Невідомі всюдиходи ГАЗ, які не пішли в серію (31 фото)

Незабаром після війни у тиші секретних спеціальних конструкторських бюро (СКБ) розпочалася активна робота щодо нових видів майбутньої автотехніки для Радянської армії. Результатом їхньої діяльності став величезний парк унікальних суворо засекречених всюдихідних машин та цілих сімейств експериментальних армійських вантажівок та тягачів, створених на базі звичайних серійних машин класичної конструкції.

Найактивнішими розробниками та виробниками зразків нової техніки стали Горьківський, Уральський та Кременчуцький автозаводи. Усі випробування секретних автомобілів проводив 21-й науковий інститут Міністерства оборони СРСР (21 НДІІ) із підмосковного міста Бронниці. Kolesa.ru розпочинають серію публікацій, присвячену цим унікальним машинам, і почнемо ми з ГАЗ.

На Горьківському автозаводі у 1950 – 1960-ті роки всі роботи з нової армійської техніки проводило секретне ОКБ спецмашин, де вся серійна продукція проходила сувору перевірку на можливість її використання як базу майбутніх військових всюдиходів.

Першою рухомою базою нової техніки послужив простий армійський автомобіль ГАЗ-69, на основі якого була розроблена серія дослідних колісних і гусеничних машин з принципово новими видами знімних рушіїв, які часто не мали іноземних аналогів. Найбільш простим був ГАЗ-69, поставлений на чотири колеса із широкопрофільними арочними шинами. Його варіант мав лише задні аркові рушники та передні лижі.

Досвідчений всюдихід ГАЗ-69 на арочних шинах (з архіву І. Падеріна)

ГАЗ-69 із задніми арочними колесами та передніми лижами (з архіву І. Падеріна)

Найоригінальнішим же став всюдихід із так званими фрезерними рушіями — металевими колесами з гострими лопатками, які прорізали в снігу або крижаному насті вузькі глибокі траншеї, досягаючи замерзлого ґрунту. У спрощеній версії дві фрези навішували з обох боків кузова. На ГАЗ-69 монтували також укорочені гусеничні рушії з трикутним обведенням гумометалевих стрічок.

Снігохід із фрезерними рушіями та опорними лижами (з архіву С. Вечкова)

Всюдихід ГАЗ-69 із бічними провідними фрезами (з архіву І. Падеріна)

Автомобіль ГАЗ-69 на чотирьох провідних гусеницях (з архіву С. Вечкова)

У НАМІ в рамках секретних робіт із високоеластичних рушіїв на доопрацьованому ГАЗ-69 базувалися експериментальні напівгусеничні всюдиходи з пневматичними гусеницями двох типів. Вони приваблювали військових високою прохідністю піщаною і заболоченою місцевістю, плавністю і безшумністю ходу. Найбільш досконалим вважався останній зразок С-3МУ з еластичними безшарнірними гусеницями та роздільними пневматичними траками. Всі ці машини так і не вийшли з дослідної стадії та не виправдали надій своїх творців.

Всюдихід С-3МУ з пневматичними гусеницями (з архіву А. Карасьова)

Другою за хронологією експериментальною базою були багатоцільові повнопривідні машини ГАЗ-62 першої серії, на агрегатах яких був створений перший і єдиний радянський легкий чотиривісний армійський автомобіль, причому відразу в сухопутному та плаваючому виконанні.

ГАЗ-62Б/ГАЗ-62П (1956 – 1957 рр.)

У 1955 році, в процесі пошукових робіт з майбутнього чотиривісного бронетранспортера БТР-60П, інженер В. Н. Кузовкін під керівництвом провідного конструктора А. М. Бутусова розробив проект повнопривідного всюдихода-болотохода ГАЗ-62Б вантажопідйомністю 1,2 т з незалежною підвіскою односхилими провідними колесами.

Навесні наступного року він був побудований у вигляді працездатного макетного зразка для випробування нової нетрадиційної системи приводу. Машина отримала 90-сильний двигун від легкового автомобіля ГАЗ-12, роздавальну коробку, герметизовану гальмівну систему, переднє облицювання і оперення від дослідного капотного всюдихода ГАЗ-62, а також новий подовжений суцільнометалевий кузов з заднім відкидним бортом вікнами.

Досвідчений 90-сильний повнопривідний автомобіль ГАЗ-62Б. 1956 рік

Всюдихід ГАЗ-62Б із чотирма передніми керованими колесами

На автомобілі використовувалася оригінальна пошукова трансмісія конструкції інженера Бориса Акимовича Дехтяра з роздавальною коробкою центрального розташування та прохідними конічними головними передачами обох середніх мостів з кулачковими диференціалами підвищеного тертя, від яких момент, що крутить, перерозподілявся на крайні осі. Усі шини низького тиску постачалися системою регулювання тиску повітря. За повної маси понад 4 т на шосе всюдихід розвивав максимальну швидкість 80 км/год. Проведені у серпні 1956-го військові оціночні випробування завершилися йому повним провалом.

Літні випробування багатоцільової машини ГАЗ-62Б на бездоріжжі

Зимові випробування 1,2-тонного вантажопасажирського всюдихода ГАЗ-62Б

У тому ж році на агрегатах ГАЗ-62Б горківський суднобудівний завод № 112 «Червоне Сормово» розробив і зібрав дві пробні макетні амфібії ГАЗ-62П з відведенням потужності на водомет і відкритими водоізоляційними алюмінієвими корпусами без дверей, виготовленими на авіаційному підприємстві.

Спочатку обидві машини проходили цикл заводських випробувань, а у листопаді-грудні 1957 року одна з них була представлена на випробувальному полігоні НДІАП у Бронницях, де проводилися її порівняльні випробування з більшими прототипами Московського автозаводу. ГАЗ-62П, що плаває, виявився малопотужною і переобтяженою машиною з недостатньою прохідністю і маневреністю. Він не отримав рекомендації до серійного виробництва, а його унікальна, але надто складна трансмісія більше не застосовувалася.

Досвідчена амфібія ГАЗ-62П із суцільнометалевим корпусом. 1957 рік

Полігонні випробування всюдихода ГАЗ-62П (кадр із кінозйомок НДІАП)

Кругообіг пошуку нових ефективних всюдихідних рушіїв не оминув і відома армійська двотонна вантажівка ГАЗ-66. Експериментальні секретні роботи ОКБ ГАЗ початку 1960-х років проводилися в основному на базі його різних виконань і зводилися до встановлення їх на різні види провідних систем.

До них належали традиційні напівгусеничні версії та машини з компактними гусеничними рушіями, що знімаються, які одягали на автомобіль замість задніх або всіх чотирьох провідних коліс. Такі всюдиходи створювалися насамперед для пересування сніговою цілиною і тому отримали загальне неофіційне маркування ГАЗ-66С — «снігохід».

Найбільш досконалими тоді вважалися дослідні зразки повністю гусеничних машин з індивідуальними рушіями конструкції С. С. Нежданівського з трикутним обведенням чотирьох полегшених гусениць. Перший варіант на шасі ГАЗ-66Б з відкритою кабіною постачався тросовими безтраковими гусеницями з верхніми провідними зірочками та двома натяжними барабанами.

ГАЗ-66Б із полегшеними гусеничними рушіями (з архіву С. Вечкова)

Пізніше на серійній вантажівці ГАЗ-66 з суцільнометалевою кабіною було випробувано посилений гумометалевий рушій з периферійною рамою та двома великими опорними колесами. Насправді настільки складні та громіздкі конструкції не призвели до суттєвого підвищення прохідності автомобіля, і роботи з них зрештою були закриті.

Машина ГАЗ-66С із посиленими гусеничними рушіями (з архіву С. Вечкова)

Чотиригусеничний снігохід на шасі ГАЗ-66 (з архіву І. Падеріна)

Одним із небагатьох спеціальних армійських автомобілів, на якому довго лежав гриф «цілком таємно», стало суттєво допрацьоване та посилене шасі ГАЗ-66-32, вироблене на Горьківському автозаводі у 1972 році. На відміну від інших версій 66-го сімейства на ньому змонтували 140-сильний карбюраторний двигун V8 від бойової машини БРДМ-2. Для нього бронницький 21 НДІІ спроектував, а дослідний завод № 38 зібрав особливий герметизований кузов-фургон КПП-66 підвищеної стійкості до впливу ударної хвилі зброї масового ураження, який оберігав екіпаж від радіоактивного, хімічного та бактеріологічного зараження. Він мав дві передні бічні двері та задню двостулкову з відкидним трапом, його стінки були виконані з багатошарових синтетичних панелей з металевими підсилювачами та свинцевими листами.

Автомобіль КПП-66 на шасі ГАЗ-66-32. 1973 (з архіву І. Падеріна)

Штабний фургон КПП-66 на військовому полігоні (з архіву 21 НДІЦ)

У такому фургоні планувалося розміщення польових штабів вищої ланки та санітарно-евакуаційного обладнання. Випробування автомобіля почалися у жовтні 1973-го і тривали весь наступний рік, але у виробництво такої оригінальної та нестандартної машини не надійшло.

Другим напрямом дослідно-конструкторської діяльності ГАЗу стало створення зразків повнопривідних армійських вантажівок ГАЗ-34 та ГАЗ-44, а також дорожньої машини ГАЗ-33 подвійного призначення.

ГАЗ-34 (1964 – 1968 рр.)

З постановкою на серійне виробництво двовісних вантажівок ГАЗ-66 заводські конструктори непомітно для сторонніх очей почали створення тривісного варіанту ГАЗ-34. Його розробляли відповідно до технічного завдання Державного комітету автотракторного та сільськогосподарського машинобудування, хоча це була типова військова вантажівка-тягач — полегшена безкапотна альтернатива капотному автомобілю ЗІЛ-131. Провідним конструктором машини був Василь Кузовкін.

В армії ГАЗ-34 планувалося використовувати як середню бортову вантажівку для доставки вантажів і військовослужбовців, монтажу військового обладнання та буксирування легких знарядь. Макетний зразок зібрали у 1964 році, за ним пішли дві машини з кабінами від ГАЗ-66 у передсерійному виконанні. 1967-го з'явилися ще три пробні вантажівки із серійними кабінами.

Досвідчена тритонна вантажівка ГАЗ-34 першої серії 1964 – 1965 гг.

Зовні тритонний ГАЗ-34 з бензиновим двигуном 115 л. с. нагадував подовжений ГАЗ-66, до якого додали третій міст. По ряду агрегатів та вузлів його уніфікували із серійним ГАЗ-66А, але з перших зразків обладнали системою регулювання тиску в шинах. Одними з небагатьох власних вузлів були подовжені рама та вантажна платформа з лавами для 27 солдатів та тентом. Ряд вузлів був запозичений у тягачів ЗІЛ.

Випробування вантажівки ГАЗ-34 другої серії на весняному бездоріжжі

ГАЗ-34 з металевим кузовом для транспортування військовослужбовців

Всі машини протягом п'яти років випробовували в різних регіонах від Москви до Ашгабада та Ухти, на полігонах та на місцевості. Вони буксирували причепи, міномети, 122-мм гаубицю М-30 та навіть літак Ан-25. За результатами випробувань ГАЗ-34 був рекомендований до озброєння, але з організацією серійного випуску потужнішої і надійнішої вантажівки ЗІЛ-131 інтерес військових до цієї машини розтанув.

Випробування автомобіля ГАЗ-34 другої серії у Туркменії (кінокадр)

Буксирування причіпного мінного розкладача ПМР-3

ГАЗ-34 із причіпним компресором ЗІФ-55

Тягач ГАЗ-34 з причіпною гаубицею М-30 калібру 122 мм (кінокадр)

ГАЗ-44 (1972 – 1973 рр.)

На початку 1970-х років завод спробував випускати важкі армійські вантажівки, взявшись за розробку сімейства уніфікованих плаваючих двох-, три- та чотиривісних армійських машин вантажопідйомністю від двох до п'яти тонн. ГАЗ-44 проектували у заводському КБ вантажних машин під керівництвом Олександра Бутусова на основі технічного завдання 21 НДІІ, розробленого у рамках дослідно-конструкторської теми «Універсал-1». Вона передбачала створення універсальної гами армійської повнопривідної техніки за максимальної уніфікації з цивільними машинами та колісною бронетехнікою, здатною однаково легко переміщатися по суші та вплав форсувати неширокі акваторії.

Вантажівка ГАЗ-44 сімейства «Універсал-1» із 140-сильним дизелем. 1972 рік

Другий варіант ГАЗ-44 з 210-сильним двигуном (з архіву 21 НДІЦ)

Плаваючий п'ятитонний військовий автомобіль на ходовій частині від БТР-70

Єдиним побудованим варіантом стала чотиривісна п'ятитонна вантажівка ГАЗ-44, зібрана в 1972 році в двох примірниках на ходовій частині бронетранспортера БТР-70 (ГАЗ-4905). На першому зразку стояв 140-сильний бензиновий двигун ГАЗ-41 V8 від БРДМ-2, на другому – досвідчений 210-сильний дизель ЯМЗ-740, створений для вантажівок Камського автозаводу. Вони розміщувалися подовжньо в моторному відсіку за винесеною вперед кабіною. Машини забезпечувалися герметизованою рамно-несучою корпусною основою, двома водометами та металевою платформою із заднім відкидним бортом.

Навантаження армійської вантажівки ГАЗ-66 на плаваючий автомобіль ГАЗ-44

Транспортування автомобіля ГАЗ-66 у бортовому кузові амфібії ГАЗ-44

Вихід на берег амфібії ГАЗ-44 з герметичною несучою основою

Прототипи ГАЗ-44 успішно пройшли заводські та військові випробування, але конкурувати зі схожою спецтехнікою Брянського та Мінського автозаводів не змогли. Невдачі з подібними уральськими амфібіями змусили відмовитися від подальших робіт на цю тему. І в нашій наступній публікації ми якраз вивчимо всюдиходи «Урал», невідомі широкому загалу. Залишайтеся з нами!