Містичні випадки масового зникнення людей, які так і залишилися таємницею (7 фото)

Категорія: Ностальгія, PEGI 0+
Сьогодні, 17:52

Щороку у світі безвісти зникають тисячі людей. Більшість знаходять живими чи мертвими, однак деякі випадки залишаються нерозкритими десятиліттями. Одиночне зникнення ще можна пояснити: нещасний випадок, злочин або втеча від минулого. Але коли безвісти зникають одразу кілька людей, не залишивши ні сліду, ні записки, ні тіла, — це вже загадка, яка не дає спокою криміналістам і любителям містики.





Існують історії, що балансують на межі правдивості та міської легенди. Розповіді, які передають із вуст у вуста, й вони обростають новими моторошними подробицями. Деякі з них підтверджені документами, інші ж живуть лише у газетних вирізках та народних переказах. Але всі вони об'єднані одним: люди зникли, а відповідей немає.

Перед вами два найвідоміші випадки масового зникнення: один вважається міською легендою, а інший — реальною та задокументованою подією, яка обросла міфами.

Ескімоське село на озері Ангікуні: легенда чи реальність?

Ця історія вперше з'явилася в канадських газетах у 1930 році й відтоді стала однією з найвідоміших міських легенд Північної Америки. Наскільки вона правдива — питання суперечливе. Офіційних поліцейських звітів про цей інцидент немає, однак історія настільки міцно увійшла в масову культуру, що чимало людей сприймають її як беззаперечний факт.

Згідно з тогочасними газетними публікаціями, Ангікуні — це не лише озеро на півночі Канади, а й розташоване неподалік рибальське село. У ньому нібито мешкали близько двох тисяч інуїтів, які завжди радо приймали подорожніх. Місцевість була привабливим куточком для мисливців і рибалок — в околицях водилося багато хутрового звіра.



Озеро Ангікуні розташоване у важкодоступному районі північної Канади

Хоч дістатися до Ангікуні було непросто, знаходилися відважні шукачі пригод, серед яких був канадський мисливець Джо Лабелль. Він часто бував у тих краях, а після полювання полюбляв зупинятися в селищі інуїтів, щоб відпочити й набратися сил.





Традиційне ескімоське село початку XX століття

Проте 12 листопада 1930 року, згідно з газетними повідомленнями, йому не вдалося зустріти давніх знайомих. Того дня дошкуляв мороз, тож Лабелль змерз і рахував хвилини до прибуття в село. Урешті з'явилися іглу, але Джо помітив, що довкола підозріло порожньо. Він підійшов до першого помешкання й зайшов усередину. Там нікого не було, хоча обстановка свідчила про те, що господарі залишили дім ніби кілька хвилин тому: у казанку вирувала юшка, а всі речі лежали на своїх місцях.

Обійшовши все село, Джо не знайшов жодної душі. В іглу залишився увесь теплий одяг, зброя та прозія, а на снігу довкола села не збереглося жодного людського сліду, попри безвітряну погоду. Наляканий мисливець поспіхом вирушив до найближчого телеграфу. За кілька годин прибув загін.



Покинуті ескімоські поселення — не рідкість на півночі Канади

За версією газет, поліція виявила моторошні подробиці. Місцеве цвинтар виявилося розграбованим: могили були розриті, а тіла зникли. Неподалік від села знайшли мертвих собак. Ескімоси, які вважали собак своїми годувальниками та великою цінністю, ніколи б не вбили цілу зграю і тим паче не потурбували б померлих родичів.

Реальність за легендою:

Сучасні дослідники скептично ставляться до цієї історії. Немає жодних офіційних документів, які підтверджували б зникнення двох тисяч людей. Понад те, під сумнівом і саме існування настільки великого постійного поселення у цьому важкодоступному районі — інуїти вели кочовий спосіб життя і рідко збиралися у такій кількості.

Найімовірніше, сталося щось менш драматичне: невелика група інуїтів змінила місце стоянки у пошуках кращих мисливських угідь, а журналісти роздмухали історію до неймовірних масштабів. Або ж історію взагалі вигадали заради сенсації. Хай там як, легенда про Ангікуні живе та передається з покоління в покоління.

Маяк островів Фланнан: реальне зникнення, що обросло міфами

На відміну від історії з Ангікуні, зникнення трьох доглядачів маяка на островах Фланнан — реальна, добре задокументована подія. Острови Фланнан — невеликий архіпелаг біля узбережжя Шотландії. Над одним із острівців височіє 23-метровий маяк, збудований у 1899 році. Відтоді як маяк перевели на автоматичний режим, острови залишаються незаселеними.

На початку XX століття на маяку мали постійно чергувати троє доглядачів, ще один перебував на береговій станції. Коли сталася таємнича подія, вахту несли троє: другий помічник доглядача Джеймс Дукат, перший помічник Томас Маршалл та асистент Дональд Макартур. Головний доглядач Джозеф Мур перебував на березі.



Маяк островів Фланнан, збудований у 1899 році

15 грудня 1900 року з пароплава «Арктор» надійшло повідомлення: екіпаж помітив, що маяк не подає сигналу. На жаль, влада не надала цьому великого значення, а рейс до маяка, запланований на 20 грудня, скасували через негоду. Лише 26 грудня Джозефу Муру та команді вдалося дістатися маяка. Проте їх ніхто не зустрів.

Ворота та всі двері були зачинені, ліжка доглядачів залишалися незастеленими, а годинник зупинився. Лампи маяка були ретельно почищені, а палива у них вистачало. Два з трьох водонепроникних плащів доглядачів висіли на своїх гачках — третього не було. Єдине, що видавалося дивним в обстановці маяка, — перекинутий кухонний стілець. І, звісно ж, відсутність людей.

Міф про драматичні записи:

У популярних переказах історії часто згадуються зловісні записи в журналі доглядачів про молитовні благання та моряків, які плачуть. Ці записи виглядають приблизно так:

12 грудня. День. Сильний північно-західний вітер. Море люто хльостає. Ніколи не бачив такого шторму.

12 грудня. Північ. Як і раніше, вирує шторм. Неможливо вийти назовні. Дукат роздратований. Макартур плаче.

13 грудня. Південь. Шторм тривав усю ніч. Дукат і Макартур плачуть і моляться.

14 грудня. Виходу немає. Усі молимося.

15 грудня. Шторм скінчився. Море спокійне. Бог над усім.

Однак ці записи — вигадка. Справжній вахтовий журнал маяка містив звичайні технічні примітки без жодної драми. Останній запис датований 15 грудня й не містить нічого незвичного. Драматичні розповіді про доглядачів, які плачуть, з'явилися пізніше в газетах та художніх творах і не мають жодного документального підтвердження.



Доглядачі маяка — досвідчені моряки, які добре знали свою справу

Офіційна версія:

Ретельне розслідування, проведене владою, встановило таке. На західному березі острова біля причалу виявили погнуту огорожу та розкидані ящики для спорядження, які зазвичай надійно закріплювали. Одного з водонепроникних плащів не було.

За офіційною версією, доглядачі стали жертвами велетенської хвилі. Найімовірніше, Дукат і Маршалл вийшли перевірити ушкодження після шторму. Макартур, який залишався на маяку, побачив, що їх змиває величезна хвиля, вхопив плащ і кинувся на допомогу — і його змило разом із ними. Ця версія логічна й відповідає фактам, проте мало кого задовольнила.

Альтернативні теорії:

Відтоді з'явилися десятки версій: від убивства одним із доглядачів двох інших із подальшим самогубством — до викрадення інопланетянами. Дехто говорив про гігантського морського птаха, інші — про підводний човен, який випадково пришвартувався до острова. Висували версії про піратів, шпигунів і навіть про прокляття островів.

Але реальність, швидше за все, простіша й трагічніша: троє досвідчених моряків недооцінили силу океану й загинули, намагаючись виконати свій обов'язок. Їхні тіла віднесло в море, і їх так і не знайшли.



Під час штормів хвилі сягають величезної висоти й можуть змити людину

Історія маяка Фланнан натхнула творців багатьох художніх робіт — від віршів до фільмів. Найвідоміший із них — поема Вілфреда Вілсона Ґібсона «Фланнан-Айл» (1912), яка популяризувала легенду про доглядачів, що плачуть, і перетворила реальну трагедію на містичну історію.

Обидві історії — і легенда про Ангікуні, і реальне зникнення доглядачів Фланнана — показують, як швидко факти обростають міфами. Людський розум не терпить порожнечі та невизначеності. Коли немає відповідей, ми створюємо їх самі, перетворюючи звичайні трагедії на містичні загадки. Іноді правда виявляється нуднішою за легенду. А іноді — ще моторошнішою.

Що вас лякає більше — нерозгадане зникнення людей безвісти чи цілком раціональне пояснення, яке все одно не здатне повернути зниклих?

0
Додати свій коментар
  • bowtiesmilelaughingblushsmileyrelaxedsmirk
    heart_eyeskissing_heartkissing_closed_eyesflushedrelievedsatisfiedgrin
    winkstuck_out_tongue_winking_eyestuck_out_tongue_closed_eyesgrinningkissingstuck_out_tonguesleeping
    worriedfrowninganguishedopen_mouthgrimacingconfusedhushed
    expressionlessunamusedsweat_smilesweatdisappointed_relievedwearypensive
    disappointedconfoundedfearfulcold_sweatperseverecrysob
    joyastonishedscreamtired_faceangryragetriumph
    sleepyyummasksunglassesdizzy_faceimpsmiling_imp
    neutral_faceno_mouthinnocent

Вам буде цікаво:
Реєстрація