Чому в землерийок зменшується мозок: несподіване про знайоме звірятко (6 фото)
Вітаємо! Хотіли б ви бодай ненадовго поглупішати? Не назавжди, звісно, а тимчасово. Щоб менше думати, не перейматися дурницями та навіть менше їсти у скрутні часи. На жаль, ми так зробити не можемо. А от землерийки — можуть.
Ще в середині минулого століття науковці з'ясували, що взимку маса тіла землерийок зменшується на 20–30%. І річ зовсім не в таненні жирових запасів — землерийки їх просто не накопичують. Ці тваринки мають неймовірно прискорений метаболізм (6700% від людського!), тож суто фізично не спроможні наїсти жирок і залягти в сплячку.
Захотів — поглупішав. Захотів — порозумнішав. Оце так життя у звірятка!
Тварини змушені гасати засніженими рівнинами у пошуках убогої поживи, яка там ще лишилася. Аби прогодуватися, вони зменшують розміри своїх внутрішніх органів і навіть кісток.
Сонечко, куди тобі ще зменшуватися? Ти ж і так мікроскопічна!
А 2017 року німецькі науковці порівняли розміри мозку й черепа землерийок у різні пори року та з'ясували, що вони всихають на ті ж самі 20%. Дослідникам із усього світу знадобилося цілих 9 років, аби збагнути механізми зморщування та відновлення найважливішого органа. І вони зрештою розібралися!
— Ой, знову деменція почалася. Та й байдуже, це ж тільки до весни!
Уся фішка в тому, що кількість клітин мозку протягом року практично не змінюється. Просто значна частина нейронів скидає майже всю воду й вимикається, споживаючи лише мінімально необхідну кількість ресурсів. А от тканини черепа й справді розсмоктуються по швах, після чого відновлюються навесні. Єдиний виняток із загального правила зменшення — це ніс і носова порожнина. Вони, навпаки, стають більшими на 6–7%.
Містер Великий Ніс у ділі!
Чи стає землерийка дурнішою, коли її мозок усихає? Так, але нерівномірно. Експерименти свідчать, що взимку в них різко падає здатність до навчання та орієнтування у просторі. А от швидкість реакції й мисливські інстинкти залишаються на попередньому рівні. Навіть із усохлим мозком землерийка залишається грозою дощових черв'яків і жахіттям для підсніжних членистоногих!
Найстрашніший звір на думку більшості комах.
Загалом, наче й нічого надзвичайного. Проте для наукової спільноти це вельми цікаве відкриття. Воно може допомогти краще розібратися з нейробіологією і людського мозку, давши можливість уповільнити деградацію тканин у нашій старості.














