Віттієр — дивовижне місто, мешканці якого живуть під одним дахом (13 фото)

У США чимало крихітних містечок із населенням у кілька десятків осіб. Проте місто Віттієр у штаті Аляска особливе. Там мешкають усього 220 жителів, але цим навряд чи когось здивуєш. А от те, що всі містяни живуть в одному 14-поверховому будинку, дивовижно навіть для бувалої Америки.





Містечко Віттієр загубилося серед гір і лісів на північному сході півострова Аляска. Воно розташоване на березі неймовірно мальовничої бухти, оточеної скелями та кам'янистими пляжами. Це досить молодий населений пункт, який з'явився на карті після закінчення Другої світової війни.



Спочатку Віттієр був військово-морською базою. Локація ідеально підходила для військових кораблів та підводних човнів, адже бухта була глибокою й не замерзала. Військові також оцінили те, що через високі гори довкола доступ до бази був лише з моря. Справжня північна фортеця, створена самою природою.





Проте без сухопутного сполучення було сутужно, тож згодом у скелях довелося прорубати трикілометровий тунель. У ньому облаштували автомобільну трасу та залізничні колії. Коли у Віттієрі з'явився сухопутний коридор, туди почали з'їжджатися люди. Хтось їхав обслуговувати військову базу, а хтось просто вподобав це суворе, але дивовижне місце для життя.



Невдовзі у Віттієрі запрацював цивільний порт, куди заходили рибальські й вантажні судна, а зрідка й пасажирські лайнери. Це дало поштовх розвитку інфраструктури. На березі бухти з'явилися лікарня, школа, кілька магазинів, кафе, ресторан, салон краси та навіть клуб.



Так виглядав Begich Towers одразу після зведення

Для цивільних жителів збудували затишні одноповерхові будинки. А от для військових звели чималу 14-поверхову споруду з власною назвою Begich Towers.



Історія Begich Towers

Цей житловий будинок став найвищою спорудою штату Аляска. Його проєкт створив архітектор Ентон Андерсен. Назву Begich Towers будівля отримала на честь конгресмена від Аляски Ніка Бегича, який трагічно загинув в авіакатастрофі. Можна сказати, що це не просто будинок, а ціле місто під одним дахом. Проєкт передбачав розміщення всередині комендатури, медсанчастини, їдальні, спортзалів, зони відпочинку, пральні, бібліотеки та навіть храму.



Багатоповерхівка для військовослужбовців кілька років гордо височіла над селищем, аж поки не сталася біда. Навесні 1964 року стався Великий Аляскинський землетрус. Він спричинив цунамі та зсуви ґрунту, які майже вщент знищили малоповерхову забудову Віттієра.



Постраждав і Begich Towers, але військові змогли швидко його відновити. Щоправда, користувалися ним ненадовго — невдовзі базу вирішили закрити. Уряд дійшов висновку, що Віттієр — надто небезпечне місце для базування військових кораблів і боєприпасів. Проте місто не вимерло: порт і далі працював, а більшість цивільних мешканців залишилися.



Як місто переїхало в один будинок

Містянам дозволили тимчасово переселитися до багатоповерхівки, доки їхнє житло не відбудують. Минали роки, а влада штату не квапилася з будівництвом. Оскільки мешканців з військового будинку ніхто не виганяв, вони так і залишилися там жити. Це сподобалося всім, адже усе необхідне для життя розташовувалося на нижніх поверхах, і за негоди можна було вирішити будь-які справи не виходячи на вулицю. Чимало жителів Віттієра залишають свій будинок хіба що для того, щоб піти на роботу в порт.



Школа розташована в окремій будівлі, але діти все одно можуть не виходити на мороз. З Begich Towers до храму знань прокладено тунель, у якому завжди тепло й світло. Усі військові приміщення переобладнали для цивільних потреб. Свою управлінську функцію зберегла тільки комендатура — у ній розмістили мерію та поліцейський відділок.



Спортзали, де колись тренувалися військові моряки, перетворили на фітнес-клуби та дитячі ігрові майданчики. Інші армійські приміщення перепрофілювали під магазини, перукарню та сервісний центр. А церква залишилася на своєму колишньому місці.



Життя у Віттієрі простим не назвеш. Узимку тут усе заметає товстим шаром снігу та панує полярна ніч. Коротке літо майже не тішить сонцем, а от дощі часом ідуть тижнями. Нові мешканці не приїжджають до містечка, адже тут обмаль роботи. Але й старожили не квапляться міняти свій будинок-місто на блага цивілізації. У Віттієрі залишилися ті, хто свідомо обрав таке життя і кого все влаштовує.



До речі, у місті часом з'являються й туристи. Деякі підприємливі жителі здають їм свої квартири й влаштовують екскурсії будівлею Begich Towers. Їх не зупиняє навіть те, що це заборонено правилами. За екзотику, яка охоплює, серед іншого, прогулянки мальовничими околицями, гості платять чималі гроші.