Безумство Петерсона – вежа Свей: 14-поверхова примха та найвища у світі споруда з неармованого бетону (12 фото)
На околиці села Свей, що неподалік Лімінгтона на південному узбережжі Англії, височіє дивна вікторіанська вежа. 
Вузька, наче олівець, прямокутна споруда злітає в небо на висоту понад 60 метрів і завершується витонченою ротондою. Поруч прибудовано шестигранну вежу з гвинтовими сходами, що ведуть на всі чотирнадцять поверхів — аж до самої вершини. 
Башта Свей - це фоллі, архітектурна примха, будівля без практичного сенсу. Понад сто років у ній не жив ніхто, крім голубів, доки півстоліття тому її не перетворили на житловий будинок. Але найдивовижніше — у всій цій бетонній махині немає грама залізної арматури. Це перша у Британії споруда з неармованого бетону і досі найвища у світі.
Привид сера Крістофера Рена та мрія судді 
Башту збудували у 1880-х роках за забаганням відставного судді Верховного суду Калькутти — Ендрю Томаса Тертона Петерсона. Повернувшись із Індії, де він захопився спіритизмом, екс-суддя загорівся ідеєю звести щось грандіозне. Ходили чутки, що через медіума Петерсон поспілкувався з духом самого сера Крістофера Рена, знаменитого архітектора лондонського Собору Святого Павла, і той благословив його на будівництво цієї шаленої вежі. 
Петерсон був людиною доброю: наймав лише бідняків, даючи роботу сорока із зайвим людям протягом шести років (1879–1885). Він платив гідні гроші і навіть збудував на своїх землях будиночки для бідняків. У результаті вежа обійшлася йому в 30 000 фунтів - цілий стан на той час.
Бетонний велетень: від голубника до елітного житла. 
Висота вежі – 66 метрів, а її основа – квадрат зі стороною 5,5 метрів. Фундамент іде вглиб на 2,7 метра. Товщина бетонних стін біля основи - 60 сантиметрів, але в міру підйому вони звужуються і на верхніх поверхах становлять лише 30 сантиметрів. Гвинтові сходи сховані в окремій восьмигранній прибудові. 
Петерсон мріяв встановити на вершині маяк, але влада відмовила — світло могло збити з курсу кораблі. Натомість друге його бажання виповнилося: суддя заповів перетворити вежу на свою усипальницю. Так і сталося 1906 року, але 1957-го його останки перенесли на місцевий цвинтар, де лежала дружина. 
У 1973 році вежу купили Пол та Джулі Атлас. На той момент це була напівзруйнована споруда, що кишила голубами, а на сьомому поверсі й зовсім лежали тонни піску — його насипали під час війни для захисту від ворожих літаків. Підлога вивезла майже 18 тонн пташиного посліду, спочатку влаштувавши там майстерню, потім гостьовий будинок, а в результаті перетворивши вежу на сімейне гніздо. 
У 2018 році її виставили на продаж за 3,5 мільйонів фунтів, але пізніше знизили ціну до 1,6. Наразі лота немає, і доля вежі залишається загадкою. 
Чи залишиться вона приватним володінням чи відкриється для публіки? Покаже час. Але одне ясно: цей бетонний велетень, народжений через химерну примху, продовжує хвилювати уяву. 
