4-річний хлопчик шив іграшкових сніговиків у лікарні, щоб заробити на лікування лейкозу

Олена Семилет навіть за два роки вважає, що під новий 2016 рік із нею та її родиною сталося диво.

Почалося все трагічно. Її маленький син Андрій переніс отит і його лімфовузли запалилися. В результаті лікарі поставили жахливий діагноз – рак крові. У рідних Черкасах медики нічим не могли допомогти хлопцеві. Батьки, що зневірилися, мали два варіанти продовження лікування. Один – дорогий (115 тисяч євро) у Німеччині, інший – у сусідній Білорусії.

Однак і в гомельському центрі радіаційної медицини та екології людини лікування коштувало колосальних для сім'ї грошей – 32,5 тисяч євро. Подружжя Семилет вирішило продати квартиру, щоб врятувати сина.

Хлопчика привезли до Гомеля. Він довго не міг зрозуміти, навіщо його тут тримають, не дозволяють повернутися додому, піти до садка, не дозволяють гуляти. Щоб хоч якось зайняти дитину, Олена принесла до палати синові різні вироби. Разом з Андрієм та його бабусею за допомогою рису, тканини та фломастерів зробили перших сніговичків.

Інтернетом Альона відправила кілька фотографій іграшок своїм друзям. Знайомим сподобалися сніговики і вони попросили зробити і для них. Не безкоштовно. Олена погодилася і навіть не здогадувалася, що таким чином урятувала сина.

Приятелі сім'ї Семилет поділилися фотографіями іграшок у соціальних мережах. Чимало користувачів зацікавилися цими виробами. Альоні почали надходити замовлення з багатьох країн: від Ізраїлю до Прибалтики, від Росії і до Німеччини. Лише за чотири дні на картку мами Андрія було перераховано п'ять тисяч євро. Всім дуже хотілося допомогти дитині, купивши її сніговичків. За словами Олени, її дуже зворушив лист про замовлення для однієї зі шкіл одразу ста іграшок. Вчителі хотіли показати своїм вихованцям, наскільки важлива турбота та взаємодопомога.

Замовлень було настільки багато, що жінка навіть боялася заходити в соціальні мережі. Але люди все одно пересилали гроші та просто чекали своєї черги. Протягом кількох днів вся необхідна сума була зібрана. Хлопчик не переставав робити сніговичків навіть під час курсу хіміотерапії.

Нині Андрій уже вдома. Говорити про повне одужання поки що зарано. Йому ще неодноразово потрібно буде відвідувати центр радіаційної медицини в Білорусії, але все найстрашніше залишилося позаду. Дитячий садок він поки що не відвідує, але це не заважає йому мати купу друзів. На запитання: "Ким ти хочеш стати, коли виростеш?", Хлопчик відповідає: "лікарем".