Ось що відбувається, коли власники віддають своїх вихованців у притулок (4 фото)
Теммі Грейвз (Tammy Graves) живе у штаті Північна Кароліна, США. У вільний час вона відвідує місцеві притулки для тварин, щоб зробити фото і розмістити в Інтернеті. Так волонтери намагаються допомогти покинутим тваринам знайти новий будинок. Адже якщо цього не станеться, їх просто приспать, щоб звільнити місце для нових волоцюг.
На цей раз Теммі особливо заповнився один із псів. Вона не просто опублікувала його фото, а й написала послання на Інтернет-сторінці організації:
“Ось що відбувається, коли власники віддають своїх вихованців у притулок. Ще вчора вранці цей хлопець прокинувся на улюбленому дивані в очікуванні смачного сніданку, радісно застрибнув у машину, очікуючи опинитись у парку чи, у гіршому випадку, у ветеринара. Але натомість власник привіз його туди, де у розпачі гавкали ще 275 собак, де пахне смертю, а двері зачинені на засув”.
“Тварин забирають, і вони більше не повертаються. Він ще не знає, що на нього чекає. Чи не його вина, що він народився в будинку безвідповідальних людей. І сьогодні він, переляканий до смерті, сидить у калюжі своєї сечі. Занадто наляканий, щоб рухатися, щоб дивитися людям у вічі, він тиснеться у куток, ніби намагається злитися зі стіною. Він не хоче, щоб його бачили, сподівається, що, ставши непомітним, уникне своєї долі. Ось до чого призводить безвідповідальність власників та система притулків. Це не притулок, це не спасіння. Це безвідповідальність”.
Тисячі людей переслали одне одному це повідомлення, і сотні з них відразу ж зголосилися забрати додому переляканого чорного лабрадора на прізвисько Кеш. Тепер у собаки є новий будинок і люблячі власники.
Кеш потроху приходить до тями. Але за стінами притулку, звідки його забрали, сотні тварин, як і раніше, томляться в очікуванні смерті. Всі вони опинилися в притулку, тому що власники награлися і вирішили, що не так сильно хочуть мати вихованця. Було б непогано, якби охочих віддати собаку в притулок змушували провести хоча б один день у такій камері. Хай подумають.
