7 винаходів, створених настільки досконало, що вони ніколи не потребували покращень (7 фото)

У жовтні 1873 року Джозеф Ґлідден, американський фермер зі штату Іллінойс, подав заявку на патент на колючий дріт, надавши йому саме того вигляду, в якому він використовується й досі.

Постійне вдосконалення знарядь праці та побутових речей робить наше життя простішим і комфортнішим. Наприклад, якщо сьогодні хтось спробує писати оригінальною ручкою 1868 року від Sholes і Glidden, то, дописавши дисертацію, натре собі безліч мозолів. А якби вам довелося відмикати середньовічний замок, ви б довго мучилися, перш ніж навчилися робити ключем різкий удар, конче необхідний для відмикання.





Проте, як не парадоксально, нині існує низка речей, які, попри те, що з моменту їх створення минуло понад століття, досі збереглися в первісному вигляді без жодних модифікацій.



Пухирчаста упаковка

Наприкінці 1950-х років дизайнерам Альфреду Філдінгу та Марку Шаванну спала на думку блискуча ідея, яка ідеально пасувала до естетики приміщень космічної ери: целофанові об'ємні тактильні шпалери! На жаль, пластикові фіранки з повітряними бульбашками так і не стали модними. Тоді винахідники вирішили просто змінити призначення свого витвору.

У 1964 році вони запатентували власний «метод виготовлення ламінованого прокладного матеріалу». Так пухирчаста упаковка (англійською — bubble wrap) стала ідеальним засобом захисту крихких та особливо цінних речей під час транспортування. Вона набула широкого вжитку завдяки своїй практичності та доступній ціні.





Крісло-гойдалка

Крісло-гойдалка не таке давнє, як може здатися. Вони почали з'являтися на початку XVIII століття в США й досі користуються популярністю серед людей, які мають проблеми зі спиною чи опорно-руховим апаратом. Адже це не лише заспокійливе колисання: крісла-гойдалки автоматично регулюють свій центр рівноваги, аби той, хто сидить, щоразу почувався максимально зручно.



Скріпки

Конструкції з тонкого дроту, які заполонили патентні відомства наприкінці XIX століття, мали найрізноманітніші форми — у вигляді крилець, трикутників, кренделів тощо, проте призначення в них було одне: скріплювати стоси паперу.

Усі вони були запатентовані, окрім тієї форми, до якої ми звикли за останнє століття. Стандартний видовжений дизайн «Перлина» (Gem), хоч і має суперечливе походження, витіснив решту конкурентів, відправивши їх на задвірки історії.



Заварник

Археологи вважають, що чайники з'явилися за часів китайської династії Юань, правління якої розпочалося 1279 року. Перші чайники виготовляли з глини, і з плином часу вони змінювалися. Вважається, що спершу вони були розраховані на одну порцію: про це свідчить форма носика, прямо з якого пили чай. Сьогодні можна купити заварник із порцеляни, скла, паперу чи титану. Проте його простий і довершений дизайн — ручка, кришка та носик — залишається незмінним упродовж сотень років.



Мухобійки

Руків'я та невелика цупка сітка на кінці. Цей примітивний, але дієвий пристрій є чи не в кожній оселі, і він стає незамінним улітку для боротьби з настирливими мухами, комарами та осами. «Убивцю на льоту» запатентував 1900 року Роберт Монтгомері.

Цей чоловік працював державним медичним працівником у Канзасі й популяризував свій винахід для знищення мух, аби спинити поширення небезпечних хвороб. Хоч як дивно, але така проста мухобійка виявилася напрочуд ефективною зброєю проти моторних комах.



Мишоловка

Не дай боже у вашому домі заведуться миші — позбутися їх буде справжнім випробуванням. І якщо в господарів немає кота, який не проти пополювати, то найкращим порятунком стануть мишоловки. Свого часу гризуни були страшним лихом: ці спритні шкідники становили реальну загрозу для дітей і запасів їжі, а також розносили всілякі інфекції аж до чуми. На щастя, 1894 року Вільям Гукер винайшов пружинну мишоловку. А в 1903 році Джон Маст удосконалив її конструкцію, зробивши безпечнішим заряджання приманки. Саме цією моделлю користуються й досі.



Колючий дріт

У XIX столітті в преріях Оклахоми було вкрай складно звести огорожу для пасовиська, адже деревини для парканів там просто бракувало. Що ж було робити? Наприкінці 1870-х четверо місцевих жителів розробили огорожу з рідких опорних стовпів і натягнутого між ними колючого дроту. Винахід запатентували, і відтоді колючий дріт виготовляють у незмінному вигляді.