Від чого насправді помер Олександр Македонський (5 фото)

Олександр Македонський помер понад дві тисячі років тому. Він увійшов в історію як завойовник, який зумів за кілька років підкорити майже весь цивілізований світ. Цар-полководець пройшов безліч битв, щоразу наражаючи своє життя на смертельну небезпеку. Проте помер він у 33 роки зовсім не від дістаних у бою ран. Свої останні дні Олександр провів у ліжку, страждаючи від хвороби, про природу якої сперечаються вже не одне століття. І ось, схоже, таємницю смерті найвидатнішого завойовника в історії нарешті розгадали грецькі науковці.





З моменту смерті Олександра Македонського висували безліч гіпотез щодо її причин. Припускали отруєння, малярію, пневмонію, тиф, лейкемію й навіть депресію. Ситуацію ускладнює те, що гробницю завойовника, як і місце поховання Чингісхана, досі не знайдено. Попри це, дослідження тривають, а причини загибелі Олександра шукають у стародавніх документах.



Смерть Олександра Великого. Карл Теодор фон Пілоті, 1885 р.

Нову теорію висунув доктор Томас Герасімідіс, почесний професор медицины в Університеті Арістотеля в Салоніках. Науковець досліджує питання смерті Македонського з 1995 року і по праву вважається головним фахівцем у цій справі. Дослідник спростував кілька найпопулярніших гіпотез, зокрема смерть від малярії чи пневмонії. Герасімідіс ретельно вивчив описані сучасниками царя симптоми, які спостерігалися в останні дні його життя.

Професор переконаний, що причиною смерті Олександра став панкреонекроз. Поштовхом до розвитку смертельної хвороби могла стати жовчнокам'яна хвороба у поєднанні з важкою їжею та великою кількістю випитого вина. Герасімідіс та його помічники опрацювали сотні джерел, які описують останні дні Олександра Великого. Більшість авторів, як-от Арріан, Птолемей, Плутарх та Квінт Курцій, цілком заслуговують на довіру.

Як умирав Олександр Великий

Судячи зі зібраних дослідниками відомостей, хвороба Македонського тривала лише 14 днів. Герасімідіс описує стан «пацієнта» так:

«Симптоми проявилися сильним болем у животі після рясної їжі та вина, що супроводжувалося лихоманкою та щоденним прогресуючим, смертельним погіршенням стану впродовж чотирнадцяти днів».





Помираючий Олександр, копія II століття до н. е.

Доктор Герасімідіс переконаний, що першого дня хвороби Олександр страждав від сильного болю в животі та високої температури. Стан погіршився після прийому їжі. Лікарі намагалися лікувати недужого, викликаючи в нього блювоту, оскільки підозрювали отруєння. Також Македонському призначили холодні ванни, щоб збити температуру.

На другий день хвороби Олександр Великий відчув сильний занепад сил. Його лихоманило, водночас симптоми розладу шлунка поступово посилювалися. Попри свій стан, цар прийняв запрошення близького друга Мідіоса і вирушив до нього у палац. У гостях Олександр їв багато жирної їжі та запивав її вином. Звісно ж, це лише погіршило стан хворого.



На третій день температура піднялася ще вище. Олександра кидало то в жар, то в холод. До вже описаних симптомів додалося ускладнене дихання. Надвечір цар, який мужньо тримався, уперше зізнався лікарям, що відчуває сильну слабкість. З кожним наступним днем стан молодого чоловіка погіршувався. З'явилися ознаки жовтяниці, а думки та мовлення стали плутаними. Часом цар починав марити.

Не малярія і точно не депресія

13 червня 323 року до нашої ери у віці 33 років Олександр Македонський помер. Симптоми, які виснажували його в останні дні перед смертю, були схожі на ознаки важкого сепсису. Доктор Томас Герасімідіс переконаний, що той розвинувся через некроз підшлункової залози.

Науковець також спростував інші популярні гіпотези. На його думку, хвороба Олександра не була малярією. Свідки не описували чітко виражених нападів лихоманки, характерних для цієї недуги. До того ж навіть у ті часи малярія не вбивала хворих так швидко, і люди жили з нею довгі місяці, а то й роки.



Безпідставною грецький дослідник вважає й версію про пневмонію. Олександр Великий з першого дня хвороби скаржився на біль у животі, а він нетиповий для цього захворювання. Не схожа недуга царя і на черевний тиф. Було б дивно, якби надзвичайно заразну інфекційну хворобу підхопила лише одна людина й ніхто більше з її оточення.

Чимало людей стверджували, ніби Олександра Македонського підкосила депресія. Незадовго до смерті він утратив найкращого друга Гефестіона. Так, можливо, цар і сумував, але, зважаючи на його спосіб життя, навряд чи став жертвою тривалої депресії. Навіть у перші дні хвороби він активно радився з воєначальниками та брав участь у бенкетах.