Дівич-вечір в Одесі (71 фото)

Категорія: Цікаві фоторепортажі, Свята, PEGI 0+

31 липня 2012

Дівчина запропонувала своїй подрузі вирушити до Одеси на дівич-вечір. Весілля відбудеться 4 серпня і треба було відірватися на повну, як це прийнято. Молодці дівчата, такий відпочинок собі влаштували.

Автор: Привіт! Мене звуть Ксюша, за 2 тижні мені буде 23, я журналіст/хендмейдер і живу в Кишиневі. У суботу 4 серпня моя подруга Оля виходить заміж, і мені пощастило бути у неї свідком, а значить організувати дівич-вечір :) Якийсь час я ламала голову над програмою, адже Оля у нас панночка особлива. З нареченим вона познайомилася у поетичному клубі, обидві романтики, милі до неможливості. Варіанти зі стриптизом, клубами та іншими радощами життя одразу відпали.

І ось мені наснилася Одеса! Я запропонувала ідею своїм журналістським дівчатам, вони її схвалили і ми всі спланували. 28 липня, за тиждень до весілля, ми рушили в дорогу вшістьох: наша журналістська п'ятірка та сестра Олина.

1. Потяг від'їжджав о 7:30, о 6-й мені потрібно було бути у Наташі, щоб встигнути заїхати за Олею та її сестрою Сашком. Оскільки я сова, совісті нікуди, я вирішила не лягати взагалі. А який сенс? Зазвичай я засинаю о 4-5. Лягати на годину — не любити себе, потім ще важче. Ось я й організувала вечірку зі своїми іншими друзями напередодні та нудно провела ніч. Приїхала додому о 5-й, провалялася 40 хвилин і поїхала до Наташі.

2. Начепила мамину спідницю, напередодні зроблені прикраси, накидала всього в сумку та в дорогу. Виходжу з під'їзду якась надто бадьора. У мене завжди так: якщо я не спала ніч, удень я буду як заводна.

3. Приїхала до Наталки вчасно, вона побачила мене через вікно і впустила чекати її батька на машині всередині.

4. Наташа сама вийшла заміж місяць тому, і її чоловік Рома мирно дрих, поки ми чаювали

5. Я могла, звичайно, рушити прямо на вокзал і урвати собі годинку на повалятися, але це не замінило б мені задоволення від бачення Олиного здивування. Вона не знала, що на неї чекає. Єдине, що ми повідомили: одягнутися у щось роздільне (щоб потім надіти розмальовану майку) і зручно взутися.

6. ОляКоля вийшли сонні. Коля спочатку жартував, що якщо ми хочемо забрати Олю в такий божевільний час, нам доведеться її викуповувати. Вона дико хвилювалася, але Коля заспокоїв її, що план він знає (я його повідомила) і схвалює))

7. Наймиліша пара ever! Разом уже 4 роки та 4 місяці, і я жодного разу не бачила, щоб вони лаялися, ображали один одного. Вони завжди були для мене еталоном стосунків, і я думаю, так буде й надалі :)

8. Наш скромний вокзал. Порівняйте потім із Одеським. Чекаємо ще Віру та Катю.

9. А ось і Віра :) Віра - це людина, яка завжди посміхається, ви це ще побачите) Катя запізнювалася, але все ж таки встигла. Її наречений привіз її прямо до входу, закрутивши при цьому такі кренделя на машині, прямо як у фільмах)

10. Групове поки що Кишинівське фото) Оля говорила: "Ну, паспорта у мене немає, значить, далеко ми не поїдемо". Вона думала, що ми веземо її на пікнік у якесь мальовниче містечко неподалік. Вона не знала, що її паспорт і купальник у мене в сумці))

11. Щоб потрапити в єдиний вагон-ресторан, я їздила за квитками заздалегідь і правильно. Він був забитий! Там були столики на 4-х та на 6-х. Ми сіли за останній і потім під час поїздки відстоювали його як могли, пояснюючи всім, що ми компанія, у нас дівич-вечір і взагалі.

12. Віра почула німецьку мову)) Вона у вересні їде в Лейпциг на 2 роки продовжувати навчання і взагалі схиблена німецькою

13. Ми думали, що будемо в дорозі (їхати 5:00) грати в настільні ігри, але ні! Ми їли та балакали, балакали та їли)))

14. Ось власне так і виглядає Молдова майже скрізь. За винятком горбистій місцевості на півночі

15. Укриваюся від сонця у Віри на колінах. А Катю, як завжди, сама незворушність))

16. Ще один стандартний пейзажець

17. Якась станція, стоїмо 30 хвилин. На годиннику близько 10. Ми вийшли надвір подихати свіжим повітрям замість запаху бутербродів з ковбасою

18. Знайомтеся, це Катя. Вона єдина з нашої п'ятірки й досі працює журналістом. До речі, робить вона це в економічному журналі, для якого свого часу писали всі ми, окрім Віри. Катя з нас найурівноваженіша, спокійніша, найрозважливіша. Вона захоплюється фотографією та збирає фотоапарати, зараз у неї їх близько 30. Є зовсім старі та кльові. Ще в неї будинки на стінах замість картин висять дорожні знаки. А ще вона грає на гітарі та слухає Placebo та іже з ними.

19. Це Наталя. Вона серйозна, сімейна дама :) Наташа за характером дуже схожа на німців: така ж пунктуальна, педантична і все робить заздалегідь. Зараз вона живе з чоловіком та котом і працює в німецькій компанії кимось, не пам'ятаю ким, я її посаду ніяк не запам'ятаю))

20. Це Віро. Вона ненавидить анекдоти про блондинок, тому що все життя була круглою відмінницею і дуже кмітливою, дотепною і жвавою мовою. З 7 років вона займається балетом (танцює балет? Балерина, коротше), з 12 — вокалом та гітарою. Ще вона малює аквареллю, захоплюється міжнародними відносинами і тисячу п'ятсот разів їздила до Європи за різними програмами, які організовують різноманітні НУО. Раніше вона мріяла бути міністром, потім президентом, а тепер - генеральним директором якоїсь компанії, типу Google))

21. Це Сашко. Про неї я так багато не напишу, бо знаю не так добре. Вона молодша за нас на 5 років, навчається у художці та найсерйознішому ліцеї нашого міста, при цьому дуже весела та галаслива. Було дуже цікаво спостерігати за ними із її сестрою, адже вони просто повні протилежності!

22. Це Оля, але я покликаю вже року 4 її Ходушка. Так повелося ще з першого курсу, похідне від її прізвища. Вона пише (писала) приголомшливі вірші, добре вигадує заголовки, грає словами і, напевно, мені жодного разу не було нудно читати її статті. Вона у нас теж дівчинка-відмінниця, дуже відповідальна та чесна. А ще це найромантичніша людина на планеті.

23. Це я :) Я найбільше говорю, кривляюся, кудись поспішаю, щось вигадую. Вічно запізнююсь, завжди готова їх розвеселити, розповісти історію, вислухати самій. Мені вони дзвонять, щоб порадитись, який фільм дивитися, запитують, на який концерт сходити, і коли наступний ярмарок.

24. 12:20 Ми приїхали до Одеси! Вона нас зустріла надзвичайною спекою. У нас у Кишиневі теж спекотно, але дуже багато скверів, навіть на центральних вулицях уздовж доріг ростуть дерева, і можна сховатися в тіні. В Одесі із зеленню не так райдужно справи. Але я готова їй це пробачити хоча б тільки через бруківку

25. Не гаючи часу задарма, ми дійшли до автовокзалу і купили зворотні квитки на 20:30. Які, до речі, нам не знадобилися, але це сумна частина історії, і про це потім

26. Прийшли до МакДака біля вокзалу, а там просто яблуку ніде впасти! Хотіли випити холодної коли та переодягнути майки. Довелося йти на Дерибасівську

27. Втомлені, ми приземлилися, видули по півлітра кіл і зграйками почали бігати переодягатися. Ми всі, крім Олі, природно, зустрілися пару днів тому і спеціальними фломастерами розмалювали майки.