Каньйо-Крісталес — найкрасивіша річка на Землі (11 фото)

Каньйо-Крісталес (Caño Cristales — Кришталева річка), або річка П'яти кольорів, як її називають місцеві жителі, бере початок на півдні гірського хребта Макарена в Колумбії і тече на схід, аж до впадіння в річку Гуаяберо.

У Каньйо-Крісталес переплітаються п'ять кольорів: жовтий, блакитний, зелений, чорний і червоний. Усі вони є наслідком життєдіяльності численних водоростей, і залежно від пори року насиченість відтінків то згасає, то посилюється.





Вода в річці настільки чиста, що дно видно навіть на чималій глибині, але риби тут немає через унікальні особливості русла. Влітку сонце висушує рослину Macarenia Clavijera, і річка набуває насиченого червоного кольору.



Жовте, чорне, бірюзове та зелене забарвлення також з'являється завдяки різноманітним водоростям. Оскільки вибух барв припадає на спекотну пору року, річка відкрита для туристів із червня по листопад. Варто побачити її бодай раз — і ви повірите, що дивовижні можливості природи справді безмежні.





Достатньо вийти на берег Каньйо-Крісталес, аби зрозуміти: ви потрапили в унікальне місце. Каньйо-Крісталес відома як найкрасивіша річка у світі. Щоб дістатися до неї, потрібно долетіти літаком із Вільявісенсіо до Макарени, потім проплисти човном і, нарешті, йти пішки невитоптаними стежками до цього дива природи.



Крісталес протікає в сельві, її довжина не сягає й 100 кілометрів, а ширина — 20 метрів, через що її не назвеш великою, особливо порівняно з Амазонкою. Каньйо-Крісталес — це барвистий феєрверк, де переважають відтінки червоного, жовтого, синього та зеленого.

Довгі нитки пурпурових, яскраво-червоних, рожевих, а там, де менше сонця, зеленкуватих водоростей під назвою clavija macarinence, які ростуть тільки тут, устеляють дно яскравим м'яким килимом, що звивається під тиском води. Навколо річки розташований Національний природний парк Каньйо-Крісталес.



У глибших місцях нерівності дна утворюють природні заглибини: глибокі, різнобарвні, круглі колодязі — «мойяс». Купатися в цих затонах — наче народжуватися наново. Незвичайний вселенський спокій, легкість і жодної думки в голові. Цілковита відсутність людини, лише сонце, джунглі, небо, зелене, поросле мохом тепле каміння, сокіл, який виглядає здобич, застигши високо в гарячому повітрі, та ця кришталево-барвиста прохолодна вода, що проникає в кожну клітину тіла.



Нещодавні дослідження місцевих натуралістів показали, що вода в річці настільки чиста, що є практично дистильованою. У річковій воді немає солей та мінералів, тому вона непридатна для пиття. Та й риби в ній практично немає.

Оскільки дощова й гірська, насичена киснем вода та кам'янисте дно не містять мулу й не приносять із собою осадових матеріалів, тут практично немає іншої підводної рослинності. Рибі просто немає чого їсти. Мешкають у річці хіба що невибагливі маленькі рибки.



Також тут можна погуляти біля східчастого каскаду під назвою «сходи», де за сяйнистою стіною води ховаються затишні ґроти, а в скелях гніздяться кажани. Химерні пласкі кам'яні брили ніби хаотично кинуті на березі чиєюсь велетенською рукою.



Темні вологі печери, оселя чаклунок і колумбійських водяників — моханів, які ховають від людей незліченні скарби, — усе це Каньйо-Крісталес. Недарма річки, озера й печери були для індіанців, які мешкали тут задовго до іспанців, символом «нижнього світу» — світу вологи, ночі, жіночого начала, материнського лона, таємниці, пов'язаної з народженням.



Узимку та навесні потрапити на береги «кришталевої річки» неможливо — статус об'єкта природної спадщини ЮНЕСКО зобов'язує вживати суворих заходів безпеки та охорони її басейну.



Вік гірського хребта Макарена становить 1 мільйон 200 тисяч років. Він є західним продолженням так званого Гвіанського щита Венесуели — гірського пасма, що простягається через Ґаяну та Бразилію і вважається найдавнішим на планеті. У Макарені є й інші річки з червоними водоростями — наприклад, у такий колір узимку забарвлюється Сьєте-Мачос. Ці водорості міцно прилипають до скель у місцях з найстрімкішою течією.



Гірську область Макарена науковці світу вважають «насінням біорізноманіття». Вона існує від часів утворення Анд, і саме звідси, на думку фахівців, розпочалося розселення видів цією територією.