Білуха: людська статура най«страшнішого» кита. Але це тільки квіточки, ягідки — всередині! (9 фото)

Білуха має цікаві та вельми чудернацькі пропорції й форми тіла. З одних ракурсів — це просто гарний білий кит. З інших — м'язистий інопланетний качок. З третіх — витончена потойбічна дівчина з виразними колінами. І це при тому, що ніг у білухи немає. Там хвіст. Це ж кит! Розгляньмо цього звіра з різних боків.





Кит.



Качок.





Русалка!

Почнемо з шиї. У китів і дельфінів шийні хребці зрослися в єдиний кістковий блок — так надійніше тримати голову на швидкості, коли вода б'є в морду щільною стіною. Голова дельфіна є продовженням тіла, як вістря списа є продовженням ратища, і жодного «повернутися й подивитися» там не передбачено: хочеш роззирнутися — повертайся усім тулубом. У білухи хребці не зрослися. Вона киває, хитає головою, повертає її до людини. І це трохи моторошно!



О, здоров! Та я із Сіріуса в гості на пару мільйонів років. Не лякайся.

Заплатила вона за це швидкістю — білуха тихохідна, крейсерська швидкість у неї близько трьох-дев'яти кілометрів на годину, тож тікати від косатки з такими показниками — справа безнадійна. Але білуха й не збиралася тікати. Вона забралася так високо на Північ, що навіть усюдисущі косатки махнули плавником на цих безумців. Друге, що спантеличує, — лоб. У всіх зубатих китів на лобі розташований мелон, жирова подушка-лінза, через яку тварина випускає ехолокаційний сигнал; це акустичний прожектор, і зазвичай він більш-менш статичний. Білуха ж свій мелон мтне. Вона стискає його м'язами, витягує вперед, сплющує, пускає ним хвилю, а разом із рухливими губами це дає звіру щось наразок міміки: білуха витягує губи трубочкою, «посміхається», робить здивоване обличчя та кривляється.



Захист мозку від дурних думок.

Міміки там, звісно, немає — це не емоції, а налаштування звукового променя, жива лінза зі змінним фокусом, яку можна підкрутити під конкретне завдання: широкий оглядовий віялоподібний промінь, коли йдеш під кригою і шукаєш ополонку, або вузький проникний пучок, коли промацуєш мулисте дно в пошуках захованої риби. Така дивна рухливість теж викликає тривогу. А тепер коліна! Знамениті фотографії, де білуха стоїть у воді вертикально і у неї чітко видно дві зігнуті в колінах ноги, — це не фотошоп. Це справді її тіло. Тільки це не ноги.

Ось такі меми гуляють інтернетом уже багато років.

Білуха — тварина арктична, і від холоду її рятує підшкірний жир завтовшки місцями до п'ятнадцяти сантиметрів, на який припадає ледь не половина маси тіла. Цей жир не розмазаний рівним шаром: у задній частині тулуба, там, де тіло переходить у хвостове стебло, він лежить великими складками. Коли білуха випростується вертикально і підтискає хвіст під себе, складки збираються, і утворюється силует людських ніг із колінними чашечками. Ось і весь секрет! Тобто перед нами кит, який умеє випадково приймати людську позу. Не дивно, що в північному фольклорі білухи регулярно виявляються то потопельниками, то зачарованими жінками, то морськими людьми. Але й на цьому приколи не закінчуються. У білухи немає спинного плавця — замість нього вздовж хребта йде низький жорсткий гребінь із горбками. Латинська назва білухи, Delphinapterus leucas, так і перекладається: білий безкрилий дельфін. Причина проста й сувора. Спинний плавець — це пластина, що стирчить назовні і яку неможливо сховати, а у світі, де зверху лежить крига, вона перетворюється на перешкоду: білуха виринає подихати у вузькі тріщини та ополонки, часто пробиваючи тонку кригу спиною, тож плавець їй там просто зламало б. На додачу будь-який виступ — це радіатор, що віддає дорогоцінне тепло. Арктика викреслила плавець як інструмент, а гребінь із мозолястими горбками залишила: ним зручно довбати кригу знизу.



Людоньки, ще одне фото — і я розтрощу цей клятий акваріум своєю монструозною спиною!

А ще голос! Білухи є стадними, дуже товариськими тваринами, чиї спільноти багато в чому нагадують людські. Здебільшого вони діляться на репродуктивные скупчення, де самиці й малята ведуть осілий спосіб життя, та групи самців, які постійно борються між собою за право на розмноження. Але щоб бути настільки соціально активними, вони неймовірно добре розвинули голос. Їх навіть називають «морськими канарками». Вони можуть і свистіти, і щебетати, і бекати, і ревти, і навіть відтворювати звуки, які люди не здатні почути. Такі звуки утворюються за допомогою спеціальних тканинних структур у носових ходах, які називаються «звуковими губами», де повітря, що проходить крізь них, змушує тканини вібрувати. Також під шкірою у них є три пари кільцевих повітряних мішків. Учені вважають, що саме вони працюють як резонатори і дозволяють тваринам видавати такий багатый спектр звуків.



Ось і дійшли до основи цього «айсберга».

Загалом, білуха ламає наше сприйняття своїми унікальними фішками. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що русалоньок науковці так і не знайшли, а для їхнього успішного косплею, як з'ясувалося, треба просто мати гарну бліду шкіру, щось схоже на коліна, а також чудовий голос. І вуаля — у сумі така краса, в ідеалі під покровом таємничого туману, зведе з розуму будь-якого втомленого морського мандрівника. Всього лише й треба, що почути неймовірні вокальні переливи та побачити хоч щось, що нагадує жінку.



Або солідного чоловіка, у якого явно є великий чорний джип десь на дні.