10 комедій зі Стівом Кареллом, які неодмінно варто переглянути (12 фото)

16 серпня день народження актора Стіва Карелла — і це чудовий привід згадати, за що ми його так любимо. Не за драматичні ролі (хоча вони теж є), а за його незабутні комедії. За вміння зіграти цілковитого невдаху так, що глядач наприкінці прагне його обійняти. За те, що навіть найбезглуздіший персонаж у його виконанні залишається живою людиною, а не ходячим анекдотом. Зібрали десятку найкращих комедійних фільмів Карелла — у хронологічному порядку, без зайвих суперечок про рейтинги.





1. «Брюс Всемогутній» (2003): перше явлення народові

Джим Керрі грає репортера Брюса Нолана, якому Бог тимчасово поступається всіма своїми повноваженнями. Карелл тут на підхопленні — у ролі Евана Бакстера, колеги-суперника Брюса. Брюс отримує божественні здібності. Перше, що він робить на роботі, — влаштовує Евану прямий ефір із пекла. Змушує його верзти нісенітниці в прямому ефірі, поки все місто дивиться в екран і аж заходиться від сміху.



Стів Карелл у ролі Евана Бакстера — саме з цього епізоду розпочалася його велика кар'єра.

Роль невелика, але саме вона відкрила Карелла широкому загалу. Режисер Том Шедьяк згодом казав, що Карелл видав на зйомках «найсмішніші епізоди у фільмі» — і анітрохи не перебільшував. Той епізод із прямим ефіром цитують і досі. Скриньку Пандори було відчинено: Карелла помітили, і через два роки йому довірили головну роль уже в сиквелі про Евана Бакстера.

2. «Телеведучий: Легенда про Рона Бургунді» (2004): я люблю лампу

Вілл Феррелл у ролі нарцисичного телеведучого 1970-х — це зрозуміло і чудово. Але Карелл у ролі метеоролога Бріка Темленда, чий IQ, за словами самого персонажа, дорівнює 48, — це окремий вид мистецтва. Брік добродушний, щасливий і геть не розуміє, що відбувається довкола. Він убив людину тризубом під час вуличної бійки — і потім розповідав про це з тією ж інтонацією, з якою ділився спогадами про свій сніданок.





Брік Темленд — роль, яку Карелл практично вигадав сам просто на знімальному майданчику.

Майже всі репліки Бріка Темленда Карелл вигадав під час зйомок. Режисер Адам Маккей в один із днів просто сказав йому: «Ми для тебе нічого не написали — просто кажи що-небудь». Саме тоді Карелл впився поглядом у світильник і вимовив: «Я люблю лампу». Феррелл підхопив — і сцена увійшла в історію кіно. Брік Темленд увійшов в історію кіно. А Карелл отримав пропозицію написати сценарій для «Сорокалітнього незайманого».

3. «40-річний незайманий» (2005): зоряний час

Енді Стіцер працює в магазині електроніки, колекціонує екшн-фігурки, їздить на велосипеді та у свої сорок років жодного разу не займався сексом. Коли колеги дізнаються про це, вони беруться допомогти. Карелл написав сценарій разом із режисером Джаддом Апатоу — і зіграв головну роль. Фільм, знятий за 26 мільйонів доларів, заробив 177 мільйонів.



Фільм, який зробив Карелла зіркою — і сценарій до якого він написав разом із режисером.

Апатоу казав, що побачив Карелла в «Телеведучому» і одразу все зрозумів. Ось людина, яка вміє зіграти цілковитого невдаху так, що глядач вболіває за нього, а не глузує з нього. Це рідкісний дар. Сцена епіляції грудей — справжня, Карелл наполіг — стала одним із найболісніших і найсмішніших моментів комедійного кіно нульових. Фільм започаткував еру Апатоу в Голлівуді й перетворив Карелла на зірку першої величини.

4. «Маленька міс Щастя» (2006): коли не смішно, але все одно геніально

Френк Гінзбург — ґей, фахівець із Пруста, який щойно намагався вкоротити собі віку через нерозділене кохання. Тепер він живе у сестри й їде з її дисфункціональною родиною через усю країну на дитячий конкурс краси в торохкотілому жовтому мікроавтобусі. Це не зовсім комедія у звичному розумінні — швидше трагікомедія, де сміх і біль крокують поруч.



«Маленька міс Щастя» показала, що Карелл вміє бути тихим — і це іноді моторошніше за будь-який крик.

Карелл узявся за роль Френка, коли вже був зіркою «Офісу» та «Сорокарічного незайманого». Усі очікували від нього звичної клоунської чарівності — а він зіграв тихого, зламаного чоловіка, який мовчки перебирає уламки власного життя. Фільм здобув два «Оскари» — за сценарій та чоловічу роль другого плану (Алан Аркін). Карелл номінацій не отримав, але критики одностайно писали, що саме він тримає всю картину на своїх плечах.

5. «Еван Всемогутній» (2007): найдорожча помилка

Еван Бакстер із «Брюса Всемогутнього» отримав підвищення — тепер він конгресмен. І тут знову з'являється Бог (знову Морґан Фріман) із проханням збудувати ковчег, бо насувається потоп. Еван починає відрощувати бороду проти своєї волі, до нього злітаються й сходяться парами тварини, і життя перетворюється на біблійне жахіття. Бюджет фільму склав 175 мільйонів доларів — на той момент це була найдорожча комедія в історії.



Найдорожча комедія свого часу — і один із нечисленних провалів у кар'єрі Карелла.

У прокаті фільм зібрав приблизно стільки ж, скільки коштував, і зрештою зайшов у мінус. Критики зустріли його прохолодно. Згодом Стів Карелл визнавав: масштаб виробництва загубив задум — а історія ж мала залишатися камерною та затишною. І все ж спостерігати за перебігом подій кумедно: Карелл із розпущеним волоссям та густою бородою в дорогому костюмі конгресмена — видовище саме по собі. До того ж провал його не зупинив: того ж року він знявся у стрічці «Закохатися у наречену свого брата» і продовжив активно працювати.

6. «Будь кмітливим!» (2008): шпигунство для тих, хто не вміє

Максвелл Смарт — аналітик розвідувального агентства КОНТРОЛЬ, який мріє стати польовим агентом. Раптом на штаб-квартиру нападають терористи, і особи кількох справжніх агентів розсекречують. Тому начальник (Алан Аркін) змушений відправити Смарта у поле — у пару до досвідченого агента 99 (Енн Гетевей). Карелл втілив оновлену версію персонажа з класичного телесеріалу 1960-х, якого вигадали Мел Брукс та Бак Генрі.



«Будь кмітливим!» — доказ того, що Карелл однаково переконливий і в комедії слів, і в комедії дії.

Фільм отримав неоднозначні рецензії, зате зібрав 230 мільйонів доларів за бюджету в 80 мільйонів. Для Карелла це стало найкращим касовим стартом у головній ролі на той момент. Критики бідкалися: екшену забагато, а дотепних діалогів оригіналу — замало. Натомість глядачі не нарікали — вони просто дивилися. Тут Карелл грає точно так само, як і в ролі Бріка Темленда. Його герой катастрофічно некомпетентний. При цьому він настільки щирий і чарівний, що сердитися на нього просто неможливо.

7. «Неймовірний Берт Вандерстоун» (2013): ілюзіоніст у кризі

Берт Вандерстоун (Карелл) та його партнер Антон Мармарян (Стів Бушемі) тридцять років виступають в одному й тому ж казино Лас-Вегаса з однією і тією ж програмою. Публіка втомилася. Берт — самозакоханий, заскорузлий і геть не помічає, що світ довкола змінився. Коли з'являється вуличний фокусник Стів Грей (Джим Керрі), готовий встромити собі в щоку гачок заради переглядів, партнерство розпадається, а Берт опиняється на самому дні.



Карелл і Бушемі у ролі Вандерстоуна та Мармаряна — дует, який протримався 30 років і розпався за один вечір

Фільм минув у прокаті тихо та незаслужено незауважено. Карелл тут грає рідкісний для себе тип — нарциса, який не викликає симпатії в першій половині, зате в другій змушує співпереживати йому. Поруч із ним Керрі в образі юродивого шоумена — і це один із найкращих акторських дуетів у комедіях Карелла взагалі. «Берт Вандерстоун» вартий перегляду хоча б заради сцени, де герой уперше за десятиліття намагається здивувати самого себе.

8. «Вечеря з дурнями» (2010): мишачий будинок

Тім Конрад (Пол Радд) — молодий фінансист, який отримує запрошення на щорічну «вечерю переможців». За правилами кожен учасник має привести із собою найбезглуздішого гостя. Тому Тім обирає Баррі Спека (Карелл). Баррі працює в податковій, а у вільний час майструє діорами з опудал мишей — він називає їх «мишачими шедеврами». Зрештою за один вечір Баррі випадково руйнує Тіму кар'єру, стосунки та квартиру, геть не бажаючи нікому зла. При цьому він залишається абсолютно щирим.



Баррі Спек та його мишачі шедеври — роль, про яку Карелл, здається, анітрохи не шкодує.

Це американський ремейк французької комедії «Вечеря з дурнем» (1998), і в ньому Карелл робить те, у чому йому немає рівних: грає людину, яка завдає катастрофічної шкоди із чистої доброзичливості. Баррі не злий і не дурний — він просто живе у власній всесвіті, де все трохи інакше. Критик Роджер Еберт написав тоді, що Карелл створив «жалюгідне і смішне створіння, яке цілковито впевнене в собі» — і це влучне попадання.

9. «Божевільне побачення» (2010): тихий жах сімейного вечора

Філ та Клер Фостер (Карелл і Тіна Фей) — звичайна подружня пара з Нью-Джерсі з дітьми, роботою та давно усталеною рутиною. Щоб розвіятися, вони їдуть до модного ресторану Мангеттена — і займають чужий столик, відрекомендувавшись іншою парою. Після цього їх сприймають за злодіїв, намагаються вбити, і один вечір перетворюється на переслідування через увесь Нью-Йорк. Це був перший фільм, де Карелл працював із Тіною Фей.



Один вечір — і все пішло шкереберть. Карелл і Тіна Фей як дует — це стовідсоткове влучання.

Вся сила фільму — в акторському дуэті. Карелл і Фей товаришують і в реальному житті, що чудово відчувається в кожній сцені: вони не просто грають партнерів, а проживають ролі людей, які давно притерлися й вміють жартувати навіть у найневідповідніший момент. При цьому Карелл тут зовсім не клоун і не невдаха, а звичайний сорокарічний чоловік, який хоче просто повечеряти з дружиною. До того ж саме ця життєва простота змушує комедію працювати. Глядач вірить подіям — тому й сміється щиро.

10. «Це безглузде кохання» (2011): де він уперше говорить про серйозне

Кел Уівер — сорокарічний чоловік, якого дружина (Джуліанна Мур) просить про розлучення просто в ресторані. Життя розсипається. Кел починає ходити до бару й знайомиться з Джейкобом Палмером (Раян Ґослінґ) — досвідченим звабником, який береться його перенавчити. Паралельно розгортаються ще кілька історій кохання — сина Кела, самого Джейкоба, у якого закохується студентка-юристка (Емма Стоун).



«Це безглузде кохання» — рідкісний випадок, коли романтична комедія примудряється говорить про щось справді істотне.

Тут Карелл відмовляється від свого фірмового шарму невдахи й грає просто розгублену дорослу людину, яка не розуміє, як жити далі. Адже це його перша роль після виходу з «Офісу», і вона наочно продемонструвала широкий акторський діапазон. При цьому «Це безглузде кохання» не змушує качатися від сміху — фільм радше викликає теплу посмішку та трохи стискає серце. Такі картини знімають нечасто. Саме тому стрічка заслужено вважається однією з найкращих робіт у кар'єрі Карелла.



Карелл — один із тих акторів, кого смішним робить не набір трюків, а точне розуміння людської ніяковості. Адже всі його найкращі герої чогось не вміють, бояться або не до кінця розуміють світ довкола. Саме це й зближує їх із глядачем. А який із цих десяти фільмів ви вважаєте найсмішнішим?