Жанна де Бельвіль — правда і вигадки про найвідомішу піратку Франції (9 фото)

Жанну де Бельвіль називають першою піраткою Франції та Кривавою Левицею. Їй приписують численні подвиги, яких вистачило б на кількох досвідчених розбійників. Насправді ж піратська кар'єра цієї жінки була доволі короткою, проте вона стала для французького народу романтичною героїнею, і сьогодні відокремити легенди від правди майже неможливо.





На честь піратки Жанни назвали вулицю в Нанті. Крім того, вулиці Жанни де Бельвіль є в бретонському місті Кемпер та комуні Пасе. У замку де Кліссон гіди розповідають історії про привид морської розбійниці, що блукає галереями та бастіонами. Про войовничу середньовічну даму з розбитим серцем писали поеми й романи, створювали картини та комікси.



Жанна де Бельвіль на старовинній мініатюрі

Перекази свідчать, що Жанна назвала свій корабель «Моя відплата» і пофарбувала його вітрила у колір крові. Вона здобувала перемоги в усіх морських баталіях і ніколи не милувала переможених ворогів. Реальна де Бельвіль суттєво відрізняється від легендарної, однак вона все ж була непересічною особистістю.

Про дитинство та юність героїні відомо дуже мало. Жанна де Бельвіль народилася приблизно 1300 року в знатній родині. Її батько помер, коли вона була ще дитиною. Імовірно, через скруту Жанну віддали заміж іще підлітком. А у 26 років вона вже стала вдовою із чималим спадком.





Замок Кліссон у Бретані

Вдруге де Бельвіль вийшла заміж за рідного брата самого герцога Бретонського. Що саме сталося між красунею та її чоловіком, достеменно невідомо, але невдовзі шлюб анулював Папа Римський на прохання чоловіка та його родини. У документах сухо зазначено, що причиною стала раптово виявлена кровна спорідненість подружжя.

Щасливий шлюб Жанны де Бельвіль

Проте Жанна й цього разу ненадовго залишилася самотньою. Утретє вона вийшла заміж за Олів'є де Кліссона, багатого бретонського аристократа. На момент весілля молодятам вже виповнилося близько 30 років, обоє були заможними та знатними. Крім того, володіння де Бельвіль мали вихід до моря й межували із землями де Кліссона, що простягалися вглиб континенту.

Через кілька років шлюбу Жанна несподівано подала на чоловіка до суду, звинувативши його в махінаціях із документами. За словами позивачки, де Кліссон не виконував умов шлюбного контракту й обмежив права її дітей на належні їм землі. Жанна виграла суд, і чоловік заприсягся, що четверо їхніх спільних дітей не будуть ущемлені. До слова, до зрілого віку дожили лише двоє нащадків Жанни та Олів'є — син і донька.



Вітраж із зображенням Жанни де Бельвіль

Загалом, якби не дрібні негаразди, у родині Жанни все було гаразд. Але настав 1337 рік, і розпочалася Столітня війна між Францією та Англією. Разом із війною прийшов голод, а за ним — чума. Не оминула біда й родину нашої героїні. На землях Бретані воювали не лише армії французького й англійського королів. Там спалахнула кривава бійня між місцевими герцогами, відома як Війна за бретонську спадщину.

Страта Олів'є де Кліссона

Конфлікт тривав 23 роки і торкнувся кожної знатної родини. У 1343 році міжусобиця стихла, але інтриги серед шляхти тривали. Чоловіка Жанни, Олів'є де Кліссона, заарештували в Парижі напередодні лицарського турніру. Його звинуватили в зраді королю та таємних переговорах з англійцями.



Страта Олів'є де Кліссона. Мініатюра з книги XV століття

Жанна де Бельвіль намагалася врятувати чоловіка, підкупивши королівських урядовців. Однак її зусилля виявилися марними — смертний вирок де Кліссону виніс сам король Філіп VI. Лицареві відтяли голову на паризькій площі. Щоб принизити страченого, його тіло підвісили за пахви на багаторівневій шибениці Монфокон, де карали зрадників.

Голову страченого відправили на батьківщину, до Бретані, і наділи на піку над брамою Нанта. У XIX столітті була популярною романтична поема, в якій Жанна приїздить із двома старшими синами до Нанта і показує їм голову батька, після чого вони присягаються помститися королю. Однак історичних джерел, які б підтверджували цю подію, немає.

Помста вдови

Насправді Жанна не гаяла часу на пафосні нісенітниці. Вона почала діяти, ще коли де Кліссон чекав на королівський суд у в'язниці. Жінка заходилася збирати під свої знамена прибічників чоловіка. Після страти обранця її кілька разів викликали до Парижа за звинуваченням у зраді та заколоті, але Жанна ігнорувала ці вимоги.



Морська битва в XIV столітті

Одразу після страти чоловіка Жанна перейшла до рішучих дій. Вона вирушила із загоном у 400 осіб до замку, що належав прибічникам родини, яка звела наклеп на де Кліссона. Там ще не знали про його смерть і гадки не мали про наміри де Бельвіль. Жанна безперешкодно увійшла до фортеці, після чого безжально винищила гарнізон.

Аби покарати Жанну, до фортеці відправили чималий загін, але месниці там уже не було. Розуміючи, що на суходолі її шанси на успіх мізерні, вдова обрала для помсти морську стихію. Ніхто достеменно не знає, скільки кораблів мала відважна жінка і якими силами володіла. Також немає відомостей про те, як довго тривало піратське життя Жанни.

Втеча до Англії

Історики схиляються до думки, що піратська кар'єра де Бельвіль тривала лише кілька місяців. Проте за цей час вона встигла діяти вельми успішно, дратуючи як французького короля, так і Папу Римського. Жанна захоплювала й топила французькі кораблі, а з їхніми екіпажами розправлялася на місці. Король без суду визнав її зрадницею, позбавив усіх титулів і земель, а також заочно вигнав із королівства.



Бретонська Левиця

Чому Бретонська Тигрица покинула піратський промисел, достеменно невідомо. Перекази свідчать, що її флотилія потрапила в шторм, і корабель Жанни зазнав трощі. Вона опинилася в човні з двома синами посеред розбурханого моря. Після тривалого дрейфу жінка та єдиний її син Олів'є, який вижив у цій блуканині, причалили до берега.

Нове життя в Англії

Жанні та її синові вдалося дістатися Англії, де їх приязно зустрів король Едуард III. Вважають, що де Бельвіль змогла скористатися своїми зв'язками та залишками статків, аби розпочати нове життя далеко від Франції. Решту днів жінка провела на чужині, сподіваючись, що Франція впаде і вона зможе повернути свої розлогі володіння.



Битва біля Оре

У 50-річному віці де Бельвіль знову вийшла заміж. Її чоловіком став англієць сер Волтер Бентлі, який воював із французами в Бретані та відстоював там інтереси своєї родини. Решту життя Жанна потроху повертала свої землі чужими руками: коли серед завоювань англійців опинялися її колишні володіння, вона домагалася, щоб вони знову дісталися їй.

Доля Олів'є де Кліссона

Син Жанни, Олів'є, досягши певного віку, приєднався до вітчима. З часом він усе ж повернув володіння матері, коли її вже не було в живих. До цієї щасливої миті Жанна не дожила лише п'ять років. Війна за бретонську спадщину завершилася 1364 року битвою біля Оре.



Олів'є V де Кліссон

Олів'є V де Кліссон відважно бився і в бою втратив око. Він зумів відновити прихильність королівської родини й здобув при французькому дворі найвищу військову посаду — конетабля. Усе його життя минуло в битвах, адже Столітня війна тривала аж до 1453 року.