розвиненої міської інфраструктури. Частина території в минулому належала до плантаційного господарства, що надавало проєкту додаткового символічного значення.





Реклама проєкту Soul City

Під забудову виділили приблизно 3500–3600 акрів землі. План був масштабним. За різними прогнозами, Soul City розраховували на 35–50 тисяч мешканців до кінця XX століття. Мак-Кіссік передбачав, що до 2004 року населення міста сягне 44 000 осіб.

На території мали з'явитися житлові квартали, промислові підприємства, школи, медустанови, магазини, дороги, водопровід і каналізація, парки та спортивні об'єкти. У рекламному баченні майбутнього міста не було місця упередженням, бідності та трущобам.

Мак-Кіссік розраховував залучити не лише жителів сільської Північної Кароліны, а й афроамериканців, які виїхали на Північ під час Великої міграції. Soul City мав запропонувати їм можливість повернутися в місто, де є робота, власність і политичний голос.

До розробки проєкту залучили афроамериканських архітекторів та фахівців із міського планування.

Підтримка Вашингтона

Фінансування Soul City частково забезпечувалося в межах федеральної програми нових міст. Проєкт потрапив до цієї програми й опинився серед нечисленних ініціатив, які отримали підтримку HUD (Міністерства житлового будівництва та міського розвитку США). Важливу роль у його підтримці відіграла й адміністрація Річарда Ніксона.

У 1972 році Міністерство житлового будівництва та міського розвитку США погодило гарантію за позикою приблизно на $14 млн. Загалом завдяки різнобічній підтримці проєкт отримав змогу перейти від креслень до будівництва.

Інфраструктура є, міста немає

Невдовзі з'явилися дороги, системи водопостачання та каналізації, пожежна служба, медична клініка, громадський басейн, тенісні корти та перші будинки.

Розпочалося й створення промислової бази. Підприємство Soultech випускало сумки та рюкзаки, зокрема для американських військових, і в окремі періоди забезпечувало понад 200 робочих місць. Але сформувати стійке промислове ядро в місті так і не вдалося.



Аерофотознімок міста Soul City

Поступово виявилася головна проблема проєкту — класична дилема «курка чи яйце». Люди не хотіли переїжджати туди, де мало роботи. Компанії не квапилися відкривати підприємства там, де майже немає жителів. Без підприємств не формувалася податкова база, а без неї важко утримувати вже створену інфраструктуру. Коло замкнулося.

До середини 1970-х років у Soul City мешкало менше ніж 200 осіб. За даними одного з підрахунків 1977 року, там проживали 80 темношкірих і 15 білих жителів. На момент припинення федеральної підтримки населення оцінювали приблизно в 135 осіб; майже половина з них мешкала в мобільних будинках.

Не в тому місці й не в той час

Soul City мав проблеми не лише із залученням людей та бізнесу. Проєкт стартував у вкрай невдалий час.

Нафтова криза 1973 року спричинила зростання цін на пальне, транспорт і будівельні матеріали. У США почалися інфляція та рецесія. Вартість будівництва виявилася вищою за початкові розрахунки, а федеральні кошти надходили повільно й не завжди могли бути використані для розв'язання головної проблеми — залучення великих роботодавців і приватного капіталу.



Місто Soul City у його нинішньому вигляді — незавершений пам'ятник грандіозним містобудівним амбіціям

Творці Soul City намагалися зацікавити великі компанії. General Motors та Perdue розглядали можливість розміщення виробництва, але зрештою відмовилися. Для бізнесу сільський округ без розвиненої транспортної та кадрової інфраструктури виглядав надто ризикованим.

У результаті держава допомогла створити частину фізичної інфраструктури, але повноцінна економічна система навколо неї так і не виникла.

Скандал навколо проєкту

У 1975 році в ЗМІ з'явилася серія матеріалів, у яких керівництво Soul City звинувачували в неефективному управлінні, непотизмі та неналежному витрачанні федеральних коштів.

Ішлося, зокрема, про фінансові операції між пов'язаними з проєктом організаціями, наймання родичів та відсутність належного документального підтвердження деяких витрат.

Розслідування вимагав сенатор Джессі Гелмс — консервативний політик із Північної Кароліны та противник руху за цивільні права. Soul City він змальовував як приклад безглуздої розтрати державних коштів.

Гелмс назвав Soul City «образою для виснажених платників податків Північної Кароліни та всієї країни».

Федеральна Рахункова палата дійсно виявила процедурні порушення, слабкий контроль і проблеми з документацією. Утім, найсерйозніших звинувачень у масштабній корупції перевірка не підтвердила.

Однак політична шкода виявилася значною. Розслідування та подальша політична невизначеність приблизно на рік загальмували розвиток проєкту, а потенційні інвестори отримали ще одну причину вважати Soul City ризикованим об'єктом. Для проєкту, якому й без того бракувало приватних інвестицій, це стало ще одним серйозним ударом.

Чи був провал пов'язаний із расовим чинником?

Расовий чинник повністю виключити з історії Soul City неможливо. Сам задум передбачав створення центру економічної та політичної самостійності афроамериканців у регіоні із важкою історією расової дискримінації та опору руху за цивільні права.

Противники проєкту використовували його назву та модель управління як аргумент проти федеральної підтримки. Вони подавали Soul City або як політично привілейований проєкт, або як форму расового відокремлення — попри те, що місто планували зробити відкритим для жителів усіх рас.

Мак-Кіссік наполягав, що йдеться не про ізоляцію, а про контроль над власнимพัฒком. Місто мало бути мультирасовим, але водночас дати змогу афроамериканцям не просто брати участь у ухваленні рішень, а й визначати напрям розвитку території.

Проєкт мав і цілком матеріальні труднощі: надмірно оптимістичні прогнози, слабку інвестиційну базу, зростання вартості будівництва, затримки з фінансуванням та управлінські помилки. Усе це зробило Soul City вразливим. Однак расова політика перетворила його проблеми на загальнонаціональний политичний скандал і прискорила припинення федеральної підтримки.

Проєкт під проводом афроамериканців опинився в особливому становищі: його помилки сприймалися не просто як огріхи молодого девелопменту, а як привід поставити під сумнів саму ідею темношкірого економічного лідерства.

Кінець проєкту

У червні 1979 року HUD оголосило про припинення підтримки та підготовку до вилучення активів проєкту за борги. За тогочасними повідомленнями, федеральний уряд вклав у проєкт понад $19 млн, а штат і місцева влада — ще близько $8 млн.

У 1979–1980 роках федеральну підтримку остаточно припинили. Земля й активи перейшли під контроль кредиторів, а згодом їх продали або перерозподілили.



Виправний заклад в округі Воррен — колишній бізнес-парк компанії Soul City, відомий як Soultech, спроєктований Гарві Гантом.

Сьогодні від початкового задуму залишилися дороги, поодинокі будівлі, комунальна інфраструктура, промисловий об'єкт і нечисленне населення. Деякі споруди й досі використовують, інші ж поступово занепали.

Мак-Кіссік до кінця життя залишався в Soul City. Він помер у 1991 році. На його надгробку викарбувано слова: «Мужність і переконаність».

Soul City все ще існує — недобудований і зменшений до кількох кварталів. Сьогодні його територія розташована неподалік від містечка Менсон у Північній Кароліні, а будівля колишнього промислового підприємства Soultech I опинилася на території тюремного комплексу округу Воррен.

Яка іронія: проєкт, задуманий як символ економічної самостійності та політичного самовизначення афроамериканців, сьогодні частково пов'язаний із закладом, що уособлює несвободу.

0
Додати свій коментар
  • bowtiesmilelaughingblushsmileyrelaxedsmirk
    heart_eyeskissing_heartkissing_closed_eyesflushedrelievedsatisfiedgrin
    winkstuck_out_tongue_winking_eyestuck_out_tongue_closed_eyesgrinningkissingstuck_out_tonguesleeping
    worriedfrowninganguishedopen_mouthgrimacingconfusedhushed
    expressionlessunamusedsweat_smilesweatdisappointed_relievedwearypensive
    disappointedconfoundedfearfulcold_sweatperseverecrysob
    joyastonishedscreamtired_faceangryragetriumph
    sleepyyummasksunglassesdizzy_faceimpsmiling_imp
    neutral_faceno_mouthinnocent

Вам буде цікаво:
Реєстрація