Цивільні версії радянських ракетовозів (27 фото)

За десятки років існування важких армійських автомобілів-шасі серії МАЗ-543 склалося враження, що всі машини, що входили до неї, були суворо засекречені і виконували лише архіважливі військові завдання щодо захисту Країни Рад, пов'язані з несенням і застосуванням найпотужніших балістичних міжконтинентальних ракетних систем. Насправді, все було не так.

Ці автомобілі були секретними лише в процесі їх розробки та впровадження у виробництво, а гриф секретності був накладений лише на змонтовані на них види озброєння та спецтехніки. В результаті з початком випуску армійських чотириосок у них відразу ж з'явилися громадянські версії, здатні виконувати свої функції у збройних силах країни та народному господарстві.

Поштовхом до реалізації цього процесу стала урядова ухвала від січня 1966 року, яка зобов'язувала Мінський автозавод щомісяця відправляти 5–10% своєї військової продукції на мирні потреби.

Вантажівка МАЗ-543П подвійного призначення як військова навчальна машина

МАЗ-543П (1966–1974 рр.)

На виконання вказівки вищої інстанції того ж року завод представив багатоцільовий бортовий варіант МАЗ-543П із корисним навантаженням 19,6 т, виконаний на військовому шасі МАЗ-543. Його головними зовнішніми відмінностями від бойових машин були низькобортна суцільнометалева вантажна платформа з дерев'яними ґратчастими надставками, відсутність спеціального армійського обладнання та світломаскувальних пристроїв.

Автомобіль МАЗ-543П з низькобортним кузовом у цивільному будівництві.

За перший рік зібрали 80 автомобілів МАЗ-543П, і до закінчення випуску на світ з'явилося загалом понад дві тисячі машин. Спочатку їх планували використовувати на підприємствах нафтогазовидобувного комплексу СРСР у віддалених регіонах країни із слабо розвиненою дорожньою мережею, але поступово діапазон їх застосування розширився на промисловість, будівництво та лісозаготівлю.

У 1970-і роки на шасі МАЗ-543П було побудовано та випробувано досвідчений зразок тягача з експериментальним газотурбінним двигуном потужністю 1 100 л. с. Ярославського моторного заводу.

Випробування автомобіля МАЗ-543П із газотурбінним двигуном

Сімейство МАЗ-7310 (1973–1991 рр.)

Активізація робіт за цивільними версіями військових автомобілів відбулася на початку 1970-х і була безпосередньо пов'язана з реалізацією перспективного проекту потужнішого армійського сімейства «Оплот» (мова про нього попереду). Ідея об'єднання розробок та впровадження одразу двох уніфікованих видів машин, військових та цивільних, могла б істотно скоротити витрати та час на дорогі дослідження та дозволяла одночасно відчувати різні типи автомобілів з різними агрегатами та вузлами.

Цивільний 20-тонний автомобіль МАЗ-7310 із високобортним кузовом

Насправді досягти високих результатів у цій справі не вдалося: нові народногосподарські версії, як і раніше, базувалися на агрегатах машин 543-ї серії і з сімейством «Оплот» не мали нічого спільного. В результаті нові автомобілі для цивільних галузей економіки були лише легкими модифікаціями відомих армійських вантажівок без екранованого електроустаткування, світломаскувальних пристроїв, засобів зв'язку та інших військових атрибутів. Всі вони мали власне маркування та подвійне призначення, але так і не прижилися ні в народному господарстві, ні в Радянській армії.

Базовий бортовий автомобіль МАЗ-7310 подвійного призначення

Першим 1973 року з'явився автомобіль-тягач МАЗ-7310, пристосований для буксирування важких причепів. Його базою було армійське шасі МАЗ-543 з 525-сильним дизелем та гідромеханічною трансмісією. Головною зовнішньою відмінністю машини була високобортна суцільнометалева вантажна платформа. З кожного боку у неї було по два металеві борти, що відкидалися окремо або разом із середньою стійкою і забезпечені ґратчастими надставками, разом з якими їхня повна висота досягала двох метрів. Непомітною з боку новинкою були також широкопрофільні 14-шарові шини. Варіантом бортової машини стало 22-тонне шасі МАЗ-73101 із посиленою задньою підвіскою.

Воєнізований варіант МАЗ-7310 на приймальних випробуваннях у 21 НДІІ

У 1974–1975 роках автомобіль МАЗ-7310 у зчепі з двовісним причепом МАЗ-8950 пройшов державні приймальні випробування у 21 НДІІ. На озброєння його не приймали, але в Радянській армії у невеликих кількостях ці машини використовували на другорядних тилових перевезеннях, для встановлення простих надбудов та як навчальні засоби. Традиційно всі вони були зеленого кольору, але на «громадянці» їх виділяло безглузде яскраве жовто-оранжеве забарвлення, що одразу ж кидалося в очі.

1974-го цю гаму поповнили ще дві цивільні машини: досвідчений зразок 19-тонного будівельного самоскида МАЗ-7510 та посилене шасі МАЗ-7910 із вузлами задньої підвіски від серії «Оплот». Останній варіант служив для перевезення довгомірних труб, металопрокату, спиляної деревини (сортиментів) та залишався у виробництві протягом 12 років.

Пробний зразок самоскида МАЗ-7510 із заднім розвантаженням

Багатоцільове шасі МАЗ-7910 для перевезення довгомірних вантажів

В експериментальних цілях на двох шасі МАЗ-7910 було змонтовано досвідчений бойовий лазерний комплекс «Дрейф», що складався з технологічної машини з квантовим генератором та пускової установки із системою телескопного наведення лазерного променя. Відомостей про його подальшу долю немає.

Перевезення неподільного вантажу на 300-тонному причепі ЧМЗАП-8389 з тягачом та штовхачем МАЗ-7310

Тягачі МАЗ-7310 при буксируванні багатовісного причепа з важким великогабаритним вантажем

У народному господарстві автомобілі сімейства МАЗ-7310 та їх похідні планувалося використовувати насамперед для доставки великих неподільних вантажів та буксирування причепів масою до 25 т у віддалених регіонах СРСР із суворим кліматом. Силами транспортних підприємств на них монтували додаткові паливні баки місткістю до 1220 л, що забезпечували рекордно високий запас ходу — до 1,5 тис. км, що дозволяв долати довгі відстані за повної відсутності заправних станцій та ремонтних майстерень.

Модернізований вантажний автомобіль МАЗ-7313

У 1986 році серію МАЗ-7310 замінили модернізовані 21-тонна вантажівка МАЗ-7313 і шасі МАЗ-73131 з корисним навантаженням близько 23 т. Вони теж базувалися на агрегатах МАЗ-543, але в них ширше стали застосовувати посилені вузли лонжеронової рами. частини від армійської гами «Оплот».

Зимові випробування багатоцільової вантажівки МАЗ-7313.

Автомобіль-тягач МАЗ-7313 подвійного призначення у Радянській армії

Завершували цю програму досвідчений короткобазний аеродромний тягач МАЗ-73132 із укороченою суцільнометалевою вантажною платформою та 23-тонний лісовоз-сортиментовоз МАЗ-73136 із двовісним причепом. В цілому всі основні експлуатаційні параметри серії 7310/7313 не відрізнялися від базових військових версій.

Автомобіль-сортиментовоз МАЗ-73136 з причепом для перевезення спиляної деревини

На цивільній службі, де за високу потужність та хорошу прохідність ці автомобілі в шоферському середовищі отримали прізвисько «Ураган», вони виявилися надто незвичними для радянських водіїв, складними, дорогими та поширення на «громадянці» не отримали. Дрібносерійне складання ряду версій тривало до 1991 року.

Автокрани на шасі сімейства МАЗ-7310

На цивільних шасі МАЗ-73101 та МАЗ-73131 Одеський завод імені Січневого повстання та його спадкоємець ВАТ «Краян» монтували обладнання важких багатоцільових гідравлічних автокранів подвійного призначення. В армії вони вже не знаходили належного застосування та використовувалися в основному в народному господарстві на загальних вантажопідйомних роботах та у будівництві.

Багатоцільовий 25-тонний кран КС-5573 на шасі МАЗ-73101

Пам'ятне фото на автокрані КС-5573, що служив на космодромі у Плесецьку

З 1981 року у виробництві був 25-тонний автокран КС-5573 на шасі МАЗ-73101 – прямий спадкоємець військової моделі КС-5571. Його створили для експлуатації на нафтовидобувних підприємствах Західного Сибіру, але у поодиноких зразках він служив у великих північних військових формуваннях ВПС та ВМФ СРСР. На ньому також монтували автономний силовий агрегат 50 л. с. та двосекційну стрілу завдовжки 14 м.

Модернізований 25-тонний автокран КС-5574 на шасі МАЗ-73131

У 1990-і роки його розвитком став варіант КС-5574 на шасі МАЗ-73131 з трисекційною стрілою, що розсувалася в довжину на 32 м, а новим спадкоємцем моделі 5571 за загальною конструкцією та комплектацією став багатоцільовий 40-тонний гідрокран КС-6571 з 18 метровою стрілою та власним силовим агрегатом для приводу робочого обладнання.

Важкий автокран КС-6571 зі складу пожежної аварійно-рятувальної частини

Пожежні машини у сімействі МАЗ-7310/7313

Найбільш відомим призначенням машин цього сімейства стали важкі аеродромні пожежні автомобілі високої прохідності для оперативного проведення аварійно-рятувальних операцій та гасіння спалахів літальних апаратів безпосередньо на злітно-посадкових доріжках великих аеродромів ВПС СРСР та прилеглих територіях.

Аеродромна пожежна машина АА-60 (7310)-160.01 на шасі МАЗ-7310

Перша спроба створити власні багатовісні пожежні машини подвійного призначення відбулася 1975 року, коли на шасі МАЗ-7310 з'явився аеродромний автомобіль АА-60 (7310)-160.01. Це була масивна червона машина повною масою 43 т, що розвивала на бетонних покриттях військових та цивільних аеродромів неймовірну для того часу швидкість 60 км/год, що дозволяла відносно короткий час доставляти протипожежні засоби до аварійного літака.

У ті часи головним засобом гасіння вогню залишалася звичайна вода, яку перевозили в цистерні місткістю 12 тис. літрів, а для підвищення ефективності до неї підмішували спеціальні речовини для утворення великого обсягу піни, що перешкоджала процесу горіння. Для викиду води і піни на об'єкт, що горить, служили потужний лафетний стовбур і спеціальні насадки під бампером для розподілу їх по поверхні займання. Для приводу водяного насоса машину обладнали додатковим 180-сильним двигуном.

Потужні аеродромні пожежні автомобілі пінного гасіння АА-60 (7310)-160.01

У середині 1980-х протипожежне обладнання стали переставляти на шасі МАЗ-7313, що призвело до створення модернізованого варіанта АА-60 (7313)-160.01, що в цілому не відрізнявся від попередника.

Пожежна машина АА-60 (7313)-160.01 без лафетного ствола на полігоні МВС

Машина АА-60 (7313)-160.01 пінного гасіння на одному з військових аеродромів

У 1979 році на базі МАЗ-7310 збудували новий пожежний автомобіль АА-70 (7310)-220 з цистерною на 9,5 тис. літрів води для традиційної боротьби з вогнем звичайною водою та піною. «Родзинкою» цієї машини стало застосування нового способу гасіння пожеж вогнегасним порошком, який під тиском повітря викидався через другий стовбур малого діаметра.

Потужні аеродромні пожежні автомобілі комбінованого гасіння АА-70 (7310)-220

Пізніше це обладнання монтували на модернізованому варіанті АА-70(7313)-220. У цій серії вперше з'явилася версія зі штатним лафетним стволом між кабінами та двома брандспойтами на підйомній шестиметровій щоглі, які служили для боротьби з вогнем на висоті або на великих територіях.

Аеродромний автомобіль АА-70 (7313)-220 з підйомною щоглою на шасі МАЗ-7313

Порівняно із закордонними аналогами важкі радянські пожежні машини не відповідали жорстким міжнародним вимогам щодо швидкості та динаміки пересування територією аеропортів, проте всі вони вперше дозволили впритул підійти до вищого рівня розвитку нашої пожежної автотехніки.