Один день дівчини в Торонто (66 фото)

Пише askorbina: Доброго ранку-дня-вечора. Мене звати Світлана, мені 25 і я живу в Торонто. Займаюся фотографією (неочікувано!), знімаю здебільшого fashion та особисті портфоліо. До Канади я переїхала 3 роки тому з Москви, вже прижилася та навчилася отримувати задоволення від життя за кордоном.

Сьогодні хочу показати та розповісти про свій вихідний (неділя, 6 листопада), який я провела у чудовій компанії та з прекрасним настроєм. Поїхали?







1. Доброго ранку. Сьогодні неділя, 5 листопада... на годиннику ще так рано, що я взагалі не розумію, чому вже прокинулася??





2. Одне слово, нічого особливого. Вид зверху, не можу відірвати себе від ліжка... за вікном сонце, як завжди... ну, майже завжди, брешу.



3. Нумо знайомитися. Я сонна, все ще біля ліжка, але вже всміхаюся... Мама каже, це в мене відмалечку.



4. Без ранкових процедур нікуди. Я потроху купую собі у ванну всілякі дрібнички, нашталт морських зірок, для підняття настрою. Тут треба не забути глянути на куток унітаза, де живе вінілова наліпка з червоними коралами. Моя особиста гордість )))))



5. У душ я вирішила піти наодинці з собою, без фотоапарата. Але доказова база є!



6. Як учили в дитинстві, застеляти ліжко потрібно обов'язково. Дотримуюся інструкцій. Праворуч стоїть фотографія мами в рамці — жити за 7000 кілометрів від усієї родини сумно, знаєте чи що. Оточую себе речами з дому як можу. В одну з поїздок умудрилася навіть улюблену вазу притягти. На ліжку кілька книг із рецептами, подруга дала днями для натхнення. Надихатися буду обов'язково, але не сьогодні. Хороші книги тут рідкість, тому відмовлятися нелогічно. Посеред ліжка — єдине свідчення дитинства в моїй квартирі. Ненавиджу м'які іграшки, але цей ведмедик став винятком ))



7. Поливаю єдиного зеленого друга у моїй квартирі. Зазвичай у мене з ними проблеми й вони гинуть, але з цим уживаємося.



8. Вмикаю комп'ютер... перевіряю пошту та вмикаю музику. Справжній ритуал. Кілька листів, клієнти надіслали номери фотографій, які потрібно відретушувати. Отримала дату виходу журналу, в якому надрукують невелике інтерв'ю зі мною. 1 грудня! Настрій поліпшується.



9. Іду готувати собі сніданок. Полуниця, банан, 2% молоко. У Канаді цілий рік можна купувати свіжі ягоди за адекватними цінами. Користуюся цим.



10. Мій зручний міксер, іде одразу з ручкою, щоб не мучитися.



11. Дарма я шуміла. На звук прокидається подружка й просить зробити їй теж. З подружкою ми живемо зовсім нещодавно, ми з нею ще познайомимося сьогодні.



12. Подружка каже, що їй треба пройтися до магазину й купити на подарунок солодощі. Я, як справжня подруга, погоджуюся. Насправді погода просто чудова... нічого кращого за ранкову прогулянку й не вигадаєш. Але для цього мені потрібно зачекати, поки вона збереться, тож тим часом готую собі омлет.



13. А це називається засада. Днями я купила собі чудові білі полиці для своєї блакитної стіни, а коли прийшла додому, то зрозуміла, що ділянка стіни, куди я збиралася їх вішати, пофарбована в білий. Сьогодні вже навряд чи, а от завтра займуся малярськими справами... благо, блакитна фарба ще залишилася.



14. Час іде-е-е... Даша вийшла з душу, сфотографувати себе чомусь не дозволила ) Час для косметики!



15. Ну що, до виходу готова.



16. Дорогою з дому викидаємо сміття. Тут ціла система зі сортування й викидання сміття. Для найрозумніших, як я, шпаргалка висить просто перед носом.



17. Знайомтеся, Даша. Пошту у нас теж вона перевіряє... у мене ж фотоапарат важкий, розумієте )



18. Не можу не сфотографувати наш під'їзд. Тут заведено називати це лобі, практично як у готелі живемо )) Коли я вперше зайшла сюди, клюнула на ці прозорі кулі, вони й досі мені дуже подобаються.



19. Виходимо нарешті з дому. Наш будинок, вигляд зовні.



20. Будинок складається з двох частин: вежі, у якій живу я, та нижчої частини. Тут у кожного свій вхід до квартири. Квартири тут здебільшого двоповерхові. Затишно у них там.



21. Я в своїй улюбленій позі: нахиливши голову, намагаюся впоратися з волоссям.



22. За два кроки від дому розташована католицька церква, неймовірно красива. Я все хочу вибратися туди й пофотографувати.



23. Ми живемо практично в самому центрі Торонто, тож 10 хвилин пішки — і ми майже там, де треба.



24. Ой, точно, Дашу ж я доладно й не показала.



25. Даша намагається сфотографувати мене на тлі перехрестя з жовтими світлофорами. Люди зупиняються, щоб не заважати, а мені ніяково, і я всіх пропускаю. Ну й фото відповідне.



26. Де б пак! Сонце ж світить яскраво!



27. Дорогою зустрічаємо хлопців. Стоять собі виряжені ))



28. Тло у хлопців серйозне. Взагалі я люблю Торонто за те, що поруч із хмарочосами вони вписують і церкви, і маленькі будиночки.



29. Ми все гуляємо, на вулиці листопад, а температура близько +15! Мені вже жарко в тому, що вдягла, але терплю.



30. Таки у нас помаранчеві, а не жовті ))



31. Канадці ще ті патріоти. Прапорів багато... але тут жах: 6 листопада на дворі, а навколо вже ялинки прикрашають!



32. Забігаю швидко в магазин, купую черговий лак для нігтів.



33. Агааа... наш довгий шлях по солодощі перетинає французька млинцева. Даша не встигла поїсти вдома, тож вирішуємо зупинитися й почекати. У цей час народу там повно, а вона крихітна.



34. Кажу ж, крихітна!



35. Гріємося на сонці, ліворуч — куплений там же лимонад. Усе виключно натуральне: влітку вони подають його охолодженим, а взимку підігрівають і дають замість чаю.



36. Підглядаю за тим, що відбувається за склом.



37. Довгоочікуваний!



38. Дорогою нам трапляється пожежна машина. Схожа на іграшкову.



39. Ми майже прийшли! Доріжки в центрі вузенькі, у місті всюди велосипедні парковки у формі літери Ф, влітку майже всі зайняті.



40. Мрія всіх дівчат! Слава Богу, заходимо туди не голодні.



41. Macarons. Ні додати, ні відняти. Найпопулярніші тістечка нашого часу.



42. Набираємо й швидко йдемо звідти, не озираючись. Навколо краса.



43. О, жах! Вітрини вже одягли у зимове.



44. Ні, точно не галюцинація.



45. За +15 виглядає дивнувато, але очі радіють.



46. Дорогою додому забігаємо в солярій. Я скоро лечу відпочивати, тож вирішила трохи підготуватися. Мої 8 хвилин чекають на мене.



47. Привіт, тимчасове ліжко.



48. Забуваю геть, що скоро треба зустрітися з друзями, тож додому майже біжимо. Цей автомат стоїть у під'їзді — місцевий варіант домофона ))



49. Телефон у мене барахлить другий день, постійно знаходить якісь несправності. Тож я швидко забігла додому, перевдяглася, бо було дуже вже жарко, і чекаю на друзів. Вони живуть у тому ж будинку, що й я.



50. Нарцисизм і зламаний телефон. Вже 2:35!



51. Ну нарешті! Ріта усміхається, але не розуміє, чому я її фотографую.



52. Знайомтеся, Інна. Друзям треба одвезти якусь полицю в IKEA, я з ними за компанію.



53. Музику обрано. Дорога далека, хвилин 40 в один бік. Їдемо до найвіддаленішої з трьох IKEA, вона друзям більше подобається.



54. Доїхали. Нічого нового, у будь-якій країні світу вона виглядає так само.



55. Друзі дуркують, Льоня тягне полицю.



56. В Інни кумедні номери. У кожної канадської провінції свої гасла. В Онтаріо — yours to discover, у Британської Колумбії — Beautiful British Columbia, ще в когось — Land of living skies, одне слово, суцільна романтика.



57. Надовго не затримуємося: здаємо полицю, купуємо варення з аґрусу — і в путь. Сьогодні неділя, всі купують продукти. Вирішуємо їхати до китайського супермаркету TNT. Синюшна качка — частий гість на прилавках, за 3 роки життя в Канаді жодного разу не наважилася купити ЦЕ.



58. Усе живе, ворушиться.



59. Мені подобається, як вони обклали салатиком рибу )) креативні китайці



60. А от тут без ста грамів і друга-китайця не розберешся. Я навіть боюся уявити, з чого це все зроблено.



61. Краби. Багато-багато крабів.



62. Блакитні також. Ці живі, можуть навіть вибратися з лоточка. Стою подалі.



63. Закупилися. Симо чекаємо на Інну біля виходу й паралельно їмо те, що купили. У друзів у руках пластинки норі із додаванням якихось спецій, і всі навколо їдять їх, як чіпси. Популярна нині штука.



64. На годиннику десь восьма, ми вирушаємо перекусити. Інна згадує, що поруч є непогані суші.



65. Сиділи ми довго, сміялися ще довше. Близько одинадцятої заходжу додому, там мене зустрічає Дашка. Точніше, нічого вона мене не зустрічає — обклалася технікою та сидить.

Ви пам'ятаєте, що я рано встала? Тож я помаленьку готуюся до сну, скидаю фотографії на комп'ютер, трохи Довлатова перед сном — і мене вирубає.

Дякую, що прожили цей день зі мною.